А мені стосовно того самого місця з Буття ще незрозуміло: дивно, що змій міг говорити.

В Біблії є приклад тварини, що говорить - це ослиця Валаама, але "...відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зробила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?" (Числа 22:28)

А змію-спокушувачу хто міг "відкрити уста"?

Це всього лише образи уяви, тому це не дивно. Тобі ж не дивно, що Йона був три дні у чреві кита?

Я не зовсім зрозумів твою думку, Юро. Якщо можна більш детальніше.

А що вчення про чистилище зникло як тільки перестали продавати індульгенції?
Ні, воно й досі є у православ'ї і католицизмі. У православ'ї воно зараз зветься "посмертними митарствами". Призабулось, бо нема бізнесу вже такого...


Це було доповнення (продовження думки), а не заперечення. Запереченя формуються, коли ти не можеш цілісно сприймати усю картину або усю думку, а ділиш її на фрагменти і шукаєш відмінності між ними. Це ніколи не приведе до осягнення такого мистецтва свідомості як цілісне сприяняття. Це стосується також і Біблії і не тільки її, а цілого світу і взагалі розуміння Хто Є Бог...
Що варта віра без розуму, коли той розум тягне вбік від цілого і рве все на шматки, як той звір, що крові йому й м'яса подавай?
Погляньте на звірів, що снують довкола...


Це залежить як сприймати той страх і що ним називати.

А любов побудована на страху нічого небільше ніж рабсвто власного страху, що не дає бути вільним. Свобода і страх не сумісні. А Любов це є Свобода і це є характеристика Творця.
Страх це характристика диявола в серці людини.

Боятись слід себе, щоб не оступитися від Божої дороги. Бо зло йде не від Бога, а від людини, і відступлення від Бога, як зло, спостерігається наразі у людей.

Ось відомі на сьогодні страхи Бога:

Страх Перший - коли людина боїться Бога, боїться його кари - бачить його "злим", строгим, мстивим і т.д. коротше таким, якою є середньо-статистична людина в своїх гірших проявах - а такий образ Бога це релігійний абсурд. В людини з таким страхом нема ніяких цінностей на землі крім страху "Бога-тирана". Боячись Бога людина проектує свій страх і на оточуючий світ, людей. Вона його не любить, а боїться і тому не поважає і нищить та підкоряє собі.
Бог є Любов хоч як би комусь не було страшно це визнати для себе.

Страх Другий - коли людина боїться визнати що Бог (Любов) є у ній в серці, бо тоді їй слід докорінно змінитися і жити вже по Божому. Тому людина краще вибирає бути вічним грішником і казати що вона недостойна Бога і боїться Його і стояти завжди осторонь і ніяк не почати жити вільно та діяти по Божому. Це вигідна позиція для тих, хто не хоче змінюватися, прикриваючись своєю нікчемністю і недостойністю. Це лінь і страх духовного росту, страх перед відповідальністю.

Страх Третій - Страх як повага до сильнішого, вищого. "Він сильніший значить я Його боюся, бо не знаю що від Нього чекати." А що можна чекати від Бога сильнішого за людину, невже зла? Невже сильніший значить злий, такий як би ти був на його місці? - Допускати таке - значить не вірити собі й Богові в тому числі.
З цього випливає, що людина нажаль далі не знає Любові Божої і не вміє її нести людям і їй треба далі працювати над собою.


от накінець ви доходите до Істини, Хто ж дав владу сатані та змієві.

Від Кого всяка влада.

Тут лише одне можна сказати, що страх Божий є початком мудрості. І всяка мудрість без страху Божого є безумством в Божих очах.

Страх відступу. Так, я згоден з цим.

LMax, я не згоден з твоєю філософією, бо ті страхи, які ти описував, не мають нічого спільного зі страхом Божим. А взагалі, тему про страх Божий ми вже обговорюювали у цій темі.

Я мав на увазі, що багато що з того, що людина не бачила, а чула у всякому виді передань, коли в наступні часи вона розказувала, то застосовувала образи, які зрозумілі їй та її читачам-слухачам на той час. Я не думаю, що описання творіння, раю, дерев і річок, змія та подіюбного йде від очевидців цих подій.
Воно передається у образах, маю таку думку. Хоча ортодокси можуть сказати що все потрібно розуміти буквально, і звинуватити мене у гріху.
Зустрічав навіть таких, хто впевнений що Бог до Авраама говорив українською мовою. А деякі негри вважають, що Іісус був темношкірим.
Але це вже не по темі, а особливості народної гордості.

добре, але ж що з цими тоді? Невже з ними можна любити Бога? Що за любов лицемірна тоді?

Мені важко щось сказати конкретно. Я не виключаю того, що ти кажеш, але думаю, що було і багато речей, які були саме так створенні як написано (маю на увазі буквально). Щоб сказати щось більше, то треба вже шось конкретно розглядати.

LMax, я думаю, що твоя помилка в тому, що ти спутав людські страхи зі страхом Божим. Страх Божий - від Бога, то є дар Божий, і він є добрим і корисним для віруючих. І хто має страх Божий, той є вільним від всякого людського страху, про які писав ти.
І власне, я думаю, що страх Божий допомагає любити Бога нелицемірною любовю, іншими словами - благоговіти перед Богом.

Особливої уваги заслуговують віра і страх. Це несучі конструкції , що надають міцність всій соціальній будові.
Віра - система світогляду і нахилів, відповідної поведінки і спецефічної діяльності, заснованих на готовості прийняти певні погляди на природу, суспільство, людське мишлення як непохитну, не маючу потребу у доказах істину.
Страх - негативний, збуджений або подавлений емоційний стан особистості або соціуму перед реальною або уявлюваною небезпекою, що загрожує благополуччю або самому існуванню індивідуума або групи. Це природна реакциія організму на будь-яку небезпеку.
В купі з вірою і страхом проходить через всю історію людства насилля.
Взаємодія між ними проявляється у тому, що віра гарантує успіх насиллю, а насилля , визиваючи страх, підтримує непохитність віри чи приводить до внутрішніх, часто не усвідомлюваних компромісів з власною совістью для тих, хто на самому ділі ні в що не вірить.
Такі люди лише підчиняються правилам гри, прикриваючи це, часто лицимірно, ніби то існуючою вірою.
Психологи кажуть, що ефект страху підсилюється, коли людина голодна, страждає від спраги, хвора чи змучена, розстроєна попередніми переживаннями.
На цій основі пропаганда, використовуючи страх як основу, діє з найбільшим успіхом, коли має об"єктами людей,що знаходяться у тяжкому економічному стані, втомлених, стривожених.
(Подібні прийоми є у кожного евангеліста і цим пояснюється масові успіхи евангелізацій початку 90-х років. До речі саме в ці роки товпи "віруючих" ринулося за кордон від такої "Божої" милості.)
Люди зберігають відсутність віри у глибочайшій таємниці, і проявляється така відсутність, як правило не в словах, а в діях, які розходяться з базисними догмами.
Що ми зараз можемо поширено спогядати!
Дякую за увагу.

Не можу повністю поділити твоєї думки.
Христос закликав прийти до нього струджених і обтяжених. І саме такі люди справді більш сприятливі до сприняття Доброї Новини, ніж самозадоволені, самонадіяні матеріалісти і меркантилісти.
Згідний, що таким станом людей може скористатись і диявол і різні дурисвіти. Але це не заперечує того, що Бог справді може кликати таких людей.
Історія Ізраїля дає нам приклади цього:
Коли Ізраїль в утисках смирявся, то Бог навідував їх і давав їм свої благословіння. Думаю, що ті, хто читає Біблію знають дуже багато прикладів цбому. Але була і протилежна практика: Коли забрали посуд Господнього дому, пограбували золото Храму, тоді були такі люди, які ЧАРУВАЛИ говорячи, що протягом двох років посуд дому Господнього буде повернений, полон Ізраїля повернеться. Але навіть у такі гнусні часи були Божі люди, Божі пророки, які говорили істину, які вказували на гріх Ізраїля, яким Бог відкривав Свої таємнці. І Бог виявляв з ким Він є, а хто тільки устами шанує Його і Ним прикривається.

Блажен, хто вірує!

Не розумію на сьогодняшній момент у дослідженні дві речі:
1. Хіба між Адамом і Богом були посередники? Хіба Ной, Авраам і Мойсей були книжниками? Ні, вони мали прямий доступ до Бога, і ніяких посередників у ті часи не існувало. Той же самий Мелхиседек, що нібито виправдує необхідність священиків, виглядає в Біблії, скоріше як незрозуміле непорозуміння, чим як нагальна потреба.
Звідки виникла сама ідея посередників? Чому Бог, даючи у давнину прямий доступ пророкам, які були здебільшого не освіченими людьми, у останній час вибрав для свого одкровення саме дипломованих фахівців? Чому ці фахівці стали стіною між народом і
Богом?
2. Чому християни, називаючи себе "нікчемними рабами" і лицемірно принижуючи себе на словах, беруться зухвало всіх научати і повчати
з видом володарів всесвіту? Тобто кожен християнин, з однієї сторони називаючись "прахом" і "рабом нікчемним" на самому ділі вважає себе пупом землі у навчанні собі подібних?