Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.8 | 13 голосів )
Вклади слова в уста мої, о Господи,
Хай хмари не заслонюють Тебе.
Хай в кожнім слові, в кожнім моїм поступі
Прославиться Ім’я Твоє святе.

Прости, що часто слів нема... Так боляче...
Тривожним сумом плаче тишина.
Чекаю лиш від Тебе, Отче, помочі,
Наповни душу стомлену сповна.

Нелегко йти похмурою долиною,
Ти розумієш, знаю, Спасе мій!
Ти обіцяв: «Ніколи не покину Я
І буду захистом у буревій.»

Я так стомилась від земного мороку,
Байдужості, туманів і пітьми.
Так важко... Так тривожно, темно й холодно,
Прошу, вогонь Свій, Боже, запали.

Вклади слова в уста мої, Спасителю,
Нехай вони злітають в височінь.
Нехай лунають віршами й молитвою,
Виспівують псалмом в душі моїй.

Сама не зможу. Скільки раз старалася!
Безсила, стомлена й така слабка...
Стою я на колінах, Боже, й каюся,
Прости, що мало віри маю я.

Засяй Ти словом правди, сили й істини,
І спрагненій душі подай води.
Нехай ніякі перешкоди, відстані
Не віддаляють від життя мети.

Мені прославити Тебе так хочеться
Від серця щирого, з душі глибин.
Достойний, Боже, Ти хвали і почестей,
Достойний, Господи, лиш Ти Один.

Вклади слова в уста мої, Учителю,
Прийми від мене славу і поклін.
І скільки ще у світі цьому житиму,
Нехай звучить із уст подяки гімн.

31.01.2016р.

Поділитися:
[+]
Сподобалось
22

Коментарі 

 
+6 #4 Сонячник 03.02.2016 23:24
Слава Богу за цей благословенний вірш!
Торкається серця...

Всі ми потребуємо настанови від Бога, а без Бога ми ніщо, всохаємо і не приносимо жодного плоду. Дай нам, Боже, завжди пробувати у Твоєму Слові!
Цитувати
 
 
+4 #3 Діана Парипа 02.02.2016 14:40
Цитую Dominika:
Діаночко!Це не просто вірш,це насправді крик душі,між рядочками аж біль відчувається. Тримайся!У кожного бувають творчі провали - час відчаю, аналізу,творчих пошуків,а у мене-ще й псування гарної кучі паперу. Я у такий час вже більше не гвалтую себе,просто чекаю,поки Господь торкнеться до душі і та заспіває,- просто,невимуше но,легко,або зможе заплакати сльозами покаяння і полегшення.
Тоді не доводиться вимучувати вірш,він пишеться,співає ться,думається і говориться.Благословінь!

Дуже дякую за підтримку. Як добре, коли є друзі, які тебе розуміють...І вам творчих злетів і Божої ласки!
Цитувати
 
 
+3 #2 Dominika 02.02.2016 13:25
Діаночко!Це не просто вірш,це насправді крик душі,між рядочками аж біль відчувається. Тримайся!У кожного бувають творчі провали - час відчаю, аналізу,творчих пошуків,а у мене-ще й псування гарної кучі паперу. Я у такий час вже більше не гвалтую себе,просто чекаю,поки Господь торкнеться до душі і та заспіває,- просто,невимуше но,легко,або зможе заплакати сльозами покаяння і полегшення.
Тоді не доводиться вимучувати вірш,він пишеться,співає ться,думається і говориться.Благословінь!
Цитувати
 
 
+3 #1 Діана Парипа 02.02.2016 13:06
Вже не раз говорила, що останні кілька років я практично не пишу. 4-6 віршів за цілий рік - це мізер ( і то не завжди). Дуже важко. Цей вірш - як крик душі. Дуже хочу писати, і лише Бог може дати слова, дати натхнення і благословити новими віршами. Підтримайте, будь ласка, мене молитвою. Я взагалі була закинула все, але якось зайшла на цей сайт, кілька віршів опублікувала, почитала поезію інших - і це стало для мене якимось поштовхом: просити у Бога допомоги і продовжувати писати.
Божих благословінь всім, хто трудиться на ниві Його!
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити