Коли можна сумніватись, а коли ні?
Коли в церкві учать щ сумніватись не можна, я помітив, що говорять абстрактно.

А потрібно розуміти детальніше.

Я вважаю, що сумнів можливий у процесі пізнання в першу чергу науковому. Науковець пізнає світ через сумніви.

В принципі, коли християнин (або майбутній християнин) лише починає пізнавати, то сумнівається. Це природно.
А у вірі, коли вже пізнав істину, тоді сумніватись не можна. Коли вже пізнав Бога, то довіряючи Йому, не можна сумніватись.


Така тема була зачеплена у фільмі "Агора". Нажаль, героїняа поплатилась за свої публічні виступи... Не могли тоді розрізнити християни, що є наукове дослідження, а що є в суті Слова Божого...

Сумнів, до речі, стосується і того, чи ми спасенні чи ні.

Іван у своєму першому посланні розбив такий сумнів:

Івана 5,13. Сие написал я вам, верующим во имя Сына Божия, дабы вы знали, что вы, веруя в Сына Божия, имеете жизнь вечную

Я вірю, що ми, що віримо істинно в Христа, і стараємось Його наслідувати,знаходимось в дії спасіння. І якщо б хтось справді віруючий жив Царство ою вірою (засвідченою добрими намірами і справами) помер, то він потрапляє в Небесне навіть якщо через Чистилище).

Далі інше: чи витримаємо у врі до кінця?
На це я надіюся. Справжня надія також виключає сумнів.

Я чула один влучний вислів до цієї теми (подаю мовою автора): "Сомнение живет в рассудке, вера же покоится в сердце". Якщо ми відроджені Словом Божим для життя у Ньому (і живем цим життям), то Дух Божий свідчить нашому духу, що ми Його діти, Ним спасені (до Римлян 8:16). Тоді воріг є безсилим, атакуючи наш розум ідеями сумнівів у фактах Божої істини. Я не розумію словосполучення "можна/не можна сумніватись". Однозначно не можна, бо це небезпечно(!) у плані спасіння. А якщо хто і сумнівається, то Бог у цьому не винен адже Він із Свого боку все зробив, щоб ми були спасенними по вірі (2 Петра 1:3).

Коли вчать, що сумніватися у вченні церкви не можна, то це говорить про те, що вони самі не впевнені у тому, чому навчають.
Кожна людина може помилятися. І навіть Давид сумнівався у своїй правоті, молячись так: Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь! (Пс.138:23-24)
І Господь через пророка Єремію говорив: Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! (Єр.6:16)
Читаємо в Дiї.17:11 Ці були шляхетніші за солунян, і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є.
Тут ми бачимо, що Слово (Євангеліє) прийняли вірою і досліджували це ж Слово (Писання) чи так воно є, немов допитуючись про давні стежки.
І сам ап.Павло закликає: Усе досліджуючи, тримайтеся доброго! (1Сол.5:21)

У тому, що говорить людина з кафедри, можна сумніватись.
У результатах дослідів природнчих і гуманітарних наук - можна сумніватись.
Нвіть щодо сумніві своїх можна сумніватись.
Не можна смніватись, як и вже вияснили, у тому, що Бог нас спасає. Якщо людина в цьому сумнівається, то значить щось в середині ще в неї є, що заавжає прийняти своє спасіння.
В цьому аспекті сумнів навіть служить індикатором, що не все гаразд, іщо треба по справжньому повірити.
І щира та покірна людина це зрозуміє. Нечестива - малоймовірно (хіба що змінить свої погляди).

Прсто нелогічно бути в Церкві, сумнівючи, що спасешся. Якщо сумніваєшся, а ходиш в Церкву просто, бо можливо будеш спасенний... Це як гра в лотерею.

Так само почавши якусь справу, нелогічно сумніватись, що чи її завершиш, чи ні.
Краще не починати.


Але з другого боку не можемо знати, що буде в майбутньому конкретно з тою чи іншою людино, чи навіть зі мною... Бо свобідну волю Бог не віднімав.
Знати не можу (бо знання приходять після того, як щось сталося або в часі, коли воно відбувається. Майбутнє знає лише Бог), але не сумніваюся що знаходжуся в спасаючій благодаті Божій і що буду остаточно спасенний. Такий безсумнівий стан називається надією.

Якщо є сумніви у спасінні, це може означати або ти ще не спасенний, або сатані вдалося вкрасти у тебе оту живу віру у Слово Боже. Я не кажу, що сумніватися це гріх, або, що не можна сумніватися, але дитина Божа не сумнівається, бо має засвідчення Духа Божого у собі, як написано:
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!
Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.
(Рим 8:14-16)
Тож не бачучи свого вічного спасіння зараз, бо ще не виявилось у вічності, як Іван каже:
Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.
(1Ів 3:2)
ми можемо мати тверду і живу віру, основану на Слову Божому і на свідченні Духа Святого, що живе у нас, у тому, що ми спасенні діти Божі.
І ще Павло каже так:
Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?
А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
(Рим 8:24,25)
Але щоб мати оцю надію живу, а не як у лотереї, потрібно прийняти Духа синівства, що дає нам Христос. І коли ми приймаємо цього Духа Святого, то сумнівам просто не залишається місця, так само, як не залишається місця темряві, коли приходить світло. Бо одна справа вірити на основі логічних виводів, що Слово Боже істинне, як це роблять "свідки Єгови", а інша справа - це на додачу до віри у Слово Боже, мати засвідчення Духа Святого у собі, що не тільки Бог існує, але що ми діти Його, викупленні кров"ю Ягняти, слава Йому за це!

Підтверджую.
Але наоснвоі чого цеможемо знати:



Яким чином ми отримуємо це засвідчення і знаємо,що це те?

Я думаю, що по зміні нашогожиття, яку бачимо по плодам Святого Духа в нас.

Для того потрібно покаятися і прийняти Духа Святого, тобто народитися згори, як і написано:
Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.
(Ів 3:3)

А ще казав, що від води і Духа Святого. Про це ми вже багато говорили і це так є.

Народитися згори - це і є народитися від Духа Святого

Народитися згори - це є народитися від води і Духа Святого, тобто поховати старого Адама і воскреснути для нового життя у Христі.

Знову філософія.

А яка тут філософія? Що не правильного сказав Сонячник?

Ніде немає написано, що народитися згори - це народитися від води.

Щось не розумію тебе. А тут про що говориться?

3 Ісус відповів і до нього сказав: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.
4 Никодим Йому каже: Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?
5 Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.(Iван.3:3-5)

В третьому вірші написано: Коли хто не народиться згори, а в пятому: Коли хто не родиться з води???????

А народження від Духа пояснюєш тільки цим віршем? 6 Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. а 3 і 5 не говорить про це?

Я це розумію так: народитися від води - це народитися від тіла. Ми бачимо, що спочатку Христос говорив лише про народження згори, від Духа. Але Никодим цього не зрозумів, бо думав про народження від тіла, тому він сказав, хіба може людина увійти в утробу матері? Тоді Христос, щоб розмежувати обидва народження, дав повну відповідь про умову попадання в Цартсво Боже: народиться від води (тіла) і Духа. І тут же пояснює оці два народження: Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.