Я живу в Америці з дитинства, виріс серед американського народу і не знаю всіх тонкощів слов'янскої етики і коректної поведінки. Ну короче, я тут собі почав працювати, і зараз працюю іноді з деякими нашими (рускими і українцями також). І як звичайно, Америка: всі на "ти"!

Але з нашими то все трошки по другому, чи не так? Ну і як мені наприклад до одної жіночки звертатись (старша за мене напевно років на 15 може 10)? На "ти" чи на "ви"? По імені як і до всіх нормальних американців? Чи по фамілії там чи по батькові, чи хто його там знає.....

І також до одного старшого чоловіка (йому напевне 45-50), шо я йому маю казати "ей Влад привіт" і так далі (шо є нормально в американському суспільстві).

Ну, на скільки я знаю граматику англійської мови, то можу запевнити, що американці до всіх звертаються на "Ви", а не на "ти". Так, саме на "Ви", а "ти" в англійській мові вже давно не вживається.

В українській мові прийнято звертатися на "Ви", як правило, до старших чи до незнайомих, а також у діловому мовленні, для підкреслення поваги до співрозмовника. Колись діти зверталися до своїх батьків переважно на Ви, а тепер частіше на "ти".

Я завжди звертаюся на "Ви" до незнайомих, до старших за віком, до батьків тощо. Але якщо мій співрозмовник скаже: "давай перейдемо на "ти", то переходжу на "ти".

В українській спільноті прийнято звертатися лише по імені (по-батькові вживають лише російськомовні українці). Іноді для підкреслення поваги вживаються слова-приставки "пан" чи "пані". Наприклад, "Пані Оксано, чи можете Ви мені допомогти?"

А якшо без "пані" то нормально і так? Наприклад "Оксано, чи ви можете мені допомогти?"

А яке ж воно те "ти" в англ. мові якщо "you" то означає "ви"?

Так, нормально Все залежить від ситуації.


Ти = thou - вживається у англомовній Біблії.

а я думав шо "you" то "ти" xa xa

або "ви" і разом і "ти".

хм... мене з дитинства вчили що звертання по батькові це абсолютно нормально і так має бути

наприклад у школі до вчительки ніхто "пані Маріє" не звертається, скоріше "Маріє Іванівно"
так що як з дитинства навчать так і буде...

проте в ситуації яка була описана звичайно фраза "Оксано, чи ви можете мені допомогти?" - це коректно )))

Ще до совітських часів в українській мові по-батькові не вживалося.
Просто записували "Іван, син Петра" чи "Оксана, дочка Івана".

Це в російській мові так повелося, по-батькові. І вже совіти навчили українців через школу так казати.

Причому зараз в ділових кругах українці все частіше повертаються до давньоукраїнського стилю звернення: на "Ви", але по імені.

Сонячник, я рік працювала секретарем у церкві, доводилось звертатись офіційно до різних людей...
і в звертанні до влади - надавалася перевага Ім'я По-батькові... (наприклад Шановний Юрію Олексійовичу)
а тільки тоді коли ми знали лише ім'я - форма звертання була такою "Шановний пане Юрію"
а що працювала я у Львові - не можу сказати що це найзарусифікованіше місто України

Згідний що є більш русифіковані міста в Україні, проте, Львів досить таки русифіковане місто.

Але питаня в іншому. Людина живе не у Львові а в Америці, а там дуже багато російськомовних людей (серед словянського оточення) і це віддає відбиток на форму спілкування між словянами в цілому. Однак, навіть серед російськомовного населення, звертання по-батькові уже давно відійшло в минуле (я взагалі не чув щоб так хтось до когось тут звертався). Наприклад, до старшої жінки я абсолютно комфортно можу сказати: "как у вас дєла Таня?". Цікаво, що в Америці більш прийнято вживати "ти" серед словянського населення до старших за віком людей, ніж в Україні. Наприклад, нормально говорити "ти" до людей на 10 років старше за тебе. І взагалі, в Америці люди набагато простіші ніж в Україні, це позначається і на взаємовідношення словян.

я це прекрасно розумію... у вас одне життя у нас тут інакше...
і про русифікованість Львова - повірте я знаю можливо більше за інших

(я довольно свободно общаюсь по-русски и большинство моих друзей - это русские Львовьяне, а мой папа учился у русской школе и даже библию я читаю чаще в Русском Синодальном переводе)
_____________
а що до звертання на "ви" і "по-батькові"
тут над цим практично і не задумуєшся...

хоча десять років - це не така вже сильна вікова різниця..
але мені набагато комфортніше звертатися на "ви" і до старших на 5 років і до однолітків і навіть до молодших... це для мене, особисто, норма

таке виховання і у нашому суспільстві від цього нікуди не дінешся...

а що до Америки - я повністю погоджуюсь з ось цим

Лері, то ще залежить від того, наскільки близько ти знаєш людину. Якщо людина незнайома то і до підлітка я на Ви звертаюся...

саме так - "залежить від ситуації"