Коли в часи Лютера Тецель, якому було доручено наглядати за розпродажем індульгенцій у Німеччині, входив у якесь місто, то попереду нього йшов вісник і виголошував: "Милість Божа і святого отця тепер біля ваших воріт!" (D'Aubigne V. 3 Ch. 1) І народ вітав богозневажливого дурисвіта, як Самого Бога, який зійшов до них з небес. Огидна торгівля індульгенціями велася в церквах, і Тецель з кафедри проголошував їх дорогоцінним даром Божим. За його словами, індульгенції відпускали їх власникові як теперішні, так і майбутні гріхи, і при цьому навіть "немає потреби в покаянні"(Ibid.). Тецель "запевняв своїх слухачів, що індульгенції мають силу спасати не тільки живих, а й померлих грішників, і як тільки монета задзвенить у його скринці, душа, за яку вона заплачена, звільнялася із чистилища і потрапляла на небо"(K. R. Hagenbach History of the Reformation. V. 1 P. 96)

Лютер засудив блюзнірські дії торгівців індульгенціями. У відповідь Тецель виголосив найлютіші прокляття, наказав запалити на публічних майданах вогнища і заявив, що він "отримав наказ від папи спалювати всіх єретиків, котрі насмілюються повставати проти найсвятішої індульгенції" (D'Aubigne. History of the Reformation of the Sixteen Century. V. 3 Ch. 4).

Всі християнські течії, які сповідують неділю як День Господній, демонструють підлеглість авторитету папського престолу, бо саме папство затвердило богохульний акт перенесення святості з Суботи на неділю - поганський день поклоніння! Це перенесення здійснив Цезар Костянтин у 321 році нашої ери.
Тому папство вважає протестантів блудними синами Матері-Церкви (католицької), яких уже скоро через екумену затягне кнутом і пряніком назат у лоно "апостольської церкви".

я так поняв що Лютер не у всьому був правий, але посягнув на бізнес Католицької Церкви?

До Римлян 14,1-7
1. Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.
2. Один бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину.
3. Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, Бог бо прийняв його.
4. Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його.
5. Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання.
6. Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові.
7. Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.

Ото ми так тих суботників і приймаєм без суперечок, бо для них Біблія неписана і не є авторитетом, а тілько їхнє вчення про суботу. Скілько вже їм пояснювали про суботу - а вони як затяті одне і те ж повторюють і повторюють.
Шо їм до Слова Божого - тілько фільософія для них має значення.

а що Лютера так і не спалили Католики??

Та ні, за нього вступився король Німеччини.

Повезло йому, а що король Німеччини не був католик??

Католики не вірять, що прощення гріхів можна купити. В Католицькій Церкві справді існують індульгенції (відпусти), але вони не продаються. Індульгенції — це не прощення гріхів, а відпущення покарань, які людина заслужила за свої гріхи. (До речі, детальніше про це пише Папа Франциск у буллі на відкриття Року Милосердя «Misericordiae vultus».) Таке прощення можна отримати за умов, що людина не знаходиться у стані тяжкого гріха, приступила до Святого Причастя та відбула приписану побожну практику: звершила паломництво, помолилася визначену молитву, відбула молебень Хресної Дороги тощо.

Джерело: CREDO
http://www.credo-ua.org/2015/04/133019