На коні золотому скаче вершник багряний,
Нічка стелить кожушок, з вовни срібної тканий,
Спалахнули осики,загорілися клени,
Ніжний сум навіває це багаття на мене...

Не сумую за літом,за веселим розмаєм.
Скільки вже пережито,скільки ще нас чекає?!..
Серед сивих туманів,наче іскра жевріє,
У душі християнській,незгасима надія!