А ми вчора отримали диск відео з християнського фестивалю в Малині. Був вражений тамтешнім зведеним хором. Все намагалися полічити кількість хоритсів, та так і не змогли. Сподобався виступ представника президента. Це дуже добре, що влада розуміє позитивну роль церкви в державі.

Привіт усім! Вчора ввечері повернувся з моря. Був 8 днів у Криму. Як завжди був на горі Ай-Петрі. Три останні дні був у невеличкій депресії, бо закохався у дівчину, а обставини увесь час не дозволяли навіть познайомитися з нею. Так я і не познайомився, і поїхав зі смутком. А потім зрозумів - на все воля Бога, просто не було Його волі на те, щоб ми познайомилися (з витікаючими звідси наслідками).

То може не Малин був, а фестиваль Надії? Бо Малин - то тільки табір такий

Нєа, в Малині був зведений хор моліді зі всієї України, в мене такожє диски, бо моя сестра була, мені дуже сподобалися і спів і звернення, особливо Паночка.

Можна було б це сказати у відповідній темі...

http://forum.jerelo.info/viewtopic.php?t=535

З Новим Роком!

Їздив днями на Полтавщину, у місто Лубни. Уперше в житті був у цьому краю. Коротко опишу свої враження.

Дорога
Добирався з Києва. Коли брав квиток, касирка сказала, що буде електричка Київ-Полтава підвищеного комфорту. Часу до відправлення було ще досить, тому я вирішив погуляти по Києву. Але масштаби столиці явно не ті, що у Львові. Я побачив, що занадто захопився і заледве встигаю на поїзд. Раніше мені здавалося, що у метро їхати майже миттєво, головне сісти на поїзд. А тут я почав вже рахувати хвилини. Виявилося, що приблизний час проходження однієї станції - 2,5 хвилини. Ескалатором підніматися на станції Вокзальна - 2хв.
Вийшовши з метро, я пішов на приміський вокзал, звідки відправляються електрички. Виявилося, що такої електрички не існує. Пішов на головний вокзал, але й там поїзда Київ-Полтава не знайшов. Почав обходити перони і питатися, де такий поїзд. На одному пероні я підійшов до провідника, спитався - він не знав нічого. Але поруч хтось підсказав, що це можливо поїзд Київ-Кременчук, який стояв на сусідній колії. Я тільки повернув туди голову, як він зрушив з місця. Я підбіг до найближчого вагона, закинув туди сумку, але провідниця мене не пустила, бо поїзд вже набрав швидкості. Тоді зірвала стоп-кран, я наздогнав цей вагон і зайшов. Виявилося, що це штабний вагон, начальник поїзда був на місці і відразу виписав штраф. Довелося заплатити - 50грн., хоча квиток - 32грн. Далі доїхав без пригод.

Лубни
Невеличке містечко районного мастабу. Біля вокзалу декілька 3-4 поверхових будинків, далі шеренгами йдуть облізлі заводські споруди, немов вимерлі динозаври нагадували міць і занепад совітської держави. А саме місто розкинулося на досить великій площі у вигляді малесеньких глиняних будиночків, між якими змійками пролягли вузесенькі вулички. Людей практично не видно, зрідка лише хтось пройде, замріяно занурившись у глибокі думи і проблеми провінційного містечка.

Служіння
Серед маленьких сірих хатинок помітно виділяється розмірами та сучасною архітектурою новозбудований дім молитви, виблискуючи металевим дахом та декоративною цеглою. А ось саме служіння мені не надто сподобалося. Наче б усе чинно і поважно, але порядок служіння запозичили в харизматів. Ні, ніхто там не хлопав, не танцював. Але пастор виступав не в ролі служителя, а в ролі ЛІДЕРА, сконцетрувавши на собі все служіння. Напочатку, сказавши проповідь, закликав до молитви, а далі почалося "прославлення". Майже як у харизматів. Щоправда, перші 2-3 пісні були ще християнськими, а далі пішло-поїхало.
Одним словом, ледве досидів до кінця. Сумно, що ця харизматична пошесть так швидко поширюється по церквах України. І першою причиною цього є очевидно те, що надто багато відповідальні особи дивляться на ці явища крізь пальці, не розуміючи духовної суті того, що відбувається.

Taj, а в якій саме церкві ти побував? Часом не в тій, де ім"я пастора - Ігор Фень?

Winslet:
Ігор Фень є пастором у паралельній церкві. Це дещо менша церква за кількістю віруючих. Вони не мають власного дому молитви, а збираються у приміщенні колишньої автоколони. Там я не мав нагоди побувати, але чув лише позитивні відгуки.

Сьогодні був перший день навчання в другому семестрі після зимових канікул.Перед канікулами відпочивала майже місяць в санаторії "Бердянський" біля Азовського моря Ніяк не можу пристосуватися до нового семестру після довгого місяць з половиною відпочинку Настрій кепський...

До доброго скоро привикається... А до праці... не даром кажуть: понеділок - день важкий. Особливо важкий він після довгих вихідних.

Згідна Братику!

Сьогодні середа...Я прийшла з навчання раніше ніж потрібно... Зараз думаю слухати християнські проповіді.

Сьогодні дуже хороший день...Надворі мороз,зараз може буду кататись на лижах...Тільки погано що розсталася з дорогою людиною...

Ой, цей мороз... машину другий день заводжу із проблемою.