Візьміть із собою (молитовні) слова, та й зверніться до Господа, до Нього промовте:"Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо в жертву плід наших уст!" Ос. 14:3
Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний - і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них! (Ос. 14:10)

Один раз Бог сказав, і двічі я чув,- що сила - у Бога! Пс. 61:12

Я розумію це так, що сказане Богом треба чути не лише тілесними вухами, а й духовними.

І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! Кол. 3:23 Якби ми щодня і навіть щохвилини виконували ці слова, то ніколи б не грішили, але, на жаль ми часто про це забуваємо, і робимо так, як нам здається добре. Хай допоможе нам Господь завжди носити ці слова в своїм серці і їх виконувати.

ибо я научился быть довольним тем,что у меня есть(К Филиппийцап 4:11) Хай всім нам Бог поможе будь ДОВОЛЬНИМИ тим шо є!!!!!!!!!

Амінь! Є ще такий віршик: "Великий же зиск - то благочестя із задоволенням"
"Великое ПРИОБРЕТЕНИЕ быть благочестивым и довольным" 1 Тим 6:6

51. І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,
52. і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,
53. а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.
(Від Матвія 27:51-53)
Цікаве місце чи не так?

Кожен раз читаючи Біблію знаходимо щось нове!

Подбай незабаром прибути до мене. Бо Димас мене кинув, цей вік полюбивши, і пішов до Солуня, Крискент до Галатії, Тит до Далматії (...) При першій моїй обороні ЖАДЕН не був при мені, але всі покинули мене... Хай Господь їм того не полічить! Прочитавши це ми задумались... Уявіть, яким учителем і наставником був апостол Павло, скільки він навчав, скільки допомагав, а залишився таким самотнім що навіть написав Тимофію про це... А з іншої сторони, як цей молодий юнак (Тимофій) себе поводив, що вчитель міг йому пожалітися і сказати: "Подбай незабаром прибути...". Хоч яким сильним Павло б не був, а все ж це підкреслює, що він така ж людина як і ми... І ми теж можемо бути схожими на нього!

"І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа, бо в спокої його буде і ваш спокій." Єр. 29:7
гарний вірш, який заохочує нас молитись за це місто чи село, в якому ми проживає, а також, напевне, можна віднести і до держави, якої є ми громадяни, за їхній мир і спокій, "...щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості. Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові..." 1Тим 2:2-3

" А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він."

(1 Iвана 2:6)
О, якби ми завжди старались поступати так, як поступив би на нашому місці Ісус, то у багатьох з нас було б менше проблем, нас рідше мучили б так докори сумління... Але, нажаль, ми часто забуваємо про Нього. А Він хоче нас бачити святими, як і Святим є Він(1 Пет. 1 :16) Він хоче щоб ми поступали завжди так, як поступив би Він. Давайте задумаємось навіть над тим що ми робимо саме зараз, як поступив би Ісус на нашому місці, коли б у Нього був такий вільний час, яким зараз користуємось ми. Чи провів би Він Його так??? Ох, скоріше за все ні...

За душу мою Ти змагався,о Господи,життя моє викупив Ти!(Плач Єремії 3:58)Цей вірш Бог відкрив мені перед спомином смерті Ісуса Христа видимою заповіддю

Матвія 26:30 "А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли" Цікаве місце, чи не так? Я чомусь раніше його не помічала, значить справляючи Пасху євреї співали? Напевно, бо у час царя Йосії написано, що "співаки, сини Асафові, були на своїх місцях..."(2 Хронік 35:15) під час відсвяткування Пасхи...

Зараз я напишу не стільки те, що прочитала і роздумувала, як швидше це буде свідчення про Божу любов до нас і Його розуміння, підтримку. Кілька днів тому я прийшла дуже зморена з роботи (зі школи), я була настільки виснажена, що думала: чи правильно я вибрала професію? на той момент я зовсім не відчувала любові до дітей, мені здавалося, що я навпаки їх не переношу! Але взявши в безсиллі в руки Біблію я відкрила її, хоча й бажання читати майже не було. Це було ніби механічно, "бо так треба", "щоб совість не мучила". Але тут мені відразу впала в очі така фраза Ісус благословляє діток "Пустіть діток і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким» (Мт. 19:14) Лід розтаяв... Як Ісус любив дітей! А я? Як я можу не любити? хіба діти винні у тому, що в мене поганий настрій, що я духовно виснажилась? Ні, навпаки Ісус каже, що таких, як вони, довірливих, щирих Царство небесне! Допоміг би нам Бог так само щиро Йому довіряти як діти.