Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.3 | 21 голосів )
Ховається сонце за пругом.
На жовтих листках Надвечір’я
Ліричну елегію пише
пучками сліпучого сяйва.
Так пишуть найближчому другу –
З любов’ю, зі щемом, з довір’ям -
Прощальну записку. Все дише
І світлом і смутком. Тут зайва
Поезій земних велемовність:
Всіх слів не знайти в словникові!
І згущенням фарб синтетичних
Не можна краси передати!
Римуєтся осінь й духовність,
Коли поміж кленів величних
Від дива замреш на пів-слові.
І можеш лиш сльози ковтати.
І поруч Творця відчувати.

Поділитися:
[+]
Сподобалось
8

Коментарі 

 
+3 #4 lanak45 11.03.2013 04:30
Дякую, Галино, за відгук. Справді, ми недосконалі, але Господь посилає натхнення і - душа не може не співати Йому славу.
Цитувати
 
 
+2 #3 Галина Левицька 04.03.2013 13:59
Дуже гарний і чуттєвий вірш))) Ми вчимося, ми недосконалі... Дякуємо Богу, що є з нами Святий Дух, який научає і надихає писати)))
Цитувати
 
 
0 #2 lanak45 17.01.2013 05:39
Дякую за відгук, Неоніло. Я рада, що Вам подобається вірш. Писалося від душі. Але я така ж недосконала, як і більшість інших "поетів" - вчуся і вчуся і кінця навчанню не видно. Одним словом - самоучка. Давайте, разом будемо вчитися. Так хотілося б, щоб адміністрація сайту залучила спеціалістів-мовників, щоб хоч коли-не-коли могли зробити грамотну рецензію. Про Бога та свою віру можна і треба говорити образно, якщо ми вибрали поезію як засіб. Але, де тих спеціалістів знайти?
Цитувати
 
 
+4 #1 Дизайнер 12.12.2012 12:02
Це - поезія! Берімо приклад з таких віршів, бо ми у цьому страшенно "кульгаємо", порою навіть соромно за деякі "вірші"!А Богові дякуємо за вас, Світлано, що Він вас обдарував рясно, а за труд - подяка вам!
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити