В Гал.2:16 вираз ‘віра Христа’ означає нашу віру, пов’язану з Христом, як попередньо сказано ‘ми ввірували в Христа Ісуса’.
Але ця віра спасає нас лише від першої смерті, від первородного адамового гріха і наших недобровільних гріхів (Рим.5:18).
Та якщо ‘ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не залишається жертви’ (Євр.10:26).
Тобто ‘людина виправдується від (праведних) діл, а не тільки від віри’, і в тому полягає суд християн (Як.2:24).

Християни судяться тут на Землі при їх житті (1Кор.4:4; 1Пет.1:17), а після смерті отримують те, що заслужили (2Кор.5:10).

Ви посилаєтеся на слова Петра "Бо час уже суд розпочати від Божого дому" (1Пет.4:17) і чомусь вважаєте, що саме християни є "домом Бога". Це ваша помилка. Воно вас і запутало.

Дім Бога - це той дім, який Він же збудував, і збудував давно. Почав будувати від одного Авраама, і далі в Ісааку, Якові. Цей дім так і називається : Яків, Ізраїль. Для підтвердження своїх слів наведу пояснення Павла. Гебрей Павло писав до своїх же по крові. Читаємо послання до гебреїв.

4 Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог.
5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.
6 Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми...(Євр.3:4-6)

Підрядковий переклад точніше говорить у 6-му вірші "Христос же, як Син, НАД домом Його". От такий вислів повністю узгоджується зі словами Петра:
36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!(Дiї.2:36)

Христос - Господь над домом Ізраїлевим=домом Божим.

Повертаючись до слів Павла в посланні до гебреїв, чітко бачимо, що Мойсей був слугою в домі Божому, він служив в цьому домі, який на цей далекий час вже існував. Мойсей не служив християнам, християн тоді ще не було, як і Христової жертви, а служив лише гебреям.

Ще раз наголошу: Божим зветься цей дім тому, що будівничим цього дому був сам Бог. Вік цього дому в земних мірках на час написання послання Петра - тисячі років. Вже є за що судити. Що ж хотіти від християн, які тільки-но стають на ноги.

Ну-у-у... Це все одно, що сказати "ваша віра означає мою віру". Абсурд.

Віра Христа - є Його віра. Свої діла Він творив, виходячи зі Своєї віри, а не нашої. І саме Його ділами ми спасенні, не своїми. Але якщо ми не будемо знати про Його діла, то не буде як дати долю нам, вділити, з його діл, тобто спасти. Тому Бог забезпечує нам слухання про ці діла, а від слухання виникає "наша довіра" до цих Христових діл. Треба сказати, що і "наша довіра" Божим ділам виникає не просто сама по собі, без стороннього впливу. Дух Святий посланий для забезпечення нашого увірування і підтримки віри нашої.

Є ‘дім’ євреїв, над яким був Мойсей (Дії 2:36; Євр.3:5), – і є ‘дім’ християн, над яким є Христос (1Пет.2:5; Євр.3:6).
В 1Пет.4:17 апостол Петро говорить про духовний ‘дім’ християн, як це показує попередній контекст у 1Пет.4:13-16.
Саме християни є спершу суджені (1Пет.1:17), а євреї зі світом будуть суджені у ‘дні’ Тисячоліття (Дії 17:31; 2Пет.3:8).

В Гал.2:16 грецька дослівна фраза ‘віра Христа’ означає ‘віру, пов’язану з Христом’, саме як наступна фраза ‘діла закону’ означає ‘діла, пов’язані з законом’.
Тобто, сам закон не робить діл, але є діла євреїв по закону, – подібно тут говориться не про віру самого Христа, але про віру християн в Нього.
Такий стиль писання Павла, і тому фактично в усіх перекладах є так, як і в українському перекладі Огієнка: ‘виправдатися вірою в Христа’.
До того ж, ми спасаємось не тільки нашою вірою і Христовими ділами, але й своїми власними ділами, про що особливо пише апостол Яків в Як.2:14-26.

Отакої. Це що у вас таке? Два Доми Божі? Навіщо ви Євр.3:6 відірвали від котексту. Давайте ще раз читати:
4 Усякий бо дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог.
5 І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було.
6 Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми...(Євр.3:4-6)

Бог збудував дім. Дім готовий. Саме над тим готовим домом Бог і поставив Сина Господом. Про це казав і Петро. Що розіп'ятого Ісуса Бог зробив Господом над Ізраїлем. На момент проповіді Петра ваш "дім християн" ще не був збудований. То як можна поставити Ісуса Господом над тим, чого ще не існує. Та й як почати судити те ще неіснуюче? Друге, що кидається в очі - це ваш "критерій суду", а саме - віра в Христа. Як можна судити за віру, коли вона не є гріхом? Гріхом є НЕВІРСТВО!!! Так сказав Ісус:
7 Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його.
8 А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд:
9 тож про гріх, що не вірують у Мене;(Iван.16:7-9)

За віру суду немає. Віра не судиться. Судиться невірство.

Вертаємося до "Дому Божого". Ви чомусь не бачите контексту, що мова про Дім іде від Мойсея аж до Ісуса, який приходив, до речі, лише до євреїв, тобто, до підзаконних. Їх Він викупив саме від прокляття Закону (Гал.3:13). І в результаті цього викупу став над ними Господом. За кого заплатив кровію, над тими і став Господом, став їхнім господарем, бо викупив їх Собі, весь Дім Божий. Єврей Павло підсумовує "А дім Його ми..." - євреї.

Де ж місце християнам? А місце християн в Тілі Ісуса Христа, яке росте зростом Божим.
19 ...тримачись Голови, від Якої все тіло, суглобами й зв'язями з'єднане й зміцнене, росте зростом Божим.(Кол.2:19)

15 щоб були ми правдомовні в любові, і в усьому зростали в Нього, а Він Голова, Христос.
16 А з Нього все тіло, складене й зв'язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов'ю.(Еф.4:15,16)

Тіло це бере початок з Дому Божого. Перші християни були із євреїв. Далі Бог поміщає в Нього і поган, поки не ввійде повне число поган (Рим.11:26), підрядковий переклад каже - поки не ввійде"повнота народів".

Так що розграничіть собі терміни "Дім Божий" і "Тіло Христа". Це назви двох різних суб'єктів, хоч і пов'язаних між собою. Спочатку Бог збудував ДІМ, а потім віддав його Христу, щоб з нього розпочати вирощувати ТІЛО Христа.

Ну і щоб, як кажуть, "двічі не вставати" , зупинюсь на вашому апелюванні до контексту послання Петра.

Раджу подивитися в текст від самого початку. Там починається контекст. Читаємо:

1 Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення...(1Петр.1:1)

...захожанам Розпорошення... І цього достатньо, щоб розуміти, кому писав Петро. Ніяких поган не стосується РОЗПОРОШЕННЯ.

В Євр.3:1 Павло пише до християн (віруючих в Христа євреїв, як і інших – пор. Кол.4:16), які мали ‘небесне покликання’ і ‘сповідували Ісуса’.
Тому далі в Євр.3:4-6 він каже: ‘усякий бо дім хтось (якась людина) будує, а Той, хто все (існуюче) збудував, то Бог.
І Мойсей вірний був у всім домі (Ізраїлі – Вих.16:31) Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було (в старому завіті).
Христос же, як Син, у Його домі. А дім Його ми (християни – Євр.3:14; 1Пет.2:5, а не Ізраїль, який здебільшого як народ відкинув Христа – Дії 4:27)’.

Бог не судить за віру, але судить віруючих, бо від них вимагається не тільки віра, але й діла згідно віри (1Пет.1:17; Як.2:17).

В новому завіті вирази ‘Дім Божий’ і ‘Тіло Христа’ однаково стосувалися Церкви Христа, яка будувалася в ‘дім духовий’, ‘Божий храм’ (1Пет.2:5; 1Кор.3:16).

Петро писав тим євреям, які стали християнами, тому його лист стосувався й усіх християн, освячених духом Бога і окроплених кров’ю Ісуса (1Пет.1:1,2).

Те, що Павло в посланні до Євреїв пише лише до християн з євреїв, то ваша доробка. Ваш наратив. Такого твердження в цьому посланні немає. Павло пише до всіх євреїв, спираючись на їхню історію Старого союзу=завіту, на священство, Закон. І саме їм нагадує про їхнє "небесне покликання". Бо лише вони чули голос Бога з небес під горою Хорів. Саме тоді Бог закликав їх у союз, давши їм обітницю "А ви станете Мені царством священиків та народом святим" (Вих.19:6). Більше ніхто із народів не чув безпосередньо цього покликання.

Якщо ж ви маєте на увазі, що лише християни з євреїв мали "небесне покликання", інші християни цього не мали, то я з вами погоджуся.

То ж дайте мені відповідь: скільки є Домів Божих?

Тобто, Бог судить все-таки за діла?

Яким чином "Дім Божий", в якому служив Мойсей, стосується Церкви Христа? Адже на момент, коли Бог ставив Сина над Домом Божим, церкви ще не існувало.

Небесне покликання отримали лише ті євреї, котрі повірили в Христа як новозавітнього Первосвященика (Євр.3:1).
А невіруючі євреї були відлучені від Христа (Рим.9:3) і тому не могли бути частиною Його ‘тіла’ та мати небесну надію.

Небесне покликання мали посвячені християни з євреїв, а також з інших народів після хрищення і зіслання святого духа на поган (Дії 10:44-48),
коли апостол Петро сказав ‘не дивиться Бог на обличчя, але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить праведність’ (Дії 10:34,35).

Є два основних Божих доми: тілесний дім Ізраїля (Дії 2:36; 1Кор.10:18), і духовний дім Християнства (1Пет.2:5; Еф.2:21,22).

Так, Бог судить християн також за їхні діла, бо ‘віра без діл мертва’ (Як.2:26).

Церкви Христа стосується не Божий дім ізраїльтян на чолі з Мойсеєм, а Божий дім християн на чолі з Христом.
В новому завіті Бог поставив Христа духовним ‘каменем’, на основі якого будувалася Церква (1Пет.2:4,5).
Таким чином Христос розвивав Церкву як новий Божий дім, будучи ‘як Син над Його домом’ (Євр.3:6).

Трохи не так. Голос з небес при Хориві чув весь народ. Бог звертався до всіх, тож і покликав усіх, хто там був. Тобто, тоді "небесне покликання" отримали всі. І отримали обітниці життя вічного, бо Бог обіцяв зробити їх своїм народом, а у Бога всі живі. Бог не є Богом мертвих, але Богом живих.

Згадаємо тепер слова Ісуса: "багато покликаних, та вибраних мало" (Лук.14:24)

Першими, хто отримав РЕАЛІЗАЦІЮ цього покликання - є вибрані у Христі, ті, кому дана була віра духом. Це вибрані Богом. Бог вибрав тих, кого захотів. Його вибір. А ось таких мало.
Отак будуть останні першими, а перші останніми! (Мат.20:16)
Якщо дивитися з позиції генезису в часі, то першими реалізацію покликання отримали вибрані з останнього покоління євреїв, які на той час були сучасниками Ісуса. Тобто "останні стали першими", що ввійшли в життя вічне. А що ж тоді "перші", які стояли там, при Хориві? Судячи зі слів "а перші будуть останніми", то теж отримають реалізацію покликання, але пізніше, про що нам написав Павло в посланні до римлян.

Невже не могли мати надію на реалізацію "небесного покликання"? Тільки ж но читали, що і "перші БУДУТЬ", але останніми. Надія в них залишилася. ЇЇ ніхто в них не забере. "а надія не засоромить" (Рим5:5), бо Христос не надаремно викупив їх усіх від гріхів Закону, хороших і поганих.

Складається враження, що ви знаєте ще якісь НЕОСНОВНІ Божі доми. І що ж з тими двома домами Бог зараз робить?

Щоб судити за ділами потрібен якийсь закон, і потрібно, щоб людина під цим законом жила. То як це узгоджується з вірою?


Ви щось самі собі суперечите, то Ісус у вас як наріжний камінь, який є підвалиною будови, і на ньому ви лише будете будувати дім. І водночас стверджуєте, що Ісус над уже збудованим домом Божим.

Вернусь до попереднього вашого допису.


Читаємо ще раз:
Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії, вибраним
Мішам, ви дивилися карту? Хто заходив в ті краї, щоб проповідувати віру? А ніхто. Інакше в книзі Діянь було б про це обов'язково написано. Павло ходив південніше і західніше. То які християни там були? Петро писав до євреїв розпорошення, до тих 10 колін, яким колись Бог дав розводового листа і викреслив із народу Свого. Але Ісус і їх викупив від гріха і зробив їх знову народом Бога. Але чи знали вони про це? Чи дійшов до них слух про Мессію? Їм першим потрібно про це звістити, що вони вже не чужі, а свої Богу, підрядковий переклад каже "домашні Богу", належать до "дому Бога" через жертву Ісуса Христа.

В старому завіті Бог лише дав обіцянку євреям, що в майбутньому вони можуть стати Його небесними священиками (Вих.19:6),
але саме небесне покликання реально почалося лише в новому завіті, коли появився первосвященик Христос (Євр3:1).

Спочатку небесна Церква повинна була вибиратися тільки з євреїв, тому Ісус говорив іти спершу проповідувати лише їм (Мт.10:5,6),
але оскільки більшість євреїв не прийняли Христа, то замість них небесне покликання отримали ті погани, які повірили в Нього (Рим.11:13-20).

Ні! Бог не судить віруючих. Ви заперечуєте Господа Ісуса Христа, істину Божу, що Він сказав:
16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Одноро́дженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

17 Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засуди́в, але щоб через Нього світ спасся.

18 Хто вірує в Нього, не буде засу́джений; хто ж не вірує, — той вже засуджений, що не повірив в Ім'я́ Одноро́дженого Сина Божого.
Ів 3:16-18

І ще:

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.
Ів 5:24
Ви не вірите Ісусу Христу. Якщо ви не вірите Господу, то про які ваші "діла" йде мова? Діла плоті відомі. Гал 5:19
Апостол Павло стверджує:

8 І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові
Рим 8:8
А ось це про віруючих:

9 А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас..
Рим 8:9


Мішам, навіщо ви додаєте до Послання Якова те, чого там немає? Де там написано що Бог судить християн?
Нагадую, що додавати до Слова Божого дуже небезпечно, бо
18 Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, та накладе́ на нього Бог кари, що написані в книзі оцій.
Об'явлення 22:18

Діло віри є похідною від віри, тобто діла віру не породжують, але віра дає діла Божі, діла віри, на які спонукає віруючого Дух Святий, який живе в його серці. І за діло віри хіба судить Бог. Ні!
Духом Святим віруюча людина Духом умертвля́є тілесні вчинки, Рим8:13

Апостол Яков пише:
26 Бо як тіло без духа ме́ртве, так і віра без діл — мертва!
Як 2:26
Якщо віра мертва, її немає. І відповідно немає діл віри. А є що? є діла плоті Гал 5:19.
Це невіруючі( бо віра мертва). Ось їх і буде судити Бог біля білого престолу за їхніми вчинками.

11 І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшло́ся.

12 І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорну́лися книги, і розгорнулась інша книга, — то книга життя. І су́джено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.

13 І дало́ море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, — і су́джено їх згідно з їхніми вчинками.

14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне́. Це друга смерть, — озеро огняне́.

15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той уки́нений буде в озеро огняне́ Об'явлення 20:11-15

Ми ж Христові віруючі, спасенні не через наші діла, але вірою Ісуса Христа, ділом Ісуса Христа, нашою вірою в Нього і на суд не прихо́димо. Ів 5:24

Християнам для спасіння потрібно мати і Христову віру (Рим.3:22-26) і праведні діла (Як.2:14-24).
Такі християни не ‘приходять’ на майбутній суд світу (Дії 17:31), оскільки тоді вони будуть суддями (1Кор.6:2).
Але тепер ці християни проходять свій суд (1Пет.4:17; 1Кор.4:4), щоб бути вірним до смерті і здобути вічне життя (Об.2:10).

Щось знову ви намішали. Ви послалися на (Рим.3:22-26) щодо спасіння по вірі. А ви трохи далі читали?
21 А тепер, без Закону, правда (підрядковий - праведність) Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки.
22 А Божа правда через віру в Ісуса Христа підрядковий - через віру Ісуса Христа) в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,
24 але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,
25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду (праведність) через відпущення давніше вчинених гріхів,
26 за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
27 Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.
28 Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону.(Рим.3:21-28)

Ще раз - людина виправдовується, чи оправдовується, а треба би було сказати - оправеднюється, робиться праведною, - вірою, БЕЗ діл Закону.

То навіщо ви підписуєте Якова під спасіння ділами? Там про інше.

І ще одне. Рим.3:25. Ісус помер НЕ за майбутні гріхи, а за МИНУЛІ, вчинені підзаконними давніше Його смерті. Ще раз про це Павло наголосив ось тут:

15 Тому Він Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть, що була для відкуплення від переступів, учинених за першого завіту, покликані прийняли обітницю вічного спадку.(Євр.9:15)

За поган Ісус не помирав, бо в них не було гріхів від Закону, оскільки вони не входили в завіт з Богом і не ставали під Закон.
Павло вчить:
8 ... без Закону гріх мертвий.(Рим.7:8)

Але ж написано чітко про віруючих:
Бо мусимо всі з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен одержав згідно з тим, що в тілі чинив — чи добре, чи зле.(2 Кор.5:10)
Бо усі ми станемо перед судним престолом Божим… кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові. (Рим.14:10-12)
А теперішній суд віруючих за життя - це не суд, а обрізання, щоб нас не було засуджено разом зі світом (див. 1 Кор 11:31–32).

Людина виправдовується вірою без діл закону Мойсея (Рим.3:28), але вона не може спастися самою вірою без діл заповідей Бога і Христа (Ів.15:10; 1Ів.2:4).
Про це й говорить апостол Яків (Як.2:14-17), заявляючи, що ‘людина виправдується від діл, а не тільки від віри’, оскільки ‘віра без діл мертва’ (Як.2:24,26).

У поган не було гріхів від закону Мойсея, але вони мали свої гріхи від Адама (Рим.5:12), – тому люди ‘усі під гріхом’ і ‘всі згрішили’ (Рим.3:9,23).
Відтак Ісус помер за всіх, взявши на себе гріх усього світу, а не тільки Ізраїля (Ів.1:29), і Він ‘дав самого Себе на викуп за всіх’ людей (1Тим.2:6).