На жаль, в житті таке буває:
Відходять друзі від Христа,
Їх ворог нищить, обкрадає,
Від них ховає небеса.

Хтось потім мучиться, страждає,
Хтось змириться, і так живе,
Хтось насолоду знов шукає
У тім, що щастя не дає.

А ми… Когось візьмемо і засудим,
Камінням спішимо побить,
І, як той Йона, ждати будем,
Коли Бог буде суд чинить.

Або ж байдуже відвернемось,
Мовляв, не він такий один,
Можливо, потім оглянемось
Побачити, що буде з ним.

Не так Христос нас учить жити:
Страждає хтось – і ми із ним,
Спішім любов’ю обігріти,
Щоб він вернувся в отчий дім.

Хай серце плаче перед Богом
І просить милості для них,
Вони ж бо стали на дорогу,
Де щастя не знайдеш повік.

Не будь байдужим, помолися,
Їх любить Бог, як і тебе,
Хай сила, що в крові Ісуса,
У їхнім серці оживе.

…На жаль, в житті таке буває:
Відходять друзі від Христа,
Твоя душа нехай благає
За них сьогодні небеса.