Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, а через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає і разом мучиться аж досі. Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. Рим. 8:19-23.
Питання: що в даному контексті розумів Павло під словом створіння?

То дуже глибоке питання, навіть не знаю, з чого розпочати, бо в Біблії дуже багато написано про ЦЕ створіння, твориво Боже.

Починай з чого знаєш.

творіння це наші тіла?

В моїй Біблії лише 16 розділів послання до Римлян

Молодець, Братик! Підмітив! Тарас просто забув розділ написати - це у 8 розділі посл. до Римлян. А 19-22 - це вірші.

Що ж, давайте разом пороздумуємо над цим питанням. По черзі будемо брати різні місця з Біблії, які проливають світло на це.
Як хто думає, про що говориться у цих місцях:

Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове! 2Кор.5:17.

Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його Як.1:18.

Я з тобою згідний. Ось моє розуміння (тому, що в більшості побутує думка, що це написано про тварин).
Я розумію, що під словом створіння Павло розуміє людей.
Написано, Христос каже: "Ідіть по цілому світові і всьому створінню Євангелію проповідуйте ..." . Христос зовсім не закликав апостолів проповідувати тваринам, там говориться про людей. До того ж, яким чином тварини очікують з’явлення синів Божих. Яким чином створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
Декого збиває місце "і не тільки воно, але й ми...". Дехто думає, що тут протиставляються люди і тварини. Але тут протиставляються відроджені люди і не відроджені. Відроджені і мають зачаток духа.

Згоден з Тарасом, що тут протиставляються відроджені люди і невідроджені, бо відроджені мають зачаток Духа.
І тут ще можна розуміти, що відроджені - вони ж сини Божі (діти Божі).
А створіння - це може не так люди як душі людей, бо тіло покорило створіння (душу людини) марноті (тобто створіння живе за тілом). І мабуть, сама душа грішної людини надіється на звільнення від рабства на волю слави синів Божих.

Створіння покорилось не тілом, а дияволом, тому я думаю, що тут, де говориться про створіння, говориться про людей загально (не розділяючи на дух, душу і тіло). Там дальше написано, що ми очікуємо відкуплення нашого тіла, тобто тут говориться про людину взагальному. До того ж написано, що ми (теж створіння) мамо зачаток Духа, а Дух Святий поселяється в нашому дусі. Тобто там говориться про створіння як про дух, душу і тіло.

Таке припущення можуть робити ті, хто користується переважно російським перекладом, у якому використовують слово "тварь". Але це древньословянське слово, яке має спільний корінь зі словом "твориво", і зрештою має це ж значення.

Але в російському перекладі, це місце, де написано звернення Христа до учнів, говорить "... всей твари".

Я ж про це і говорю. Не можуть ці місця стосуватися тварин. Моє розуміння може виявитися для когось дивним, але воно відкриває розуміння багатьох інших місць Біблії. Створіння, або твориво Боже - це душа людини. А чому "створіння покорилось марноті" і ще й не добровільно? А тому, що Богу було так угодно, щоби людська душа, навіть і відкуплена, залишалася в марнотному тілі. Вона прагне до Господа, але змушена, хоч і не добровільно, залишатися в тілі. Не про диявола тут йде мова. Подивіться по контексту, тут мова йде про боротьбу тіла і духа. А душа людини, яка тут називається створінням (і не тільки тут) "зідхає і разом мучиться аж досі", чекаючи відкуплення, визволення від тіла марноти. Порівняйте з 2Кор.5:1-4. А у пятому вірші вказано, Хто саме покорив тимчасово наші душі земній хатині, в якій вона зітхає.
Тепер щодо цих слів: не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. А ось тут "ми" - це ми, люди віруючі як такі, в цілому, які й мають зачаток Духа (справді, не душа може мати зачаток Духа, а дух людини, тому тут ніби й протиставлення). Віруюча людина очікує синівства і, що важливо, відкуплення тіла. Душа ж тіла не має, але має людина. І ми й чекаємо того великого дня, коли прийде Христос і Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його(Фил.3:21), бо сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне 1Кор.15.

Щодо душі, то я не згідний з тобою.
"Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих, бо створіння покорилось марноті не добровільно, а через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих."
До цього місця говориться про віруючих людей.
"Бо знаємо, що все створіння разом зідхає і разом мучиться аж досі"
Це говориться про неспасених.
"Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла"
Це знов говориться про віруючих.
Я думаю, що це не тільки душа. Думаю, що коли говориться про створіння, то мається на увазі в цілому. Там написано що створіння визволиться від неволі тління. Відкуплення нашої душі вже відбулося Христом на голгофському хресті. Вона вже відкуплена. Ми зідхаємо, чекаючи відкуплення нашого тіла.
Відносно місця з Коринтян, то почитай 5 вірш. До того ж, тіло створив Бог, і вдихнув дихання життя і став Адам душею живою.
До того ж, там написано "від неволі тління", а "не від тіла марноти", як ти перекрутив.
Прочитай це місце зв’язно і ти побачиш, що це невірно.

Тут мені важко зрозуміти твою логіку, Тарасе. Тут про віруючих, а далі одне речення чомусь вже про невіруючих, а далі - знов про віруючих. Тоді і ап.Павла треба невіруючим назвати, якщо він переживав ті ж почуття: "Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем"(2Кор.5:4). Ні, я розумію, що тут мова йде саме про віруючих людей, точніше про відкуплені душі, які прагнуть звільнитися "від неволі тління". А що ж тоді "тління" як не тіло, яке зотліває і руйнується з дня на день? Душа віруючої людини відкуплена Богом, визволена Богом від гріха, але знаходиться ще у тлінному тілі, у неволі тлінного тіла, тому й чекає того славного дня, коли "визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих". Бо нині тіло наше безславне, є джерелом пожадливостей і гріха, але прийде день "слави синів Божих", день, коли Христос "перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його". Цими віршами ап.Павло пояснює причини внутрішньої духовної боротьби, про яку й говориться у 7-8 розділі посл. до Римлян.
Чому тут ми бачимо протиставлення? Це протиставлення не віруючої і невіруючої людини, як може здатися на перший погляд, а протиставлення відкупленої Богом душі, яка прагне звільнитися від того тимчасового намету, від тіла гріховного, і безпосередньо самої людини віруючої, яка, маючи задаток Духа, чекає відкуплення тіла (Бо душа тіла не має, для неї наше тіло є неволею).
Щодо 5 вірша 2Кор.5, то ж я саме на нього і просив звернути увагу: "А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог..." Створіння, або душа відкупленої людини покорилася "марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії". Це ж не про диявола йде мова, як знову ж таки на перший погляд здається, а саме Бог створив нас на цю боротьбу, на духовну боротьбу. Ці місця доповнюють і пояснюють одне одного і лише в порівнянні цих та й багатьох інших стає дещо зрозумілим. Це - речі духовні, і розуміти їх можна тільки духовно.