"Не судіть,щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете,таким же осудять і вас..." (Єв.Мт.7:1)
Не будь суддею.Право не дано Тобі від Бога суд земний звершати, І каменем на ближнього кидати, Бо серце й душу бачить тільки Бог.
Таємне знає Він.Усе життя, Думки та наміри перед Його очима... Ти осудив,а брат твій на колінах В той час до Бога йшов із каяттям.
І Бог простив з любов'ю,як дитину. А ти?А ти на себе суд прийняв, Бо не любив,й від серця не прощав, Бачив чиїсь,а не свої провини.
Застерігає Боже Слово всіх: Як будем суд над ближнім ми звершати, Осудять й нас, й благословіння втратим, Яким Господь нас наділити міг. ******** Згадаймо фарисеїв,що вели В перелюбі узяту ними жінку До Господа.Все по закону,вірно: Побить камінням Бог за це велить.
Чекали відповідь,підтвердження словам, В руках каміння вже напоготові... Та прозвучало тихо з вуст Христових: "Кинь перший камінь той,хто без гріха".
Й сумління докоряло.Кожен знав, Що жив не так,як Бог в законі каже, Й один за одним відійшли відразу. Лишилась жінка з Господом сама.
З грудей ридання виривалося щомить, Гарячі сльози падали додолу... Чи ж зможе оправдатись перед Богом? Бо розуміла перед Ким тепер стоїть.
Від страху затремтіло все єство, Але почула те,що й не чекала: "Ніхто не засудив тебе?"-спитав Він, "Ні,Господи,не засудив ніхто..."
"Я не засуджую також в цей час тебе, Іди,і більше не гріши,"-промовив. Немов бальзам,зціляло серце слово... Чи ж заслужила милість цю з небес?
О ні,не заслужила...Була грішна, Себе ж судила,й каялась в душі, Й Христос без докору простив гріхи її, Й відкрив дорогу у Небесну Вічність. *********** Хай прикладом подія буде ця Для нас усіх,бо ми є діти Божі, На фарисеїв тих не будьмо схожі, Бо бачить Бог таємне у серцях.
Спіткнувся брат,-з любов'ю руку дай, Сестра упала,-помолись за неї, Піднятись поможи,не будь суддею, І каменем поспішно не кидай.
Один лиш справедливий Бог Суддя, І вчинки наші Він судити буде, То ж кожен з нас хай цього не забуде, І на своє лиш дивиться життя.