Коли у садах розквіта ніжно фрезія –
у гості приходить пустунка поезія:
постука у шибку дощем,
промінням весняним посріблює рами
і сніжної баби плачем,

всміхнеться спросоння очицями доні
і дзенькотом пташки гуля,
та вся у турботах розсипує ноти,
бо нинішній день доганя.

Коли одцвіта тихо фрезія,
з гостей повертає поезія.