Вклади слова в уста мої, о Господи,
Хай хмари не заслонюють Тебе.
Хай в кожнім слові, в кожнім моїм поступі
Прославиться Ім’я Твоє святе.

Прости, що часто слів нема... Так боляче...
Тривожним сумом плаче тишина.
Чекаю лиш від Тебе, Отче, помочі,
Наповни душу стомлену сповна.

Нелегко йти похмурою долиною,
Ти розумієш, знаю, Спасе мій!
Ти обіцяв: «Ніколи не покину Я
І буду захистом у буревій.»

Я так стомилась від земного мороку,
Байдужості, туманів і пітьми.
Так важко... Так тривожно, темно й холодно,
Прошу, вогонь Свій, Боже, запали.

Вклади слова в уста мої, Спасителю,
Нехай вони злітають в височінь.
Нехай лунають віршами й молитвою,
Виспівують псалмом в душі моїй.

Сама не зможу. Скільки раз старалася!
Безсила, стомлена й така слабка...
Стою я на колінах, Боже, й каюся,
Прости, що мало віри маю я.

Засяй Ти словом правди, сили й істини,
І спрагненій душі подай води.
Нехай ніякі перешкоди, відстані
Не віддаляють від життя мети.

Мені прославити Тебе так хочеться
Від серця щирого, з душі глибин.
Достойний, Боже, Ти хвали і почестей,
Достойний, Господи, лиш Ти Один.

Вклади слова в уста мої, Учителю,
Прийми від мене славу і поклін.
І скільки ще у світі цьому житиму,
Нехай звучить із уст подяки гімн.

31.01.2016р.