Субота - це освячений Богом день.
Де в Новому завіті є текст, в якому говориться про святість першого дня тижня?

Лютер, ми не по закону живемо...

"Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!" (Римл. 6:15). Якщо Законом Божим пізнається гріх (Римл. 7:7), то християни відпочивають в суботу по тій же причині, чому і не крадуть, не обманюють, не чинять перелюбу.

Праці, які визнані офіційними документами і висвітлюють основні положення протестантського віровчення, свідчать про те, що додержання неділі було запроваджено Римо-католицькою Церквою. Проте цей день не був освячений і благословенний Господом.
В Аугсбурзькій сповіді, написаній Мартіном Лютером, у 28-му розділі читаємо:
“Вони (католики) перенесли день Господній із суботи на неділю, порушуючи Декалог. Здається, немає іншого вчинку, яким би вони так пишалися, як зміною суботнього дня. Велика, говорять вони, влада і сила Церкви, якщо вона може скасувати одну з Десяти Заповідей”.

Бог, який заповів шанувати батька і матір, не чинити перелюбу, не красти, також заповів пам'ятати день суботній, щоб святити його.
Бог освятив цей день для щотижневого відпочинку. Тому порушення цієї заповіді є таке ж, як і порушення вищезгаданих.

Гріх - це є беззаконня. Християни не є беззаконцями, а навпаки - світлом для світу, сіллю землі.

А святкування Різдва 7 січня взагалі безглузде! Не буду уточнювати ким цей день для святкування Різдва був затверджений. Тобто, це не найважливіше питання. Написано, Христос - Субота. Ми всі християни уже перебуваємо у Суботі.

Що означає пам'ятати день суботній, щоб святити його?

На практиці це працювати в:

неділю
понеділок
віторок
середу
четвер
п'ятницю

а в освячену Богом суботу залишити звичні світські справи, щоб відпочити.

Християни завжди перебувають з Господом - чи пильнують, чи сплять, чи працюють, чи відпочивають. Щомиті ми маємо спокій в Його люблячих руках.

Цікавий переклад НЗ Турконяком:
"Збережено ж суботу для Божого люду," (Євр. 9:4)

Евр. 4:9 ...людові Божому залишаеться суботство.

На мою думку, це місце Св. Писання робить оклик, не на календарний день суботу, "щоб його святити".............................., тим більше нам поганам, (як та вітка привитим) в Новому Заповіті, віруючим людям..., в один з сьогодняшніх календарних днів, зі сходу сонця, до заходу його..., чи іще як-то там.

...то ще призначає Він деякий день, сьогодні... Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець! (Євр.4:7)
Ось про який день спочинку говорить ап.Павло! Сьогодні ми повинні увійти в спочинок. Сьогодні наша субота, наш спочинок. Сьогодні ми повинні залишити всі наші турботи, і шукати найперше Царства Небесного, а все інше само за себе поклопочеться! Ось чого хоче від нас Господь! Нехай сьогодні стане день нашого спочинку в Ісусі Христі.
Не відкладай на завтра, не чекай календарної суботи, а сьогодні прийди до Христа і Він дасть тобі спокій.

Тож субутство -- спочинок. В есхатологічному вимірі це вічний спочинок, що осягнемо у Воскресінні.
Тому й святкуємо спочинок в неділю, себто у той день, коли сталося Христове Воскресіння, котре є безначальним, як і Його страждання.

Утотожнювати спочинок з історичноим вдрізком -- уповати на історичне/земне, що не по-християнськи.

Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового.
їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне!
Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа (Филип'ян 3:18-20)

Yur, вітаю з долученням до дискусії!

А що Ви вкладаєте у слова "святкувати спочинок"?

І як Ви розумієте "увійти у спочинок" відповідно до Євр.4, зокрема: 10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх. 11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.

"Cвяткувати спочинок", чередуюи будні дні зі святковими, доводиться тут на землі у часовому потоці. Де усе змінюється, свята переходять у будні і знову з'являються, справджуючи наші земні очікування.
У Царстві Небесному за вірою своєю знаходимо вічний спочинок, незмінний Божий. Духом і тілом.

Але ще тут, на цій грішній землі, прийнявши Господа нашого Ісуса Христа, ми оздоровлюємось (народжуємось згори) Духом Святим, знаходячи Царство Боже у власному серці.
Це і є запорукою нашого остаточного спасіння у Воскресінні, коли преобразимось у тілі.

А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою! (1-Кор. 15:54)

"Відпочити від учинків своїх", гадаю якраз і означає опинитися в незмінному (незрушному) духовному середовищі, де не існує фізичного часу й фізичних дій/вчинків.

1.Yur, а що для Вас особисто значить святкувати відпочинок: це у неділю (чи у суботу - для суботників) нічого не робити, чи відвідувати церкву, чи щось інше?

2. Якщо я Вас правильно зрозумів, то, на Вашу думку, увійти у відпочинок - це померти в Господі.

Я думаю, що увійти у відпочинок потрібно ще поки ми живемо, тобто сьогодні. Бо як інакше розуміти слова:
6 Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух, 7 то ще призначає Він деякий день, сьогодні, бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець! (Євр.4)

Тобто якщо ми сьогодні не матимемо відпочинку, то в час смерті буде пізно: Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився. (Євр.4:1)

Особисто для мене таке святкування -- в Святій Літургії, насамперед.

Взагалі Бог не є Богом мертвих, а живих. (Матвія 22:32). Увійти у відпочинок, -- отримати нагороду на Небі, після Страшного Суду звичайно.

Це було б дуже добре, але чи в повному сенсі здійснене таке на цьому світі?.

Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком
та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? (Рим. 7:22-25)

Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.
Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
(Римлян 8:22,23).

Чи станемо ми стверджувати, що Павло сам собі перечить в посланні до Римлян, говорячи про душевні переживання і в посланні до Євреїв, де каже про відпочинок!?
Тому, якщо й кажемо про спочинок іще тут на землі, то як про умиротворення у відході від земного. Що в свою чергу неможливо зробити до кінця, так як земна сутність людини завжди, до самої смерти буде хвилювати людину й давати чути про себе. Навіть для таких, духовних велетнів як апостол Павло.