Не ідеалізуй ікони, брате. Більше тверезості. Віра народжується від слухання і переважно зміцнюється від слухання. Ось це дійсно перевірено багатовіковим досвідом.

Можливо я чогось не зрозумів з попередніх твоїх дописів, але мені здалося, що ти стверджував, що старозаповітні заповіді стосовно ідолів не мають нічого спільного із Новим Заповітом.

Нарешті щось схоже на відповідь. Але справа в тому, що на мою думку ми повинні оріентуватись на першу церкву, а не на церкву 4-го століття, в часи якої вже був єретичний єпископат і тому подібні відхилення від Христової і апостольської науки. З огляду на це, я введення поклоніння іконам вважаю не наслідком впливу християнства на язичництво, а наслідком впливу язичництва на християнство.
Ті всі відмовки, типу "ми не молимося до ікон, вони просто є нагадуванням" я розглядаю, як загладження кутів і спроби якимось чином виправдати таку практику.
І ще одне, я не вважаю діву Марію Богоматір’ю, я вважаю її матір’ю Ісуса Христа.

Нарешті щось схоже на відповідь. Але справа в тому, що на мою думку ми повинні оріентуватись на першу церкву, а не на церкву 4-го століття, в часи якої вже був єретичний єпископат і тому подібні відхилення від Христової і апостольської науки. З огляду на це, я введення поклоніння іконам вважаю не наслідком впливу християнства на язичництво, а наслідком впливу язичництва на християнство.
Ті всі відмовки, типу "ми не молимося до ікон, вони просто є нагадуванням" я розглядаю, як загладження кутів і спроби якимось чином виправдати таку практику.
І ще одне, я не вважаю діву Марію Богоматір’ю, я вважаю її матір’ю Ісуса Христа.[/quote]

Я в Тобі, радше, бачу відхилення від віри і апостольської науки. Марія була матірю Христа, Христос був Бог, відповідно вона є Богоматірю. Таку єресь як ти говориш Церква поборола ще на Ефезькому Соборі. І св. Климент Олександрійський навів чіткі аргументи.

В кожному столітті життя Церкви були свої досягнення і втрати (єресі виникали і раніше четвертого століття). І ми маємо орієнтуватись на позитивний досвід накопичений протягом всієї історії Церкви, а не тільки перших століть.
Поклоніння іконам (в язичницькому розумінні) ніколи не вводилось в Церкві, а завжди засуджувалось. Вводилась
практика моління перед іконами. І не як згладження кутів, а як автентична (первинна) практика. Впливу язичництва на виникнення такої практики не бачу. Бачу певні прояви язичницького сприйняття такої практики невоцерковленими людьми, тобто обрядовірря.
До речі, в довідник Галлея нічого не знайшов про те, що іконопис започаткувала Єлена.

А це питання обговорюється ось тут http://forum.jerelo.info/viewtopic.php? ... c&start=15. Приєднуйся.

які маніпуляції, розслабся. Я читав все і що вище і що нижче. Все зрозуміло.


може твою? Що це, не гординя в тебе заграла?

Я вважаю обидві практики, ну якщо не повністю ідентичними, то дуже близькими. Для мене друге звучить, як більш окультурена назва першого.
Для мене, що моління перед Біблією, чи перед іконами, чи перед ще чимось є проявом нездорової практики поклоніння Богові, бо Христос казав, що правдиві поклонники будуть поклонятися Богові в дусі. А така практика виділяє якісь місця, чи матеріальні речі, як дуже помічні для молитви. Май чисте серце і тобі буде легко молитися. Душевний чи тілесний не може зрозуміти речей від Духа Божого. Ікони чи інші зовнішні помічники можуть привести нас лише в певний емоційний стан, а не в духовне єднання з Богом.
Я ще раз хочу наголосити, що ап. Павло казав, що вони на той час вже не знали Христа по плоті.
А щодо Марії, то в тій темі, на яку ти дав ссилку, дуже сильне розпорошення думки, тому я відкрию нову тему. Там і поговоримо про це.

Я вже коментував подібні думки Сонячника на стор.7.
Звісно правдиві поклонники будуть поклонятись Богові в дусі на кожному місці владарювання Його. Хоч на вулиці, хоч в кімнаті, хоч стоячи перед іконою.
Що ж тут поганого що ікона може бути комусь помічною для молитви? Людина заходить в храм помолитись, наявність там ікон та розписів творить певну таємничу несвітську атмосферу не подібну на атмосферу дому, офісу, магазину. Все нагадує про Христа і про славні діла Божі може допомогти швидко переключитись від клопотів в голові на молитву в дусі. А для когось, чи є ікони чи немає, завжди готовий молитись. Звичайно, якщо когось ікони лише приводять в певний емоційний стан і заважають творити молитву в дусі, то тоді не треба зосереджуватись поглядом на іконі чи просто заплющити очі.
Ось це для мене ставлення до ікон в дусі Христової свободи.

А я ще раз хочу звернути твою увагу на сторінку 6 де я прокоментував твоє занепокоєння з цього приводу.

Ти так і не визнав своєї помилки в цитуванні. Поясни свою позицію відповідно до цього стишка.„Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин. Озвався Ісус і каже: "Хіба не десять очистилось? Де ж девять? І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця? І він сказав до нього: " Встань, іди: віра твоя спасла тебе".(Лк.17, 15-19).

Ікони в християнському світі
В Україні більшість населення є прихожанами православної церкви, тому й ікони сприймаються, як невід'ємний атрибут релігійного культу. Але якщо подивитися на людство в цілому, то є такі країни, як США, Великобританія, Німеччина, Норвегія, Швеція, Фінляндія в культурі яких ікон нема. Як це не дивно, але в їхньому релігійному культі ікони відсутні. Загалом це пояснюється тим, що провідною релігією в цих країнах є протестантизм (по статистиці в Норвегії близько 98% населення є протестантами). Чому ж існують такі різні форми поклоніння, якщо Бог у нас один?
В даній статті пропоную розглянути історію виникнення ікон. Враховуючи те, що увесь християнський світ має лише дві думки щодо ікон – одні їх сприймають, а інші – ні, давайте проаналізуємо бачення кожної з сторін, посилаючись виключно на біблійні тексти та історичні факти.
Відкриваючи Біблію з самого початку, ми бачимо, що Адам і Єва, перші люди на землі, вільно спілкувалися з Богом. Це продовжувалося до того моменту, доки вони не згрішили. В результаті гріх призвів до руйнації відносин з Богом, тому одним з наслідків неправильного вибору стало також і те, що в майбутньому людство було позбавлене прямого спілкування з Богом так, як до цього спілкувались їхні прабатьки. Коли Мойсей попросив Бога показати йому Свою славу, то отримав таку відповідь: „Ти не зможеш побачити лиця Мого, – бо людина не може побачити Мене – і жити” (Вихід 33:20). Пізніше, в навчальній промові до ізраїльського народу, Мойсей сказав такі слова: „І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Господь до вас на Хориві з середини вогню, щоб ви не зіпсулись, і не зробили собі ідола” (Повторення Закону 4:15-16). З цих текстів стає зрозуміло, що в часи Старого Завіту поклоніння іконам не існувало. Про це також читаємо у пророка Ісаї: „1 до кого вподобити Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?” (Ісаї 40:18). В епоху Нового Завіту, після вознесіння Ісуса Христа, апостол Павло звертається з такими словами до Римської церкви: „...бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце. Називаючи себе мудрими, вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини” (Римлян 1:21-23). В усіх цих текстах бачимо незаперечну істину – в біблійні часи про поклоніння зображенням не могло бути й мови. Якщо навіть і були зроблені подоби херувимів, які були над ковчегом у Господньому храмі, то вони аж ніяк не були предметом поклоніння. Юридичне підкріплення щодо відношення Бога до поклоніння зробленого людськими руками знаходиться в другій заповіді Божого Закону: „Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я - Господь, Бог твій” (Вихід 20:4-5).
Отже, бачимо що Святе Письмо має чітку, недвозначну позицію щодо питання поклоніння іконам, тому й неважко зрозуміти ті церкви, які свої принципи віровчення будують виключно на Біблії. Звідки ж тоді бере початок культ поклоніння іконам? В Біблії такої постанови немає, тому пропоную звернутися до історичних джерел.
Історик М.Е.Поснов в своїй книзі „Історія християнської церкви” вказує на час появи іконопоклоніння: „В IV ст. з великими зусиллями, але все ж таки поступово запроваджуються ікони Спасителя, Божої Матері, Апостолів і Святих, не в розумінні портретів чи історичних повчальних картин, а в якості предметів для поклоніння”. Та не всі позитивно відреагували на дане нововведення. Наприклад, святий Епіфаній Кіпрський, який жив саме в той час, в своєму „Заповіті", датованому біля 315 р. н. е., заповів не заносити ікони в церкви. Аж тільки в сьомому столітті на Трульському Соборі в 692 році приймаються основні засади іконопоклоніння. Таким чином, через 700 років після Христа і Апостолів з'явилось перше церковне рішення про поклоніння іконам. Та однак цьому рішенню не вдалось довго проіснувати. В 754 році зібрався VII Вселенський собор, учасниками якого були майже всі візантійські єпископи в кількості 338 чоловік. Вони всі виступили проти ікон. В рішенні даного собору було проголошено, що „всі ікони, зроблені з будь-якого матеріалу, також писані фарбою за допомогою мистецтва живописців, повинні бути викинуті з християнських церков”. В сьомому параграфі рішення собору було зазначено, що „використання ікон заборонено Святим Письмом”. Отже, як ми бачимо, в православній церкві в ту епоху виник рух, до того ж вселенських масштабів, який не тільки поклав під сумнів іконопоклоніння, але й визнав його недійсним з точки зору Святого Письма. Пізніше, в 787 р. за ініціативою імператриці Ірини і патріарха Тарасія, відбувся наступний Вселенський собор, під час якого було відновлено іконопоклоніння і так продовжується по сьогоднішній день - одні за ікони, інші – проти. Головне розпізнати, де знаходиться істина.

ГАЗЕТА ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ „ЧЕРНІВЦІ”

Брате, в цій статті переважно моменти, які ми вже обговорили. На чому ти хочеш закцентувати увагу?

А яким є твоє особисте поклоніння - живому Богу чи виробу рук людських?

Живому Богу.

Амінь!

Гарний висновок, що ми поклоняємося Богу через ікони. Амінь!!!!!

Паша, спробуй виражатись так, щоб тебе зрозуміли браття які не знайомі з практикою використання ікон.
Ми можемо поклонятись Богу як стоячи перед іконою, так і в будь-якому місці.
Коли ти вживаєш слово через, то може виникнути асоціація що ікона є якимось посередником.