Ховається сонце за пругом. На жовтих листках Надвечір’я Ліричну елегію пише пучками сліпучого сяйва. Так пишуть найближчому другу – З любов’ю, зі щемом, з довір’ям - Прощальну записку. Все дише І світлом і смутком. Тут зайва Поезій земних велемовність: Всіх слів не знайти в словникові! І згущенням фарб синтетичних Не можна краси передати! Римуєтся осінь й духовність, Коли поміж кленів величних Від дива замреш на пів-слові. І можеш лиш сльози ковтати. І поруч Творця відчувати.