Мабуть, якийсь вплив і має... адже з ким поведешся - того й наберешся, як кажуть. Хоча щодо поганого, то я стою принципово на своєму, тобто вмовити мене до якогось гріха - річ нелегка

А якщо Твій начальник дасть завдання, яке суперечить заповідям Христовим, наприклад, говорити неправду клієнтам, то ти
а) послухаєшся шефа;
б) непослухаєшся шефа;
в) звільнишся з цієї роботи?

б) непослухаюся шефа, і поясню чому
Чи не важко тобі бути "білою вороною" серед працівників твоєї фірми?

Зараз не важко, звик я і до мене звикли... а напочатку було важко.

Чи було так, що ти не виконував/-ла завдання шефа з етичних міркувань?

Бувало
Чи бувало таке, коли ти поступив не зовсім правильно, як християнин, і як ти виходив з такої ситуації?

Хм... намагався себе оправдати, заспокоїти свою совість, а коли нічого з того не виходило, то просив прощення в Бога... і проходило.

А чи буває, що ти намагаєшся свій гріх забути, або оправдати свій гріх?

Скоріше не забути, а оправдати, придумуєш стільки причин, чому це зробила, але потім, як Бог докорить, то так соромно стає.
Як ви ставитеся до виразу "свята брехня", обман заради доброго діла?

Хм... цікаве питання! Це ціла тема для роздумів...
Я думаю, що всяка неправда є гріхом! Проте можуть бути винятки... треба думати. Давай відкриємо про це окрему тему.

Ти можеш сказати неправду заради того, щоб уникнути відповідальності?

А тему можна відкрити, бо я дуже часто зустрічалася з таким питанням.
Стараюся так не рогбити, бо коли таке бувало, то почувала себе дуже недобре, навіть коли каєшся, все одно на серці залишається осадок від зробленого.
Чи боїтеся ви відповідальності? Чи можете взяти на себе серйозну роботу.

Не можу сказати, що боюсь, але майже завжди хвилююся.
Чи бувають у вас моменти, що ви ходите перед людьми, і як ви себе тоді і після того почуваєте?

А що ти маєш на увазі? Лицемірство?
Якщо я правильно зрозумів, то мені важко згадати... хоча буває, що я хочу показати добрий приклад іншим людям, а тому часто намагаюся поводитися більш пристойно, аніж є. Почуваюся так, що ніби соромно за себе, що не є таким завжди.

Що саме спонукає тебе відвідувати євангелізаційні зібрання?

Коли як, Коли почути щось для себе, а коли привести когось, а якщо є можливість то допомогти, послужити.
Що ефективніше велика євангелізація, чи свідчення людині один на один?

Я вважаю, що свідчення людині один на один. Бо на жаль, євангелізаційні зібрання останнім часом все більше стають подібними на психотрон (я маю на увазі заклики до виходу наперед) - принаймні я того не можу зрозуміти .

Чи знаєш когось, хто покаявся через твоє свідчення?

Ні Зате я знаю тих хто покаявся через євангелізаційні зібрання. А через твоє свідчення хтось покаявся?

Я не знаю цього, але я думаю, що коли ми свідчимо - ми сіємо, а пожинати плоди може хтось інший, а може й по нашому відході з цього світу.

Люди каються від слухання слова Божого, і на євангелізаційних зібраннях слово Боже може торкатися багатьох. І якщо зерно падає у добру землю, то з часом воно проросте.
Але я не розумію, чому сучасні євангелісти хочуть бачити плоди одразу після їх проповіді... і через це вдаються до психологічних прийомів. До таких прийомів вдаються також, коли йде збір пожертвувань.

Чи жертвуєш ти більше, якщо проповідник закликає жертвувати від щирого серця і що Бог віддасть у стократ? І як ти ставишся до подібних закликів?

Я жертвую по тому як мені виходить в той момент, і скільки в мене є грошей в кошельку. Я рахую що важливіше як ти віддав.
Чи даєте ви молостиню тим хто просить на вулицях, чи під церквою?