Де Лелека подівся? Будує старанно гніздечко? А чи може вже кормить свою жовтороту малечу? Чи тихенько ширяє кругами десь тут недалечко, Як же нам зрозуміти тривалу мовчанку Лелечу?
Чи його налякали бурхливі, нестримані шуми? Полетів... і на інших лугах свою пісню клекоче. А чи може обсіли його, бідолашного, думи? Зажуривсь. Усамітнився. І спікуватись не хоче.
Повертайся, Лелеко. На твій заспокійливий клекіт Позбираються друзі. Влаштуєм поезії вечір. І лірично для нас мерехтітимуть зорі далекі. І роса благодаті впаде непомітно на плечі.
Ми прославим Творця за красу, за билинку у полі. За веселку у хмарах, за тиху вечірню заграву, І подякуєм разом за Слово, таланти і долю, І помножим на крихточку Божу неміряну славу.
Добрий вечір, Лелеко. Як добре, що ви до нас залетіли на хвильку. Я розумію, що зараз літо - роботи багато та й, напевно, тривожно на серці через війну. У мене є мрія: от як би прийшов прекрасний час і нас зібрало Джерело "вживу", ну а хто не зміг би, то хоч через Скайп приєднався. Так би хотілося, як кажуть американці, приставити обличчя до імен.
Ну, а щодо корифеїв - розмішили ви, Лелеко. Але приємно, що ми приносимо приємність (ах, який каламбур!) один одному. Як колись писала моя улюблена Віра Кушнір: "Человек для ближних сотворен, хоть и сам в себе оригинален, но без ближних жить не может он. Это Бог решил еще вначале"...
Вітаю вас, дорогі друзі! Давно я тут не був, хоча часто думав про вас, згадував улюблені рядки... А тут, аж здивувався, Світлана зібрала нас і мене, найменшого з усіх, позвала! Для мене честь бути в такому колі корифеїв. А скільки ж у вас тут нового, гарного, немов у літньому розквітшому саду. Шкода що влітку мало часу щоб посидіти за ПК... треба будувати гніздечко, щоб малечі було взимку затишно. Благословінь вам, друзі!
Яно, Юліє, як прекрасно, що ми усі є! Яно, я тішусь вашими відгуками, тому що бачу як ви на льоту хватаєте саму суть, те що я намагають заримувати між рядками. Це називається - споріднення душ. Так як Юля написала:
Як добре, що нам друзів Бог дарує. Нехай і незнайомі ми в обличчя, Але до спільності усіх нас кличе Любов Христова, що в серцях панує.
Дякую вам, мої дорогенькі малознайомі, небачені, але такі рідні по духу друзі. Нехай Господь відкриває для усіх нас криниці Його мудрості та натхнення. Я чекаю на ваші нові вірші.
Впiзнаю Свiтлану Касянчик.. Це її неповторний стиль,голос,.....ну просто нема слів!Світланочко,Ваш талант це-явище. Дуже дякую Господу і Вам за отримане задоволення.Я у захваті. Все таки,як же це прекрасно,що Ви є.
Середа, 28 травня 2014, 22:50 | 
Автор: Світлана Касянчик; Надіслали: lanak45 | 
![[+]](/components/com_jlvotes/like.png "Мені сподобалося!")
Коментарі
Ну, а щодо корифеїв - розмішили ви, Лелеко. Але приємно, що ми приносимо приємність (ах, який каламбур!) один одному. Як колись писала моя улюблена Віра Кушнір: "Человек для ближних сотворен, хоть и сам в себе оригинален, но без ближних жить не может он. Это Бог решил еще вначале"...
Як добре, що нам друзів Бог дарує.
Нехай і незнайомі ми в обличчя,
Але до спільності усіх нас кличе
Любов Христова, що в серцях панує.
Дякую вам, мої дорогенькі малознайомі, небачені, але такі рідні по духу друзі. Нехай Господь відкриває для усіх нас криниці Його мудрості та натхнення. Я чекаю на ваші нові вірші.
Нехай і незнайомі ми в обличчя,
Але до спільності усіх нас кличе
Любов Христова, що в серцях панує.
Благословінь вам, твердості у вірі,
Нехай Господь у праці помагає,
І слів натхненних, поетичних, щирих
Багато ще у віршах залунає.