Vicarius - це намісник, послідовник, представник і в жодному разі не сам Filii Dei. Filii Dei є один, це Ісус Христос.

У вказаних темах ще ніхто не довів, що церковна практика по згаданих питаннях є відступленням від вчення Христового (чи заперечує вчення Христове). Ти лише засвідчив про викривлену практику(уявлення) певної кількості вірних цих церков, яка не тотожна власне церковній практиці. Тому я й говорю про те що в тих темах показано, що відступлень Церков (а не певних осіб) по цих питаннях не має.
Якщо хтось доведе протилежне я заберу свої слова назад.

Якщо брати буквально, то найменування папи «намісником(вікарієм) Бога» з’явилося після Великого розколу. Претензії на подібну зверхність(першість) від окремих пап, патріархів Заходу, були і в 1тисячолітті, але вони не приймались іншими патріархатами Вселенської церкви і не оформлялись у церковне вчення. Після розколу гальма зникли і ці претензії оформились як церковне вчення Західної Церкви, що і зумовило можливість найменувати папу «намісником Бога».
Радує, що сам папа Іоан Павло ІІ розумів обмеженість даного вчення і закликав всіх християн шукати кращого варіанту реалізації служіння першості.
.
То я нібито говорю про традицію служіння першості у Вселенській Церкві яка ґрунтується на вченні Христа і апостолів що є в Писаннях. Хіба ап.Петро не був старшим серед апостолів? Хіба у Вселенській Церкві не повинно бути старшого єпископа серед єпископів?

Святе,
НІДЕ не написано, що ап. Петро був старшим серед апостолів і нема на таке навіть натяку. Це так звана "традиція" це придумала, бо їй було так вигідно, аби маніпулювати людьми.
Стосовно, Vicarius Filii Dei, то не знаю чи розумів папа обмеженість чи ні, але він носив такий одяг, і як на мене це говорить більш красномовніше, ніж всі його слова.
Стосовно того, що ти писав, що ті нездорові речі, про які я говорив, не оформлені у вченя, то я так не важаю. Я не вважаю вченням, лише те, що оформлене в письмовому вигляді. Я вважаю, що якщо велика частина людей притримується таких поглядів, то це вже єресь, яка ввійшла туди. До того ж, якщо нема науки про те, що це неправильно, то це означає, що вчитела з цим погоджуються.

Тарасе ти не правий коли кажеш, що ап. Петро не був старшим серед апостолів, сам Господь дав йому цю першість: „Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро(скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, й що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане на небі”(Мт.16,18-19).
„Паси мої вівці”(Йо.21,15-17).
Ісус промовив ці слова в присутності інших апостолів. Не сказав: пасіть мої вівці, а виразно підкреслив „паси” мої вівці.
На соборі ніхто, крім Петра, не вирішує важливих справ. А апостоли уважно слухають його рішення(Ді.1,13-26). Виглядає, що ти маніпулюєш Писанням!

Зрозуміло, що я маніпулюю Писанням. Бо ти просто ним не можеш маніпулювати, бо ти не бачиш місця
Дiї.15:13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене. ...
Дiї.15:19 Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,
Дiї.15:20 але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.
Дiї.15:28 Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:
Дiї.15:29 стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

Про розуміння мною того місця, про яке ти писав, я вже писав. Почитай вище.

Чудесно! А тепер давай подивемося, що передувало цьому? "По довгій суперечці встав Петро і до них промовив.."(Ді. 15,7) "А як вони(Вернава і Павло), замовкли, озвався Яків..."(Ді. 15,13). Чому Петро виступив першим? Чи не тому, що він мав першість, яку йому дав Христос „Паси мої вівці”(Йо.21,15-17).
Такаж першість помітна і в 1 главі, на зборі апостолів "І ставши тими днями Петро серед братів..."(Ді 1,15). Чому саме Петро провадив на виборі Матія? Чи не тому, що всі апостоли розуміли та схвалювали його першість?

Петро звісно міг бути старшим пресвітером (єпископом), але не розумію, яке відношення має Петро до папи???
У всіх церквах є старші пресвітери (єпископи).
І я згоден, що папа має першість в католицькій церкві, але не у православній чи протестантській.

Петро став, тому що його наповнив Святий Дух і говорив він від святого Духа. Якщо читати дії, то написано (Павло пише), що стовпами вважалися Яків, Кифа(Петро) і Іван. І жодного натяку на главенство серед них Петра.
А ще, справді, яке відношення має Петро до пап? (я шось цього моменту не зауважив). Якщо навіть брати те місце, де Христос каже до Петра і займатися буквоїдством, то все рівно, з чого випливає, що говориться про Петра, а відноситься до пап. Знову узурпація?

Але давайте тако: якщо є бажання продовжувати ДИСКУТУВАТИ, що передбачає обговорення всіх моментів, повагу до співрозмовника, об’єктивність, то можемо. Якщо ж є бажання просто ПОСПЕРЕЧАТИСЯ, поображати один одного, то давайте краще не будемо.

Невже ніде не написано? І жодного натяку? Пропоную підбірку свідчень по цьому питанню.
З книги Олександра Меня, «Первые апостолы»:
«Но вернемся, однако, к Петру. Какое место занимал он среди Двенадцати? Во всех списках он назван "первым" - несомненно, в смысле какого-то старшинства. В Евангелиях нередко говорится об "учениках и Петре" и тем подчеркивается его особое положение. Оно было известно и жителям Капернаума. Сборщик церковной подати обращается именно к Петру, когда хочет получить деньги от назаретского Учителя. "Отдай им за Меня и за себя", - говорит Петру Иисус (Мф 17, 24-27). Он словно ставит сына Ионы рядом с Собой.
Обычно Петр спрашивает Наставника или отвечает Ему от лица апостолов (См., напр.: Мф 15, 15; Лк 8, 45 (здесь характерно выражение "Петр и бывшие с ним"); 9, 28; 12, 41; Ин 13, 36.). Он просит изъяснить смысл притчи, уточнить значение тех или иных слов Господа. Вопрос: "Сколько раз должен я прощать брату моему?" показывает, что Петр хотел перевести Евангелие на привычный ему язык. Воспитанный в Законе, он не мыслит заповеди иначе, как в виде четкой регламентации.
В одном древнем тексте есть фраза Петра, которая, вероятно, была первоначально и в Евангелии. Когда Христос говорит: "Я посылаю вас, как овец среди волков", - апостол возражает с некоторой тревогой: "А если волки растерзают овец?", на что Господь отвечает: "Не бойтесь убивающих тело, души же не могущих убить" [35]. И в других недоуменных вопросах Петра чувствуется сознание ответственности, которую несет старший.
Такова новозаветная традиция, таков и взгляд Отцов Церкви. По словам св. Кирилла Иерусалимского, Петр - "первоверховный в сонме учеников" [36]. А св. Иоанн Златоуст именует Петра "главой в лике апостольском" [37]. Этому как будто противоречит изображение Петра в Книге Деяний. Очевидно, что власть Кефы в первой общине никак нельзя назвать властью непререкаемого владыки. Однако в действительности противоречия здесь нет. Господь вовсе не наделил Симона правами "абсолютного диктатора". Он вообще строго запрещает Своим последователям принимать иную власть, кроме власти любви и служения. Он ясно предостерегает учеников от желания господствовать. Кем должен быть среди них первый, Христос покажет, омыв ноги апостолам. Петр после Пятидесятницы станет нести именно это смиренное первенство служения. Пользуясь своим авторитетом для дела Божия, он никогда не будет превращать его в духовное насилие над остальными.»

Також доповню вищеподане своїми коментарями.
„Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро(скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Небесного Царства, й що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане на небі і те, що ти на землі розв’яжеш, те буде розв’язане на небі”(Мт.16,18-19).
В принципі поділяю Тарасове розуміння цих слів Христа. Але відзначу, що Петру першому було обіцяно право «зв’язувати і розв’язувати», всім апостолом воно було обіцяно пізніше. Також ключі Царства Небесного даються лише Петру, тому це може бути натяк на особливу відповідальність Петра (хоча може просто бути більш розширеним описом того ж самого права «зв’язувати і розв’язувати».)

«Ви є ті, що лишилися зі мною при моїх випробуваннях;
і я заповідаю вам так, як заповів мені мій Отець Царство,
щоб ви їли й пили за моїм столом у моїм Царстві, щоб ви засіли на престолах судити дванадцять племен Ізраїлевих.
[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоб пересіяти, як пшеницю; я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів.» Лк.22:28-32)
«Каже йому втретє: Симоне Іванин, чи любиш мене? Засмутився Петро, що запитав його втретє: Чи любиш мене? - і каже йому: Господи, ти все знаєш; ти знаєш, що люблю тебе. Каже йому Ісус: Паси вівці мої.”(Йо.21,17).
Ці слова вказують на особливу відповідальність Петра зпоміж апостолів.

"Усі вони перебували однодушно на молитві [і благанні] з жінками, з Марією, Ісусовою матір'ю, та його братами.
Тими днями Петро, ставши серед учнів, а громада була осіб із сто двадцять, сказав: …Треба, отже, щоб один з тих мужів, що був з нами впродовж усього часу, коли Господь Ісус перебував і спілкувався з нами, - почавши від Іванового хрещення і до дня, як піднісся від нас, - один з них був з нами свідком його воскресіння."(Дії 1, 14:22)
Бачимо як Петро проявляє вищезгадану лідерську ініціативу і відповідальність в громаді учнів.

"[i]Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина. А Петро, ставши з одинадцятьма, підніс свій голос і сказав їм: Мужі юдейські й усі мешканці Єрусалима! Щоб ви все знали, - вислухайте мене! "(Дії 2, 13:14)
"Один же чоловік, на ім'я Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав маєток
і приховав частину грошей, - про це знала дружина, - і, принісши іншу частину, поклав біля ніг апостолів.
Петро сказав: Ананію, як це так, що сатана наповнив твоє серце, щоб обдурити Святого Духа і приховати частину вартости поля? (5:1-3)"
"Привели їх, поставили в синедріоні. Запитав їх архиєрей,
кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це ім'я? Ви наповнили Єрусалим вашим навчанням і хочете навести на нас кров цього чоловіка.
Відповіли Петро й апостоли та сказали: Радше треба слухати Бога, ніж людей "(Дії 5:27-29)
А ось прояви лідерства Петра в новоствореній Єрусалимській Церкві. Перша апостольська проповідь за Петром. Як старший апостол він автоматично несе єпископське служіння (паси вівці мої) в Єрусалимській Церкві (має першість у вирішенні питань, таких як з Ананієм і захисті єрусалимської Церкви перед зовнішніми).

"Варнава, взявши його, привів до апостолів і розповів їм, як у дорозі побачив Господа, як говорив йому, як у Дамаску відважно поводився в ім'я Ісуса.
І був з ними, входячи й виходячи з Єрусалима, сміливо діючи в ім'я Господа. "(Дії 9:27-28)
"По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять. А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього. "(Гал 1:18-19)
Павло в першу чергу в Єрусалимі знайомиться і спілкується з Петром як зі старшою відповідальною особою.

"Апостоли, що перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже слово, і послали до них Петра й Івана." (Дії8:14)
"Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в Господнім страсі, сповнювалася втіхою Святого Духа.
Коли Петро обходив усіх, прибув і до святих, що жили в Лідді." (Дії 9:31-32)
Ось Євангелію приймають за межами Єрусалиму і вибір апостолів природньо падає на Петра і Івана як найбільш авторитетних які йдуть і здійснюють власне апостольське служіння засновуючи нові церкви. Опіка над цими іудейськими церквами в першу чергу лягає на Петра, який періодично їх обходить і зміцнює. На єпископське служіння в Єрусалимській церкві замість Петра поставляється Яків брат Господній.

"Зібралися апостоли і старці, щоб розглянути цю справу.
Після довгої суперечки, вставши, Петро сказав до них: Мужі-брати, ви знаєте, що від перших днів Бог поміж нас вибрав мене, щоб моїми устами погани почули слово благовістя і повірили.
І серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм] Святого Духа, як і нам,
і ніякої різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.
То чому ж тепер випробовуєте Бога, щоб накласти учням на шиї ярмо, якого не змогли понести ані наші батьки, ані ми?
Але віримо, що спасемося ласкою Господа Ісуса так, як і вони.
Замовкли всі люди і слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки зробив Бог знамень і чудес між поганами через них." (Дії 15:6-12)
Бачимо як авторитетне слово Петра стає переломним у вирішенні суперечки на першому соборі Церкви.
Після собору Петро продовжує своє апостольське служіння переважно серед юдейських поселень, а Павло серед язичників. В зв’язку зі своїм апостольським служінням Петро пише два своїх соборних послання.

Святе, зрозуміло, що Петро ніс відповідальне служіння серед юдеїв, як Павло серед поган. Але на цю справу їх поставив Господь! Так само і в наші часи Господь ставить пресвітерами, служителями тощо.

А хто ставив "намісниками" пап? І яке відношення до апостольського служіння має папа? Так, папа - старший чи перший серед католиків, але не можна говорити, що папа має першість у Церкві Христовій.

Все ти добре розумієш, просто не хочеш того визнати, бо тоді слід було б виявити покору і свої помилки.
А чому в православній і протестанських церквах не визнають першісь папи, яка згідно Писанню йому належить. Чи не тому, що тут розходиться в владі. Як би мало бути ідеально

Я не тільки про це говорю, а й про те що ап. Петро був найбільш авторитетним апостолом і мав відповідну пошану (першість честі) у всій Вселенській Церкві. І це природньо: в кожній спільноті є ієрархія, як на місцевому рівні так і на вселенському.

Більше поваги до співрозмовника, Паша. Підтримую заклики Тараса, щодо дискусії.

Чому? По-перше, визнають його першість, але лише католицької церкви; по-друге, Писання не говорить про якусь першість, та ще й про першість Папи.
Написано лише, як було зазначено вище, що є перші, що стануть останніми! (Луки 13:30)
І лише Христос назвав Себе Першим: Я Перший і Останній...
Тож хто може ще окрім Ісуса Христа називатися Першим? Чи не антихрист?
А ще Христос говорив: Хто бо найменший між вами всіма, той великий! (Луки 9:48)
А ап.Павло себе отак називав: 9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. (1Кор.15:9)

Святе, я згідний, що Петро мав пошану серед апостолів, але це не означало, що його слово беззаперечно приймалося всіми.
Деякі із приведених тобою місць вказують не на першенство Петра, а на гарячкуватість його характеру. Так багато діалогів Христа з Петром перед смертю і після пов’язані із відреченням Петра.
Я вважаю, що серед апостолів Петро мав повагу і авторитет, але цей авторитет йому був даний не людьми, а Богом.
Можна підбираючи відповідні місця довести, що і Іван мав великий авторитет серед християн.
Я не берусь казати, хто мав більший, бо думаю, що це неумісно. Так як проблема першенства когось з апостолів не поставала в першій церкві, бо там діяв Бог і авторитет підтверджувався Богом. Якщо Бог говорив через когось, то ці слова були самі по собі авторитетними, незважаючи на те, яке служіння несла та чи інша людина.

Безумовно.

Звісно.

Звичайно Іван теж мав великий авторитет(пошану), але не більший ніж Петро. Чесно кажучи не бачу тут ніякої недоречності в тому, щоб визначитись хто мав більший авторитет серед апостолів. В кожній людській спільноті природньо є ієрархія пошани (аторитету). Христос виділив Петра серед інших Апостолів і він природньо мав найбільший авторитет в першій церкві.
Тут слід розрізняти першість пошани яка в першій церкві була стабільно за Петром і аторитет(першість) слова, правильність в тій чи іншій ситуації.