Я ж просив не ототожнювати Бандеру, бандерівців і націоналізм. Повторюся, Бандера був націоналістом, але не всі націоналісти є бандерівцями. Це різні поняття. Протиріччя тут є лише між моїми словами і загальнопоширеним стереотипом про націоналізм.
Мова хіба може йти про те, що спричинило ворожнечу, що може в майбутньому спричиняти ворожнечу. Так ось, ворожнечу спричиняє саме шовінізм, зневага до меншевартісної мови, нації. Саме шовінізм колись породив спротив (я не оправдую збройну боротьбу, а досліджую причини цього) і сьогодні викликає збурення як в суспільстві, так, на жаль, і в церквах.

Можливо ти мав на увазі, що не всі бандерівці є націоналістами?

Я вважаю, що таке ототожнення створює стійкі асоціації, які викривляють суть слова націоналізм.
Для того, щоби позбутися навязаних стереотипів, вважаю, що нам корисно знати правду про ті страшні часи.
Я спілкувався з багатьма людьми, які були свідками багатьох випадків з бандерівцями. Розмовляв і з такими віруючими, чиїх батьків, як вони переконані, вбили бандерівці (всі вони справді чомусь були родом з Волині). Це дозволило зробити деякі узагальнення.
По-перше, тоді були випадки, коли сусід просто мстився іншому за якісь давні образи, маючи зброю. В таких випадках бандерівці сами карали таких (своїх) за розбій.
По-друге, бували випадки, коли бандерівці вбивали якихось мешканців, але тоді, коли ті проявляли відкриту ворожість до них.
Але загальна політика в них була така, що вони уникали ворожнечі з мешканцями навколишніх сіл і боролися з будь-якими проявами насильства.
А більшість випадків, коли під виглядом бандерівців вбивали цілі сімї, були спецопераціями НКВД. Чи не тому саме на Волині багато випадків убивств віруючих, що тудою проходив відомий рейд Ковпака.
А як це відбувалося, то можу розповісти детальніше. На якогось заарештованого бандерівця чинився тиск, залякування, а тоді брали його і вели у його ж рідне село, де всі знали, що він є в партизанах. Тоді розстрілювали декілька родин, але залишали кількох свідків, які на власні очі бачили, що серед бандитів, що вбивали їхні сімї, був їхній односельчанин-бандерівець. І тому вони переконані були, що саме бандерівці вбивали їхні сімї. А факти стали відомими лише зараз, коли доступними стали закриті архіви КГБ.
Подібно чинили і з вихідцями зі Східної України. Оскільки майже всю інтелігенцію енкаведисти знищили, то направляли на Західну Україну вчителів зі Східної України. А для того, щоби викликати ненависть на Сході до бандерівців, енкаведисти вбивали цих вчителів, приписували це бандерівцям, тоді везли свою жертву в рідне село на сході, збирали всіх і проводили мітинг, які страшні бандерівці-націоналісти.
Чув від одного вчителя РОСІЙСЬКОЇ МОВИ, якого послали в ці страшні роки на Західну Україну в якесь село вчити російську мову. Він зараз живе в Києві і розповідав, що одного разу до нього зайшли хлопці (партизани-бандерівці) і сказали, що поки вони контролюють цю територію, то він може жити спокійно і його ніхто рухати не буде. Але краще хай би він виїхав звідси, бо як прийдуть совєти, то просто вбють його. Він послухався їх і виїхав, а тому й живим залишився.
Оце і є справжній націоналізм бандерівців.

Цими прикладами я не оправдую бандерівців взагалі, бо все тоді було. Але хочу хоть трішки розвіяти міфи, які створювалися в застінках НКВД , і якими до сьогодні послуговуються чимало віруючих.

Я знаю, що бували випадки, коли це були спец загони НКВД. Але я точно знаю випадок з Лукашем Столярчуком. Його забрали на підводі бандерівці, завезли в ліс і хотіли розстріляти. Його запитали про його останнє бажання. Він захотів помолитися, і коли молився, то Бог його підняв від землі на метр. Ніхто з бандерівців не наважувався стріляти, тоді син одного священика каже: "Дайте я заб’ю того штунду". І він таки це зробив.

А хто то тоді розповів? Чи може хто покаявся з тих бандерівців? Бо як таке побачиш, то важко не покаятися. Часом смерть однієї дитини Божої може привести до Бога десятки і сотні інших.

За багато років після цього дехто з учасників розстрілу навіть говорили, що можуть показати місце його смерті, але таки не показали.

То були страшні часи, і кожен часто мав свою причину для того чи іншого злочину: там і релігійна нетерпимість до "штундів", і ненависть до сусіда, інколи і шовінізм, і расизм проявлявся, бажання помститися.
Тільки тоді використовували автомати, а тепер просто слова. А слово може бути не менш болючим...

Згідний

Мабуть доцільніше розглядати націоналізм під тим значенням, під яким його прийнято розглядати. Можливо в словнику і дається позитивне значення цього слова, але в народі до нього ставляться негативно. В народі націоналізм означає вперта ідентифіація себе представником національної меншості. Тобто, коли ти знаходишся в оточенні, де більшість російськомовних, то твоя українська мова буде сприйматися негативно, і це сприйматиметься як прояв націоналізму. Цікавий ефект на росіян та навіть українців справляє носіння національних символів, наприклад, на футболці в такому регіоні. Носіння російських або американських символів (тут в Америці) не викликає негативного ставлення, але носіння українських символів викликає нетерпимість та ворожнечу з боку росіян. Це класичний приклад націоналізму (як його сприймають) та шовенізму.

Я згідний, що це проблема, коли лише українська мова сприймається як прояв націоналізму (у негативному значенні), і саме цю проблему ми і обговорюємо. Але проблема не з тим, хто розмовляє українською, а з тим, хто це негативно сприймає. Ця людина серйозно хвора на шовінізм.
І те, що в народі ставляться негативно до націоналізму, це проблема тих людей, які постраждали від комуністичної пропаганди.
І якщо НЕ розмовляти українською, то ці люди все одно не вилікуються від свого шовінізму.
Єдиним виходом є, як я розумію, якраз розяснення, що таке націоналізм, а що таке - шовінізм, що націоналізм - це добре, це христове вчення, це любов до свого та всіх інших народів, а шовінізм - це страшна хвороба, що призводить до ворожнечі, сварок, злоби.
Адже саме вона "викликає нетерпимість та ворожнечу", але не з боку росіян, а з боку хворих на шовінізм. На жаль, такий шовінізм зустрічається і серед віруючих, що зовсім не припустимо.

Хай хоч націоналізм має позитивне значення, але коли наша українська мова викликає напруження у співрозмовника, то вважаю за краще перейти на ту мову, яка була б зрозумілою та прийнятною обом.

Більшість людей так і чинять. На перший погляд, це виглядає розумно, але при цьому виникають декілька запитань.
В Америці зрозумілою буде обом англійська мова. Але якщо перейти на "зрозумілу" мову (англійську), чи не викличе це у цього співрозмовника ще більшу злобу?
Думаю, відповідь очевидна. Причина тут зовсім не в тому, що він розуміє, чи не розуміє мови, а в тому, що він ЗНЕВАЖАЄ твою мову, твою національність, тобто ХВОРІЄ НА ШОВІНІЗМ.
Принижувати себе перед своїм ближнім - це добре. Але якщо ти перед таким шовіністом будеш себе принижувати, тобто переходити на російську (ну, чого тут лукавити), то тим самим він лише буде укріплятися в своїй правоті, а хвороба його буде лише прогресувати.
Не думаю, що це найкращий вихід.

А то файна ідея, розмовляй з ним англійською. Тоді будеш вже не націоналістом (ну, як для нього то шось страшне), а інтернаціоналістом!

Я вважаю в кожній ситуації кожен сам для себе вирішить якою мовою розмовляти так щоб була мир та злагода. Мені здається, навпаки, якщо вперто розмовляти своєю мовою то хвороба ненависті прогресуватиме.

Коли це просто в розмові, то так, інколи краще піти на якійсь поступки, щоби пригасити чиюсь ненависть. Але як бути, коли в церкві знаходяться 2-3 шовініста, що ненавидять українську мову? Чи то всій церкві на російську переходити? Чи може, все ж, якось вгамувати цих бунтівників?
А це реальна ситуація в деяких українських церквах Америки.