Про чистилище Біблія нічого не каже. Слово Боже каже, що без святості ніхто не побачить Бога, а також те, що воля Божа в тому, щоб ми освячувалися усе життя. Тому очевидно, що Господь дає людині стільки життя, скільки їй потрібно для освячення. Отже, я маю надію на Бога, що з Його допомогою я пройду свій земний шлях у святості. Бо Ісус Христос на то і прийшов у світ, щоб спасти грішників, з яких перший то я.

Тобто, хто відходить у вічність раніше від інших, це означає, що він вже досягнув потрібного рівня святості?

Ти очевидно хотів сказати "я закінчу свій шлях у святості", або "я відійду у святості"?

Не завжди. Іноді віруючий відходить раніше через гріх, який не може бути прощений (згадай Ананія і Сапфіру). А часто буває так, коли Бог освячує людину у юному віці, то й Він забирає раніше, щоб потім та людина не впала у гріх. Бог хоче щоб всі освятилися, Він не хоче смерти грішника. Та й людина, яка освятилася, вона не хоче жити на землі, а просить у Бога пришвидшити перехід у вічність. Тому ті, що освятилися, довго не живуть на землі.
...то мы благодушествуем и желаем лучше выйти из тела и водвориться у Господа. И потому ревностно стараемся, водворяясь ли, выходя ли, быть Ему угодными; (2Кор.5:8-9)


Я хочу не лише закінчити свій шлях у святості, а й пройти у святості. Жити у святості - означає "освячуватися", тобто приносити плоди святості, а це боротьба. Адже поки ми живемо, то наш дух веде боротьбу з думкою тілесною. Якщо ми думаємо про земне життя, то ми ще не готові до вічності з Богом.

Наведена цитата ніяк не підтверджує твій аргумент, там ідеться тільки про бажання бути з Господом там, а не про факт, що Господь забирає тих, хто уже освятився до достатнього рівня. Стосовно смерті у молодечому віці, то це дуже популярне пояснення, але я з ним не згоден і ця думка ніде не підтверджується в Біблії, хоча пояснити чому Бог таке допускає не можу. Можливо у кожного своя доля, зрештою довжина нашого земного життя порівняно з вічністю - нічого не важить.
А чому ти вважаєш, що жити у святості - означає "освячуватись"? І з чого ти взяв що "освячуватись" - це приносити плоди святості?

Братику, але ж написано, що ми повинні пильнувати про святість, без якої ніхто не побачить Господа (Євр.12:14)
З цього випливає, що той, на кого чекає життя вічне з Богом, мусить бути святим. І якщо хтось помре, будучи не святим, то на такого чекають вічні муки. Тому логічно міркувати, що Бог очікує, коли ми освятимось, щоб забрати до Себе. А людина свята думає лише про духовне, а не про тілесне.

Написано: святий нехай ще освячується! (Об.22:11) Бо це воля Божа, освячення ваше... (1Сол.4:3)
Тобто святий освячується, а нечестивий ще більш опоганюється. Не можна двом панам служити. Ми обираємо: освячуватися чи задовольняти пожадливість тілесну. Це протилежні поняття, і від того, що ми оберемо, те й будемо мати.
Плоди святості - це плоди духа. Щодо плодів духа говорив ап.Павло до галатів:
І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла, бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете... А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість. (Гал.5:16-17,22)

Сонячник, у тебе звичка ніколи не відповідати на конкретні питання. Ти навіть не стараєшся вдуматися у поставлене питання, а відповідаєш якимись загальними фразами та цитатами з Біблії, які містять лише однакові слова, та за змістом взагалі лежать в іншій площині. Отож, якщо не можеш розібратися що ці слова означають, то не кидайся ними. Жити в святості, приносити плоди святості та освячуватись - це різні речі.

Братик, май вже совість, якщо ти сам не можешь нічого доказати користуючись Біблією, то не треба шельмувати інших. Якщо тобі щось не зрозуміло у відповіді, перепитай або уточни що саме мається на увазі.

Саме це я й зробив. Питання, між іншим, було не до тебе.

Юліан дав правильну відповідь. Святити - щось відділяти з поміж наявного, щоб воно було особливим. Слово "святковий день" теж має ознаку виділення якогось дня для особливого його проведення. Святкувати - робити те, чого ти не робиш щоднини. Свята мають свою атрибутику, ритуалістику.

В Писанні "святими" називаються люди, котрих Бог відділив для себе. Це - набутий СТАТУС. І це незалежно від їхньої поведінки до моменту відділення. Це воля Бога. Чи може людина моментально почати "правильно" на всі 100% себе поводити? Сумніваюсь. Людині ще треба пройти процес навчання. Стати досвідченим у слові правди, щоб набути "...чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло. (Єв.5:14) Все досліджувати, кращого триматися. А поки набуватимеш чуття, то можуть бути і погані діла, але це не позбавляє її статусу "святої", тобто відділеної для Бога.

До кого в Писанні застосовується термін "святий?" До двох суб'єктів, якщо дивитися глобально, а не особистісно, яких Бог в свій час відділив. Перший суб'єкт - це нащадки Авраама в Ісааку, Якові, котрих Бог забрав собі в народ і уклав з ними союз (завіт). Відділив таким чином від усіх інших етносів.

В який спосіб Бог відділив собі народ? Через кроплення кров'ю жертви. Мойсей поставив жертовник, приніс жертву і її кров'ю окропиввесь народ і книгу, куди записав вимоги Бога. Нагадаю, що Бог не тільки прописав обо'язки народу, але і на Себе взяв відповідні зобов'язання. Це пишу для того, щоб прийти до поняття "праведності".

Отож, виконання союзниками своїх зобов'язань і зветься їхньою праведністю. Бог тому і праведний, бо не порушує своїх клятв і союзних обов'язків. Ізраїль не був праведний, бо не зміг виконати своїх зобов'язань в союзі. Тепер зрозумілі висновки: чи є Ізраїль святим? Так, бо відділений. Чи є праведним? Ні, бо не виконав своїз зобов'язань, викладених в законі. Щодо Бога, то Він і Святий, бо відділений, і Праведний, бо реалізовує Свої клятви і обітниці, які дав Аврааму і народу, які і будуть явлені невдовзі другим приходом Христа.

Ще так для прикладу. Народ, котрий не дочекався Мойсея під горою Хорів і зробив собі золотого ідола, був святим? Був. Бо був окроплений жертовною кров'ю. А чи був праведний? Ні. Зрадив свого союзника Бога, якому присягнув.

Так. Тепер другий суб'єкт святості. Це церква, тіло Ісуса, народжені згори. В який спосіб відділені для Бога? Відділені Самим Богом без посередництва людини Відділяючим Духом. Більш звична для нас назва не Відділяючий Дух, а Святий Дух. Цей другий суб'єкт кардинально відрізняється від першого, хоч так само зветься "святий". В чому ж ця відмінність?

Нагадаємо собі слова Ісуса:
23 І сказав Він до них: Ви від долу, Я звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу. (Iван.8:23)

Ісус вказав на походження з різних світів. Отже, перший суб'єкт святості, Ізраїль, був від "долу". Дух же Святий, поселяється в людині і поміщє її в тіло того, хто має походження "звисока". Тому, хто в Ісусі, того походження тепер з іншого світу, ба більше, як Ісус є дитиною Бога, так і ті, хто в Ньому тепер діти Бога. Вони не називаються "народом", вони не звуться рабами, вони - діти Бога. І вони - вільні. Від чого ж вони вільні?

Знову нагадуємо слова, на цей раз Павла:
9 А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.(Рим.8:9)

Тобто, не тіло володіє моєю душею, а Дух Божий. І душа вільна від тіла плоті, в якому гріхом панує смерть. Душа звільнилася від влади смерті, перейшла із смерті в життя. Тому після розділення з тілом вона піде до Свого Володаря.

З Ізраїлем в цілому такого не відбулося. З деякими - так. Тому, що в тіло Христа повинна ввійти повнота народів (повнота народів - це підстрочний переклад, вважаю вірнішим, Огієнко каже про повне число поган). Тобто в тілі Ісуса мають знайтися представники всіх без винятку народів. І формування почалося з того народу, до якого прийшов Ісус.

Те, що в тіло Ісуса не ввійшов весь Ізраїль - не вирок для нього. У нього є свій шлях. Але це інша тема.

А ми - про два суб'єкти святості. Святі від "долу", і святі "звисока". Тому треба уважно читати і розрізняти, до яких "святих" говориться в Писанні. І поради дані першим, не перетягувати на других, бо виходить плутанина і нісенітниця.

Вибачте, Сонячнику, що візьмусь цитувати ваші пости, але не можу пройти повз. Бо ви своїм яскравим наочним прикладом можете послужити навчанню іншим.
Почнемо з легшого.

Тут просто. З назви послання бачимо кому адресоване воно. Просто ЄВРЕЯМ, тобто "святим від світу цього", святим від "долу".

До "святих звисока" неможливо застосувати цю фразу, бо народжені згори відділенні Самим Богом для Себе, вже знаходяться в Божім Дусі і мають до Нього доступ через Ісуса Христа. Для них подію "побачити Господа" ніхто і ніщо не відбере. Це - фатум.

Для "святих від долу" ситуація інша. Вони ж відділені для Бога по закону тваринною жертвенною кров'ю. Духа не мають. Там треба самому відокремлювати себе від законів поган, особливо, коли живеш в розсіянні між ними. Не йти за їхніми богами, не святкувати свят з атрибутикою вшануваня ідолів. Бути вірним своєму союзнику - Богу. Того, хто не потребує свого Союзника, Бог не візьме в Свою славу.

Чи потрібно народженим згори себе освячувати в плані відділення від поганських звичаїв. Тільки вітається, але воно не є умовою можливості "побачити Господа". Добре, коли народжений згори перестане святкувати так звані "християнські свята", бо вони розставлені в році згідно з вшануванням бога Сонця (в різних народів він називається по різному, в Писанні - Ваал) згідно сонячного річного циклу. І народження Ісуса підтасоване під дату народження Божича - сина Даждьбога, бога сонця. І пісні про народження Ісуса, які співають саме в цей час, чомусь називаються "колядками". Упс... Так називалися пісні прославляння богині Ляди, богині материнства, кохання та шлюбу.

От і перестаньте співати "колядки", або не називайте їх так. Не святкуйте народження Ісуса в цей час, бо не знаємо дати його народження, не готуйте ритуальних страв. Це вже буде ваше освячення.

Далі свято Пасхи. Святкується євреями на честь виходу з Єгипту, має свію дату по місячному календарю, має свій порядок. Хто з християн святкує це свято в рамках Божих вимог? Ніхто. Бо ніякий поганський народ не виходив з Єгипту. Це свято називають ще Великдень, Великий день сонячного рівнодення у слов'ян північної півкулі.

Християни святкують це свято на честь воскресіння Христа. Але чомусь щороку в інший час, вирахуваний особливим чином. Це повинно бути після дня сонячного рівнодення і обов'язково на спадному місяці. А чому не 14 нісана по місячному календарю, як приказав Бог? А навіщо слухати Бога. У нас свої правила. Навіщо нам опрісноки, ми будемо пекти булочки і назвемо їх пасочками. А кого, як знаємо з Писання, вшановували булочками? Богиню Астарту, ту ж богиню родючості, плідності (у нас та ж Ляда), благополуччя. Вона є астральним божеством, пов’язаним з Місяцем та Венерою, а також вшановувалась, як супутниця Ваала. От вам і причина, чому свято обов'язково на спадному місяці, бо вважається, що вся сила тоді йде в корінь, запоруку доброго плоду. І яйці-крашанки - символ сонця - особливо прикрашені для Ваала.

Відмовтесь від цього всього. Освятіть себе. Це ж воля Бога.

Добре. Тепер ще одне місце з Писання, що недоречно тягнуть на святих, народжених згори.


Кому Петро адресує послання? Адресує "переселенцям розсіяння: Понту, Галатії, Кападокії, Азії і Витинії". Про що це нам говорить? Що розсіяння може бути лише з якогось сконцентрованого місцепроживання якогось одного народу. Тим більше, що Перто не буде писати до інших етносів, окрім як до євреїв. Щодо "царського священства", то тільки про них їм же говорв Бог, коли вони з Мойсеєм стояли під горою Хорів і вступали в завіт з Богом. (Вих.19:6) А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам. Це теж підтверджує те, що Петро писав саме до євреїв у розсіянні.

Ще одне. Стати священником Богу, як бачимо, можна тільки двома легітимними шляхами: закон ставив священників в земне святилище з роду Аарона, клятвенне слово Бога поставило Ісуса Первосвященником в святилищі небеснім. Всі інші придумування та присвоювання собі титулів священства - це на кшталт самовисування самозванців. Як народжені згори не можуть служити в земному храмі, бо вони не під законом, щоб він їх на таке служіння поставив, так не можуть ввійти і в небесний храм, бо туди треба входити з жертвенною кров'ю, як туди ввійшов Ісус, а ніяка людина не годиться для жертви. Та й Бог клявся тільки про Ісуса на таке служіння. Богу достатньо одного на цій "посаді". То де ж християни хочуть бути священниками? Нема їм долі в цьому. А от у євреїв буде, коли відновиться завіт з Богом.

Ви хочете сказати, що послання до євреїв було не до тих євреїв, які прийняли Христа, а до тих які не були народжені згори? Я так не думаю, бо з контексту цілком очевидно, що це послання перш за все до християн, серед яких були і євреї за тілом.

Не згоден з такою думкою. Якщо в старому завіті царство священиків могло вказувати лише на левитів:
Вихід 19:5-6 (UBIO) А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя!
А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам.
То в новому завіті Петром сказано чітко, що нові віруючі, як духовні євреї, повинні бути священиками:
1-ше Петра 2:5 (UBIO) І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа.
І знову ж таки, Петро підкреслює, що звертається до поган: колись не народ Божий, а тепер народ Божий.
1-ше Петра 2:9-10 (UBIO) Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,
колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!
Христос наш Первосвященик, а ми, що наповнені благодаттю Божою і є співучасниками Божого царства, є священством царським, якщо приносимо жертви духовні, приємні Богові.

Але ж написано,- ЄВРЕЯМ! Не християнам , серед яких були євреі.

1 Багато разі́в і багатьма́ способа́ми в давнину́ промовляв був Бог до отців через пророків,
2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина...
Євр1:1,2

До єврейських отців промовляв в давнину Бог через єврейських пророків. До кого був посланий Син Божий і до кого Він говорив? Знову таки до євреів.

То що, Петро поставив віруючих язичників священниками? Він мав на те відповідні повноваження? І що по-вашому, духовний дім людей, це святилище Бога? Там служать священники?
Я думаю, Петро як і Павло знав правову основу стосунків його народу з Богом: знав що таке союз (завіт) з Богом, діючий закон, права і обов'язки в союзі, клятви і наслідки недотримання її. Що казав Павло щодо священства?

Закон бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Законом (після Закону), ставить Сина, Який досконалий навіки. (Євр.7:28)

...вони бо без клятви були священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: Клявся Господь і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим, (Євр.7:21)

Ось правова основа священства в старому союзі і після нього. Ви вважаєте, що Петро знав ще якусь іншу правову основу, яка ставить язичників служителями в святилищі? Буду вдячна, якщо приведете її з Писання.

Ви вважаєте, що це звернення до поган? Ви, мабуть, більше акцентували свою увагу на слові "ненарод" і зовсім не помітили виразу "колись непомилувані, а тепер ви помилувані".

Помилування як і непомилування кимось когось буває лише через провину останнього. А щоб визначити провину, повинні бути окресленні правові стосунки між суб'єктами з обов'язками і правами. Невиконання обов'язків чи зрада однією із сторін буде її провиною перед іншою. Тоді ця інша сторона буде вирішувати - пробачити і помилувати зрадника і продовжувати стосунки, чи не пробачити, не помилувати і як наслідок усунути його з союзу, припинити стосунки.

Чи були у Бога правові стосунки з поганами? Ні, не було. Тому Він не мав за що на них ображатися, щоб милувати чи не милувати. Погани Богу нічим не зобов'язані, як і Він їм.

А от з союзним народом інакше. Знаємо, що після Соломона Яків розділився на два царства: північне, 10 племен, та південне, 2 племена, які стали називатися Ізраїльське та Юдейське. Обидва ці царства дуже образили Бога. Що з ними сталося, читаємо в Єремії:

6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і блудодіяла там...
7 Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона...(Єр.3:6-8)

От ми і бачимо як Бог не помилував північне Ізраїльське царство, перестав вважати Своїм народом, розвівся з ним через розводовий лист (теж правовий акт) і відправив Асура, щоб той забрав його собі в полон.

Але ж чи навічно Бог розірвав стосунки з тими 10 племенами, чи все-таки має намір колись з часом помилувати їх. Знову читаємо Єремію:

12 Піди, і проголосиш слова ці на північ та й скажеш: Вернися, відступна дочко Ізраїлева! говорить Господь. Не зверну Я Свого обличчя у гніві на вас, бо Я милостивий, говорить Господь, і не буду повік стерегти Свого гніву.
13 Тільки пізнай же провину свою, бо ти проти Господа, Бога свого повстала, і грішила з чужими під деревом кожним зеленим, і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.
14 Верніться, діти невірні, говорить Господь, бо Я вам Господар, та візьму вас по одному з міста, а з роду по два, і вас поведу до Сіону!
15 І дам пастирів вам згідно з серцем Своїм, і вони будуть пасти вас умінням та розумом.(Єр.3:12-15)

Отже, помилування для розпорошеного між поганами північного царства все-таки є. І після помилуваннями Бог знову назове їх Своїм народом. Колишній "ненарод" стане знову "народом". Коли це помилування відбулося? Та коли Ісус заплатив і за них своєю кров'ю. Читаємо:

14 Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!(Iван.10:14-16)

Ісус говорив якраз про цей непомилуваний ненарод. Знаємо, що Ісус прийшов в середовище південного царства, до цієї кошари. Але ж Він - Спаситель всього Ізраїля, а отже і іншої кошари.

Наголошую, що ці інші вівці з іншої кошари, - це не погани, як дехто думає, бо Ісус був посланий ЛИШЕ до овець дому Ізраїлевого.
24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...(Матв.15:24)

Саме розділений народ Бога і складає ці дві кошари.

Повертаючись до послання Петра, підіб'ємо підсумки: апостол писав до поселенців і приходьків з народу свого, пояснював розсіяним євреям цієї іншої кошари, що вони вже помилувані Богом і знову стали його народом. Тому їм треба відвертатися від традицій поган і відділяти себе, освячувати, навернувшись до Бога, усвідомлено будувати з себе Божий народ, або Божий дім, дім, що належить Богу.

все ж таки, ясно видно, що писалося до віруючих, до святих, до християн із євреїв. ось напр.: "Отож, святі брати́, учасники небесного покли́кання, уважайте на Апо́стола й Первосвященика нашого ісповідання, Ісуса," (Євр. 3:1)
та й надписання листа "до євреїв" (як і до інших листів) спочатку не було. воно додано переписувачами пізніше.

також, згідний із Сонячником щодо священства віруючих; чи то з євреїв, чи то з поган, бо в Христі - це одне тіло.
приведу тексти із книги Об'явлення:
"І нову́ пісню співають вони, промовляючи: „Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був зако́лений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого пле́мени, і язика, і наро́ду, і люду.
І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, — і вони на землі царюватимуть!“" (Об. 5:9-10)
і ще: "Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресі́нні! Над ними друга смерть не матиме вла́ди, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу ро́ків." (Об. 20:6)
та й Мелхиседек, був священиком Бога Всевишнього, але не походив з їхнього (євреїв) роду [Євр. 7].