Блажен, хто вічну істину віщує,

Не той, хто вуха має, а хто чує,

Не той, хто очі має, а хто бачить,

Та ще й для нього те все дещо значить.

Блаженний, хто від Слова розуміє,

І зерно добре взявши, іншим сіє,

Щоб плід рясний померле знов дало,

Щоб на добро і місця не було на зло,

Хто Бога в час важкий не відцурався,

За юшку хто в цім світі не продався,

Блажен, хто вітру йшов лицем на зустріч,

Не тільки вітру, проти всіх він йдучи,

Робив це Бога ради Істини Святої,

І душу положив у тім двобої.