Я ще живу,ще серце б'ється в грудях, Ступають ноги ще по цій землі, Та знаю,завжди жити тут не буду, В святому небі,-там мій вічний дім.
Туди я прагну й лиш туди я лину, Всім серцем і душею,-до Христа, І вірю, Він прийме в Свої обійми, Коли земне закінчиться життя.
Це буде мить прекрасна й незбагненна, Про неї мрію у думках своїх, Мені Господь відкриє двері неба, Там лиш панує вічний Божий мир.
Любов Господня душу обігріє, Його рука з очей зітре сльозу... Щаслива я,що маю цю надію, Її крізь все життя я пронесу.
А поки що я на земній дорозі, Так хочеться достойно шлях пройти, Щоб плодом увінчалась життя осінь, Щоб в вірі ,наче дерево,зрости.
Щоб ще комусь про Бога розказати, За когось щиро помолитись, від душі, З кимсь розділити горе, біль і втрату... Лиш в Господі бажання всі мої.
Хтось часом скаже з близьких чи знайомих: "Життя коротке, то ж для себе тут живи. Себе обмежувати хіба варто в чомусь? Ти від життя найкраще все візьми."
Я теж так думала,я так жила без Бога, Лиш тілу догоджала повсякчас, Широкою була моя дорога, Але Господь знайшов мене і спас.
Спас від гріха,від смерті,від безодні, Його рука мене із ями підняла, Щоб прославляла я Його сьогодні, Йому довірила усе своє життя.
Він воскресив мій дух й наповнив серце Любов'ю, миром,радістю,добром... Для Нього жити хочу, не для себе, Хай пісня слави ллється з серця знов.
Допоки ще живу на цьому світі, Допоки ноги ще ступають по землі, Моєму Господу бажаю я служити, Й про вічне небо мрії всі мої.