ЖИВУ ДЛЯ ГОСПОДА

Я ще живу,ще серце б'ється в грудях,
Ступають ноги ще по цій землі,
Та знаю,завжди жити тут не буду,
В святому небі,-там мій вічний дім.

Туди я прагну й лиш туди я лину,
Всім серцем і душею,-до Христа,
І вірю, Він прийме в Свої обійми,
Коли земне закінчиться життя.

Це буде мить прекрасна й незбагненна,
Про неї мрію у думках своїх,
Мені Господь відкриє двері неба,
Там лиш панує вічний Божий мир.

Любов Господня душу обігріє,
Його рука з очей зітре сльозу...
Щаслива я,що маю цю надію,
Її крізь все життя я пронесу.

А поки що я на земній дорозі,
Так хочеться достойно шлях пройти,
Щоб плодом увінчалась життя осінь,
Щоб в вірі ,наче дерево,зрости.

Щоб ще комусь про Бога розказати,
За когось щиро помолитись, від душі,
З кимсь розділити горе, біль і втрату...
Лиш в Господі бажання всі мої.

Хтось часом скаже з близьких чи знайомих:
"Життя коротке, то ж для себе тут живи.
Себе обмежувати хіба варто в чомусь?
Ти від життя найкраще все візьми."

Я теж так думала,я так жила без Бога,
Лиш тілу догоджала повсякчас,
Широкою була моя дорога,
Але Господь знайшов мене і спас.

Спас від гріха,від смерті,від безодні,
Його рука мене із ями підняла,
Щоб прославляла я Його сьогодні,
Йому довірила усе своє життя.

Він воскресив мій дух й наповнив серце
Любов'ю, миром,радістю,добром...
Для Нього жити хочу, не для себе,
Хай пісня слави ллється з серця знов.

Допоки ще живу на цьому світі,
Допоки ноги ще ступають по землі,
Моєму Господу бажаю я служити,
Й про вічне небо мрії всі мої.

16.03.2018р.