Де Лелека подівся? Будує старанно гніздечко?
А чи може вже кормить свою жовтороту малечу?
Чи тихенько ширяє кругами десь тут недалечко,
Як же нам зрозуміти тривалу мовчанку Лелечу?

Чи його налякали бурхливі, нестримані шуми?
Полетів... і на інших лугах свою пісню клекоче.
А чи може обсіли його, бідолашного, думи?
Зажуривсь. Усамітнився. І спікуватись не хоче.

Повертайся, Лелеко. На твій заспокійливий клекіт
Позбираються друзі. Влаштуєм поезії вечір.
І лірично для нас мерехтітимуть зорі далекі.
І роса благодаті впаде непомітно на плечі.

Ми прославим Творця за красу, за билинку у полі.
За веселку у хмарах, за тиху вечірню заграву,
І подякуєм разом за Слово, таланти і долю,
І помножим на крихточку Божу неміряну славу.