Яких саме слів?

Нагла брехня! Ще раз прочитайте! От і Sh_21, брат в Христі Ісусі постарався, читайте!
"Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я (однина) Отця, і Сина, і Святого Духа, (Матв.28:19)" Одне Імя спільне для трьох осіб - для Отця, для Сина, для Святого Духа! Ви так і не відповіли, яке це Імя!?
"Наблизьтесь до Мене, послухайте це: Споконвіку Я не говорив потаємно; від часу, як діялось це, Я був там. А тепер послав Мене Господь\Ягве Бог та Його Дух. (Iс.48:16)" Без сумніву це слова Ягве. І знову Їх троє - Ісус, який веде мову в Імені Ягве і виступає посланцем, а також Отець і Дух.
"Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами! (2Кор.13:13)" Знову бачимо є Син, Отець, Святий Дух!
"Є і між дарами різниця, але Дух той самий; (Бог Дух Святий)
різниця теж і між служінням, але Господь той самий. (Бог Син Господь Ісус Христос)
Різниця є і між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить. (Бог Отець)
(1Кор.12:4-6)"

А який сенс?
Якщо так, тоді де Отець? Але бачу, що заперечення в іншому. Ви хочете позбавити синівства Божого Ісуса Христа, бо тільки так можна трактувати ваші слова: "Сидить праворуч не Отця,а Бога". Вже не знаю з якої сторони підійти: чи Отець перестав бути Богом, чи Бог Отцем!? Дякую, що виявили свою суть. Тому стоїть печать Писання:"... ніхто не може сказати: Господь Ісус, як лише під впливом Духа Святого. (1Кор.12:3)" От ви і розкрились.

Знову брехня, читайте: "І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув. (Деян.7:59,60)" То властиве людині, в час смерті кликати до свого Бога. І Стефан передає свій дух Господу Ісусу, а чому не "Єгові"? Ви можете заперечити, що: це не молитва. Але будучи вірним Богу Стефан сповняє вчення Господа: "А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; (Матф.5:44)" Тому в молитві він звертається до Ісуса Христа з словами: "Господи, не постав їм цього за гріх" і "Господи Ісусе, прийми дух мій"!
Ісус сам закликає молитися до Нього: "Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця. І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню. Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте! (Iван.14:12-15)" Ісус підсумував своє наставлення словами: "Мої заповіді зберігайте". Тим самим закликаючи молитися Йому.

Слова "Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно. (1Iван.5:7)" Ці слова є в головних древніх кодексах!

Чому ви не спілкуєтесь з Расселітами і Ратерфордистами?
Що сталось з тими людьми які очікуючи армагедон, продали квартири, інше майно?
"І Господь\Ягве послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа\Ягве з неба. (Бут.19:24)"
Коли говорите що в Biblia Hebraika помилка, наведіть сувій де написано правильно. Вони мають свої окремі індекси, то це не буде тяжко.
Ви не пояснюєте того що дописують вам, а самі вимагаєте пояснень. Чому?

P.S. В українських перекладах написано "на мене". Чому інакше в синодальному, не скажу. Пошліть запит до синоду, нехай пояснять. Ще нам розкажете.

Біда з вами хлопці біда!!Як пояснюється догмат про Трійцю?
РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА церква заявляє: «Трійця це вислів яким висловлюється основний догмат християнської релігії... По словах символа віри Афанасія: „Отець є Бог, Син є Бог, і Святий Дух є Бог, однак трьох Богів немає, тільки один“. У догматі про Трійцю... особи співвічні і рівносильні: жодні не були створені, але є всемогутні» (Католицька енциклопедія [англ.]).
Майже всі церкви так званого Християнства погоджуються з цим поясненням. Наприклад, Грецька православна церква також каже, що догмат про Трійцю є «основним догматом Християнства»,— навіть заявляє: «Християни це ті, що приймають Христа в ролі Бога». У книжці Наша православна християнська віра (англ.), та сама церква заявляє: «Бог триєдиний... Отець повністю Бог. Син повністю Бог. Святий Дух повністю Бог».
Отже, вірять що Трійця це «один Бог у трьох особах». Заявляють що кожна особа триєдиного Бога самобутня, завжди існувала, і що кожна є всемогутня, жодна ні більша ні менша одна від одної.
Чи вам трудно зрозуміти це? Багато щирих віруючих у цей догмат знаходять його бентежним, противним нормальному розсудку, і який не входить до життєвого досвіду. Як же Отець може бути Богом, Ісус бути Богом, і святий дух бути Богом, однак трьох Богів немає тільки один?
«Поза межою людського розуміння»
ЦЕ ЗАМІШАННЯ дуже поширилось. Американська енциклопедія каже, що догмат про Трійцю є «поза межою людського розуміння».
Багато прибічників цього догмата те саме вірять. Монсеньйор Юджін Кларк каже: «Бог є одним Богом з трьох осіб. Тому що такого між творіннями немає, то неможливо зрозуміти цього, тільки погоджуватись». Кардинал Джон О’Коннор каже: «Ми знаємо, що це дуже глибока таємниця, якої навіть не відважимось зрозуміти». А папа Іоанн-Павло II каже, що догмат «незбагненна таємниця Триєдиного Бога».
Тому то, Словник релігійних знань (англ.), каже: «Прибічники Трійці не можуть погодитись між собою відносно точного значення цього догмата, або як його слід пояснювати».
Уже легше зрозуміти чому в Новій католицькій енциклопедії каже: «У семінаріях римсько-католицької церкви є мало вчителів теології про Трійцю, яких би вже не дражнило питання, Як же навчати цього догмата? І якщо студенти не можуть зрозуміти його, то чи ж це не є симптомом подібного замішання між тими що навчають його?»
Про правдивість того спостереження — легко переконатись. Підіть до бібліотеки й дослідіть книжки, які підтримують догмат про Трійцю. Багато книг уже написано в яких старались пояснити цей догмат. Однак, пробившись крізь безвихідну плутанину теологічних висловів і пояснень, дослідники залишаються незадоволені.
У цьому відношенні, єзуїт Джозеф Брекин каже в своїй книжці Що вони говорять про Трійцю? (англ.): «Священики, які багато років вже старанно заучували... догмата про Трійцю у семінаріях, вагаються проповідувати його людям із кафедри, а навіть у неділю Пресвятої Трійці... Навіщо ж набридати людям догматом, якого вони однак не зрозуміють?» Він продовжує і каже: «Догмат про Трійцю це справа формальної віри, але він мало або [зовсім] не впливає на щоденне життя і поклоніння християнина». Однак, це «основний догмат» церков!
Католицький теолог Ганс К’юнг заявляє в своїй книжці Християнство і світові релігії (англ.), що догмат про Трійцю є одна причина чому церкви не мають великого успіху в наверненні нехристиянських людей. Він каже: «Навіть добре поінформовані мусульмани, так як євреї до цих пір, не можуть зрозуміти догмата про Трійцю... Розбіжності у догматі між одним Богом а трьома гіпотезами [припущеннями] не задовольняють мусульман, які не навчились, але стали збентежені через теологічні вислови сірійського, грецького, і латинського походження. У мусульман це гра на словах... Навіщо ж додавати до поняття Божої єдиності й Його винятковості, щоб тільки вихолощувати або зводити до нуля Його єдиність і винятковість?»
«Не є Богом безладу»
ЯК ЖЕ почався цей бентежний догмат? Католицька енциклопедія каже: «Догмат є такий таємничий, що вважає Божественне відкриття за ймовірне». Католицькі вчені Карл Рагнер і Герберт Воргрімлер кажуть у їхньому Теологічному словнику (англ.): «Трійця — це таємниця... у точному значенні... яку неможливо зрозуміти без відкриття, а навіть після відкриття, догмат не стає зовсім зрозумілий».
Проте, доводити, що оскільки догмат про Трійцю є така бентежна таємниця, то мусить бути Богом виявлений, утворює ще одну велику проблему. Чому? Тому що божественне відкриття не поміщає в собі такої думки про Бога: «Бог не є Богом безладу» (1 Коринтян 14:33).
Беручи сказане в цьому вірші до уваги, то чи можна казати, що Бог є автором догмата про Себе, такого бентежного, що навіть єврейські, грецькі і латинські вчені не можуть пояснити його?
Крім того, чи ж люди мусять бути теологами, щоб «пізнати єдиного, істинного Бога, і Ісуса Христа, якого він послав»? (Івана 17:3, ПХ). Коли б це так, то чому ж дуже мало освічених єврейських релігійних провідників пізнали, що Ісус був Месією? Замість освічених людей, покірні хлібороби, рибалки, митники, домашні господарки ставали Його вірними учнями. Ті звичайні люди так переконались про те, що Ісус навчав їх про Бога, що самі навчали людей про Нього, а навіть були готові вмерти за своє переконання (Матвія 15:1-9; 21:23-32, 43; 23:13-36; Івана 7:45-49; Дії 4:13).

Чи Трійця це логічне навчання Біблії?
КОЛИ б догмат про Трійцю був правдивий, то Біблія послідовно і логічно навчала б його. Чому? Тому що так як підтвердили апостоли, Бог відкрив Себе людству в Біблії. І тому що нам потрібно знати Бога, щоб поклонятись Йому прийнятно, то Біблія повинна логічно виявляти Його нам.
Ті, що ввірували в першому столітті переконались, що Бог відкрив Себе в Святому Письмі. Святе Письмо стало основою їхньої віри і остаточним авторитетом. Наприклад, коли апостол Павло проповідував мешканцям Верії, то вони «слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є» (Дії 17:10, 11).
Яким авторитетом видатні слуги Божі користувались у той час? У Діях 17:2, 3 каже так: «Павло за звичаєм своїм... з ними змагавсь [розсуджувався, НС]... з Писання, виказуючи та доводячи [з Святого Письма]».
Ісус Сам є нам добрим зразком, тому що грунтував Своє навчання на Святому Письмі, повторно твердячи: «Написано». «І виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було» (Матвія 4:4, 7; Луки 24:27).
Отже, Ісус, Павло і християни в першому столітті грунтували своє навчання на Святому Письмі. Вони знали, що «усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17; також дивіться 1 Коринтян 4:6; 1 Солунян 2:13; 2 Петра 1:20, 21).
Тому що Біблія може «направляти», то певно, що в ній повинна міститись інформація про такий основний догмат як Трійця так як дехто заявляє його бути. Але, чи теологи й історики заявляють це бути вченням Біблії?
«Трійця» — у Біблії?
ОДНО протестантське видання каже: «Слово Трійця не знаходиться в Біблії... Воно не мало формального місця в теології церкви аж до 4 століття» (Ілюстрований словник Біблії [англ.]). І один католицький авторитет каже, що Трійця «не є... пряме і первобутнє слово Боже» (Нова католицька енциклопедія).
У Католицькій енциклопедії також каже: «У Святому Письмі ще немає ані одного вислову, який вказував би на єдинобожжя Трьох Божественних Осіб. Слово τρίας [трі΄ас] (з якого перекладається латинське слово трінітас) перше знаходиться в писанні Теофіля з Антіохії десь у році 180 н. е... Незабаром воно появилось у формі його латинського походження трінітас у писаннях Тертулліана».
Проте, саме собою, це не є доказом на те що Тертулліан навчав догмат про Трійцю. Наприклад, католицьке видання Трінітас — теологічна енциклопедія Пресвятої Трійці (англ.) каже, що декотрі пізніші письменники запозичили Тертулліанові слова, щоб ними описувати Трійцю. Тоді енциклопедія перестерігає: «Не слід робити поспішних висновків з ужитку цього слова, тому що він [Тертулліан] не застосовує тих слів до теології про Трійцю».
Свідчення із Святого єврейського Письма
ТОДІ як слово «Трійця» не знаходиться в Біблії, то чи ж Біблія хоч навчає ідею цього догмата? Наприклад, що виявляє Святе єврейське Письмо («Старий Завіт»)?
Енциклопедія релігій (англ.) визнає: «Сьогодні теологи погоджуються, що догмат про Трійцю не знаходиться в єврейській Біблії». А Нова католицька енциклопедія також каже: «Догмат Пресвятої Трійці не навчається в С[тарому] З[авіті]».
Подібно цьому, у своїй книжці Триєдиний Бог (англ.), єзуїт Едмунд Фортман признає: «Старий Завіт... нічого не говорить ні детально ні натяком про Триєдиного Бога складаючись з Отця, Сина і Святого Духа... Немає жодного доказу на те, що який-небудь святий письменник припускав би існування [Трійці] в Божестві... Навіть бачити в [„Старому Завіті“] навівання або прообрази чи „прикриті ознаки“ троїстості осіб, значило б поступати поза межі того, що святі письменники писали і мали на увазі» (курсив наш).
Перегляд Святого єврейського Письма докаже, що вищецитовані письменники говорили правду. Тому то, в перших 39 книгах Біблії, складаючі правдивий канон натхненного єврейського Письма, ясного вчення про Трійцю немає.
Свідчення Святого грецького Письма
ЧИ СВЯТЕ грецьке-християнське Письмо («Новий Завіт») ясно викладає догмат про Трійцю?
В Енциклопедії релігій каже: «Теологи погоджуються, що в Новому Завіті точного догмата про Трійцю немає».
Єзуїт Фортман каже: «Письменники Нового Завіту... не викладають формального або формульованого догмата про Трійцю, і не навчають, що в одному Богові є три рівносильні‚ божественні особи... Ніде не знаходимо догмата про Трійцю з трьох відмінних божественних об’єктів і діяльності в тому самому Божестві».
У Новій британській енциклопедії каже: «Ні слово Трійця ні точний догмат не викладається в Новому Завіті».
Бернгард Лос каже в Короткій історії християнської догматики (англ.): «Наскільки це стосується Нового Завіту, то в ньому не викладається точний догмат про Трійцю».
Новий міжнародний словник теології Нового Завіту (англ.) подібно каже: «У Н[овому] З[авіті] не викладається розвиненого догмата про Трійцю. Біблія не каже що Отець, Син, і Святий Дух є рівні істоти [сказав протестантський теолог Карл Барт]».
Професор Е. Уашберн Гопкинс з Єйл університету підтвердив: «Очевидно, догмат про Трійцю не був відомий Ісусові й Павлові;.. вони нічого не говорять про нього» (Початок і еволюція релігії, англ.).
Історик Артур Вігелл каже: «Ісус Христос ніде не згадує такого явища, і слово „Трійця“ ніде не знаходиться в Новому Завіті. Церква засвоїла цю ідею триста років після смерті нашого Господа» (Поганство в нашому Християнстві).
Отже, ні 39 книг Святого єврейского Письма, ні канон 27 натхненних книг Святого грецького-християнського Письма не викладають логічного вчення про Трійцю.
Чи його навчали ранні християни?
ЧИ РАННІ Християни навчали догмат про Трійцю? Розгляньте наступні вислови істориків і теологів:
«У примітивному Християнстві не було точного догмата про Трійцю, так як його пізніше розробляли символи віри» (Новий міжнародний словник теології Нового Завіту).
«Проте, на початку ранні християни навіть не подумали б, щоб засвоювати ідею [про Трійцю] до своєї віри. Вони віддавались Богові Отцеві та Ісусові Христові, Синові Божому, і вони визнавали... Святого Духа; але навіть не подумали, що цих троє складали триєдиного Бога, і що вони були рівносильні та з’єднані» (Поганство в нашому Християнстві).
«На початку в християнській вірі не було догмата про Трійцю... Він не навчався в апостольські часи, ні в післяапостольські, так як можна бачити з Н[ового] З[авіту] і інших ранніх християнських писань» (Енциклопедія релігії і етики [англ.]).
«Оформлення „одного Бога в трьох особах“ не вкорінилось і певно не було повністю засвоєне в християнське життя й його віросповідання, до кінця 4 століття... Між Апостольськими отцями, зовсім не було такої малоймовірної думки або можливості» (Нова католицька енциклопедія).
Що навчали донікейські отці
ДОНІКЕЙСЬКИХ отців визнавали керівними релігійними вчителями протягом ранніх століть після народження Христа. Те що вони навчали цікавить нас.
Юстін Мученик, який помер десь у році 165 н. е., казав, що Ісус був створений ангелом, «інакшим від Бога, Який створив усе». Він казав, що Ісус був меншим від Бога і «нічого не робив крім того, що Творець... виявляв Йому робити й говорити».
Іраній, який помер десь у році 200 н. е., сказав, що перед Його прибуттям на землю, Ісус існував окремо від Бога і був меншим від Нього. Він заявляв, що Ісус не був рівний «Єдиному правдивому Богові», Який є «Всевишній, і крім Нього іншого Бога немає».
Климент Александрійський, який помер десь у році 215 н. е., сказав, що Ісус, перед Його появою як людина, був «створіння» і що Бог «не був створений, але є нетлінний, єдиний правдивий Бог». Він сказав, що Син був «на другому місці від усемогутнього Отця» але не рівний Йому.
Тертулліан, який помер десь у році 230 н. е., навчав всевишність Бога. Він сказав: «Отець інакший від Сина (іншого), тому що є більший; так як той хто народжує є інакший від народженого; той хто посилає інакший від посланого». Він також сказав: «Сина колись не було... На самому початку, тільки був Бог».
Гипполіт, який помер десь у році 235 н. е., сказав, що Бог був «один Бог, перший й Єдиний, Творець і Господь всіх», Якому «рівні віком немає... Він був Один, сам самий; який за волею Своєю створив те, що колись не було», так як Ісуса створено перед Його прибуттям на землю як людина.
Оріген, який помер десь у році 250 н. е., сказав, що «Отець і Син є дві різних субстанції... дві істоти щодо суті», і що «в порівнянні з Отцем, [Син] є дуже мале світло».
Підсумовуючи історичний доказ, Елвен Ламсон каже в Церква протягом перших трьох століть (англ.): «Сучасний популярний догмат про Трійцю... не знаходить підтримки у мові Юстіна [Мученика]: і такої самої думки були отці донікейської ери; тобто, усі християнські письменники протягом трьох століть після народження Христа. Правда, вони говорили про Отця, Сина, і... святого Духа, але ніколи не казали, що цих троє були рівні, одна числова суть або Триєдині, в жодному значенні, так як прибічники Трійці тепер визнають. Факти доказують щось зовсім протилежного».
Отже, із свідчення Біблії й історії стає ясно, що догмат про Трійцю не був відомий протягом біблійної ери й протягом кількох століть з того часу.

Тепер урок з Історії вам подам.Як розвинувся догмат про Трійцю?
ЗА ТАКИХ обставин ви мабуть питаєте: «Якщо Біблія не вчить одного Бога в трьох особах, то як же Трійця стала догматом так званого Християнства?» Багато людей думають, що її було утверджено на Нікейському соборі в 325 р. н. е.
Це не зовсім правильно. Правда, Нікейський собор затвердив, що Христос є такої самої суті як Бог, і це заложило основу на пізніший догмат про Трійцю. Але він не утвердив цього догмата, тому що на соборі (Нікейському) нічого не згадувалось про святого духа як третя особа троїстого Божества.
Роль Константина в Нікеї
ПРОТЯГОМ багатьох років, багато людей, грунтуючи свої погляди на Біблії, не погоджувались з думкою, що Ісус був Богом. Стараючись розв’язати спір, римський імператор Константин скликав всіх єпископів до Нікеї. Присутніх було тільки 318, менша частина.
Константин не був християнської віри. За загальною думкою, він навернувся пізніше в житті, але охрестився саме перед смертю. Про нього, Генрі Чедвик каже в книжці Рання церква (англ.): «Константин, так як батько його, поклонявся Непереможному Сонцю;.. він не навернувся [до Християнства] через почуття внутрішньої прихильності... Це була військова справа. Він ніколи докладно не розумів християнської догматики, але переконався, що здобуття перемоги в війні було даром Бога християн».
Яку роль відіграв цей неохрещений імператор на Нікейському соборі? Британська енциклопедія каже: «Константин сам головував, активно провадив дискусії й особисто запропонував... вирішальну формулу виражаючи нею споріднення Христа з Богом у символі віри утвердженого на тому соборі, тобто, що Христос був такої самої суті як Отець... Сповнившись благоговійним страхом імператора, єпископи, крім тільки двох, підписали кредо,— багато з них проти своєї волі».
Отже, Константин відіграв критичну роль. Після двох місяців гарячкових релігійних дебатів, цей поганський політичний діяч втрутився в справу і вирішив на ласку прихильників думки, що Ісус був Богом. Але, чому? Певно, він не вирішував за спонукою біблійного переконання. «Константин не розумів питань яких ставили відносно грецької теології»,— каже книжка Коротка історія християнської догматики. Він усвідомлював, що релігійне розділення загрожувало його імперії, і хотів затвердити своє володіння.
Жодні з єпископів у Нікеї не пропонували догмата про Трійцю. Вони тільки вирішили природу Ісуса, а не роль святого духа. Якщо догмат про Трійцю був біблійною правдою, то чи ж це не був правильний час єпископам запропонувати його?
Наступний розвиток
ЦЯ ТЕМА обговорювалась багато років після Нікейського собору. Віруючі, що Ісус не був Богові рівний на якийсь час майже взяли верх над захисниками догмата. Але пізніший імператор Феодосій вирішив проти них. Він затвердив символ віри Нікейського собору як стандарт своєї країни і скликав Константинопольський собор у 381 р. н. е., щоб пояснити формулу.
Собор погодився поставити святого духа на такому самому рівні з Богом і Христом. Ось початок догмата про Трійцю так званого Християнства.
Однак, навіть після закінчення Константинопольського собору, не всі погоджувались з цим символом віри. Багато людей протистояли йому, і за це їх насильно переслідували. Аж у пізніших століттях розробили догмат про Трійцю на обміркований символ віри. Американська енциклопедія каже: «Догмат про Трійцю повністю розробили на Заході, в схоластицизмі середньовіччя, коли почали пояснювати його філософськими і психологічними висловами».
Символ віри Афанасія
ДОГМАТ про Трійцю більш докладно розяснилось символом віри Афанасія. Афанасій був священиком, який погоджувався з Константином на Нікейському соборі. Символ віри, названий по його імені, заявляє: «Ми поклоняємось одному Богові в трьох особах... Отець-Бог, Син-Бог, і Святий Дух-Бог; однак трьох богів немає, тільки один Бог».
Проте, поінформовані вчені погоджуються, що Афанасій не склав цього символу віри. У Новій британській енциклопедії каже: «Символ віри появився в східній церкві аж у 12 столітті. З 17 століття, вчені погоджувалися, що Афанасій (який помер у 373 р.) не був автором символу віри Афанасія, який то символ правдоподібно був розроблений у південній Франції протягом 5 століття... Здається, цей символ дуже вплинув на людей південної Франції й Іспанії протягом 6 і 7 століть. У 9 столітті його застосовували в літургію церкви в Німеччині, а пізніше в Римі».
Минуло багато століть від Христа до затвердження догмата про Трійцю в так званому Християнстві. Що провадило їх зробити це рішення? Чи Слово Боже, чи священики й політичні діячі? У книжці Початок і еволюція релігії, Е. У. Гопкинс відповідає: «Остаточне правовірне пояснення догмата про Трійцю головно було справою церковної політики».
Передсказане відступництво
ГАНЕБНА історія догмата про Трійцю відповідає тому, що Ісус і Його апостоли передсказували на майбутнє. Вони передсказали відступництво, відхилення, покинення правдивого поклоніння аж до повернення Христа, в який то час правдиве поклоніння буде відновлене перед Божим днем на знищення цієї системи.
Відносно того «дня», апостол Павло сказав: «Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник» (2 Солунян 2:3, 7). Пізніше він передсказав: «По моїм відході ввійдуть поміж вас вовки хижі, які не щадитимуть стада. Та й з-поміж вас самих повстануть люди, що говоритимуть погубні речі, щоб потягнути за собою учнів» (Дії 20:29, 30, ПХ). Інші Ісусові учні теж писали про відступництво з його «беззаконних» священиків. (Дивіться наприклад у 2 Петра 2:1; 1 Івана 4:1-3; Юди 3, 4).
Павло також написав: «Бо буде час, коли люди не знесуть здорової науки, але за своїми пожаданнями зберуть навколо себе вчителів, щоб уприємнювати собі слух, і від правди відвернуть вухо, а повернуться до байок» (2 Тимофія 4:3, 4, ПХ).
Ісус Сам пояснив, хто був відповідальний за відступництво від правдивого поклоніння. Він сказав, що посіяв добре насіння, але прийшов ворог, Сатана, і засіяв у тому самому полі кукіль. Коли росло збіжжя і вигнало колосся, тоді і кукіль появився. Тому то, можна було сподіватись відхилення від правдивого Християнства аж до жнив, в який то час Ісус полагодить справу (Матвія 13:24-43). Американська енциклопедія каже: «У четвертому столітті догмат про Трійцю не відображував раннього навчання про природу Бога; це було відхилення від того навчання». Де ж почалось це відхилення? (1 Тимофія 1:6).
Те що вплинуло на відхилення
ПО ВСІХ країнах стародавнього світу, ще за днів Вавілонії, люди поклонялись поганським троїстим богам. У століттях перед, протягом, і після Христа, люди теж поклонялись триєдиному божеству в Єгипті, Греції і в Римі. І після смерті апостолів, такі поганські вчення почали вторгуватись у Християнство.
Історик Уїлл Дурант каже: «Християнство не знищило поганства; краще засвоїло його... Воно запозичило ідеї божественної трійці з Єгипту». У книжці Єгипетська релігія (англ.), Сігфрід Моренз каже: «Єгипетські теологи головно клопотались догматом про Трійцю... Вони поєднували трьох богів в одного і поклонялись йому як одній істоті. Таким то чином духовний вплив єгипетської релігії пов’язується з християнською теологією».
Тому то в Александрії, Єгипті, начальство церкви пізно в третьому й на початку четвертого століть, як-от Афанасій, під таким впливом розробляли ідеї які довели до догмата про Трійцю. Їхній власний вплив поширився, і тому Моренз каже, що «Александрійська теологія стала посередником між релігійною спадщиною Єгипту а Християнством».
У передмові до книжки Історія Християнства (англ.), автор Едвард Гібонс, читаємо так: «Якщо Християнство перемогло Поганство, то також правда що Поганство зіпсуло Християнство. Правдивий деїзм [єдинобожжя; поклоніння одному Богові] перших християн... римська церква перемінила на незрозумілий догмат про трійцю. Багато поганських догматів, вигаданих єгиптянами й ідеалізованих Платоном, збереглись як гідні віри».
Словник релігійних знань зауважує, що багато людей кажуть, що Трійця є «зіпсуття запозичене від поганських релігій, і прищеплене до християнської віри». А твір Поганство в нашому Християнстві визнає: «Джерело [догмата про Трійцю] є зовсім поганське».
Тому то, в Енциклопедії релігії й етики Джеймс Гейстінгс написав: «Наприклад, у староіндійському догматі про Трійцю поклонялись богам Брахма, Шіва, і Вішну; у давньоєгипетській, Осірісу, Ісіді і Гору... Не тільки в історичних релігіях вважають Бога бути Триєдиним. Пригадується особливо неоплатонізм з його поглядом Всевишньої або Первинної Дійсності», яка «представляється троїстістю богів». Що грецький філософ Платон має до діла з догматом про Трійцю?
Чому Божі пророки не навчали цього догмата?
ЧОМУ, протягом тисяч років, жоден з Божих пророків не навчав людей про Трійцю? Чи ж Ісус, користуючись Своєю спроможністю як Великий Вчитель, не роз’яснив би догмата про Трійцю Своїм послідовникам? Чи ж Бог натхнув би писання сотень сторінок Святого Письма і у них не пояснив би догмата про Трійцю, коли б це був «основний догмат» віри?
Чи ж християнам вірити, що століття після Христа, і натхнувши писання Біблії, Бог схвалюватиме розробку догмата, незнаного Його слугам протягом тисячі років,— «незбагненної таємниці» «поза межою людського розуміння»,— яка, так як визнають, почалась у поганстві й основно стала «справою церковної політики»?
Історія ясно свідчить: Догмат про Трійцю, це відхилення від правди, відступництво

Тепер що Біблія говорить про Бога й Ісуса,ясно та зрозуміло?
КОЛИ б люди прочитали Біблію від початку до кінця і нічого не знали про Трійцю, то чи ж вони дійшли б до такого висновку? Зовсім ні.
Неупереджений читач дійде до висновку, що тільки Бог є Всемогутній, Творець, окремий і відмінний від кого-небудь іншого, і що Ісус, навіть перед Його прибуттям на землю як людина, також був окремий і відмінний, створена Істота, підлегла Богові.
Бог один, а не три
МОНОТЕЇЗМ, це біблійне вчення, що Бог єдиний. І Л. Л. Пейн, професор церковної історії, показує, що чистісінький монотеїзм не враховує ідеї про Трійцю: «Старий Завіт точно монотеїстичний. Бог — це єдина особиста істота. На ідею, що догмат про трійцю знаходиться в Старому Завіті... зовсім основи немає».
Чи після Ісусового прибуття на землю була якась зміна в монотеїзмі? Пейн відповідає: «Щодо цього вчення, то між Старим Завітом а Новим зміни немає. Традиція монотеїзму продовжується. Ісус був євреєм, вихований єврейськими батьками за умовами Святого Письма [Старого Завіту]. Сама суть Його навчання була єврейська; нове євангеліє, але не нова теологія... Він засвоїв віру в важливий текст єврейського монотеїзму: „Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один“».
Ті слова знаходяться в 5 Мойсеєвій 6:4. Католицький Новий єрусалимський переклад [НЄП, англ.] каже: «Слухай, Ізраїлю: Ягве, Бог наш, єдиний Ягве». У граматиці того віршу, слово «єдиний» множинних визначень немає, щоб уселяти думку про щось іншого, крім одної особи.
Християнський апостол Павло також не говорить про зміну Божої природи, навіть після Ісусового прибуття на землю. Він написав: «Бог же один» (Галатів 3:20; також дивіться 1 Коринтян 8:4-6).
У тисячах віршах цілої Біблії говориться про Бога як одна особа. Коли Бог говорить, то говорить як одна неподілена особа. Біблія дуже докладно говорить про це. Так як Бог каже: «Я Єгова. Це Моє Ім’я; і нікому слави Своєї не дам» (Ісаї 42:8, НС). «Я, Ягве, Бог ваш... Не матимете жодних богів, крім Мене» (курсив наш) (2 Мойсеєва 20:2, 3, Єрусалимський переклад [ЄП, англ.]).
Чому всі Бого-натхненні письменники Біблії говорять, що Бог одна особа, якщо Він дійсно є три особи? Якій же цілі це послужило б, хіба щоб зводити людей? Певно, що коли б Бог був троїстий, то натхнув би Своїх письменників Біблії розяснити це, щоб не було жодного сумніву. Принаймні письменники Святого грецького-християнського Письма, маючі особистий контакт з Божим власним Сином, були б пояснили це. Але такого пояснення в Біблії немає.
Замість цього, письменники Біблії докладно пояснили, що Бог є одна Особа — унікальна, нерозчленована Істота, Якому немає рівного: «Я — Господь [Єгова, НС], і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене» (Ісаї 45:5). «Ти, Якого Ім’я Єгова, тільки Ти Всевишній над цілою землею» (Псалом 83:18, НС).
Не є множинний Бог
ІСУС сказав, що Бог «єдиний Бог правдивий» (Івана 17:3). Він ніколи не казав, що Бог є божеством складаючись з множинних осіб. Тому то в Біблії тільки Єгова називається Всемогутнім. Інакше, слово «Всемогутній» не мало б жодного значення. Біблія ніде не каже, що Ісус або святий дух є всемогутній, тому що тільки Єгова є всевишній. У 1 Мойсеєвій 17:1 Бог каже: «Я Бог Всемогутній». А в 2 Мойсеєвій 18:11 каже так: «Господь [Єгова, НС] більший за всіх богів».
У Святому єврейському Письмі, слово ’елог′а (бог) утворюється з двох слів у множині, тобто, ’ело‧гім′ (боги) і ’елоге′ (богів). Ці множинні види переважно стосуються Єгови, в якому то разі перекладаються словом «Бог» в однині. Чи ці множинні види вказують на Трійцю? Ні, цього значення в них немає. У Словнику Біблії, Уїльям Сміт каже: «Жодні вчені не погоджуються з нереальною ідеєю, що [’ело‧гім′] стосується троїстості Божества. Це вид того, що граматики кажуть є множина величності, або вказує на повноту божественної могутності, підсумок сил Божих».
Американський журнал семітських мов і літератури каже про ’ело‧гім′: «Це слово майже завжди пишеться з дієслівним присудком у однині, і з прикметниковим означенням у однині». Наприклад, титул ’ело‧гім′ знаходиться 35 разів у біблійному описі створювання, і в кожному разі дієслово, яке описує Божі вчинки, пишеться в однині (1 Мойсеєва 1:1—2:4). Тому то, те видання доходить до цього висновку: «[’Ело‧гім′] обов’язково пояснюється як підсилювальний термін у множині, указуючи на велич а також величність».
Елогім′ стосується не «людей» але «богів». Тому то ті, що наводять доказ, що це слово [ело‧гім′] вказує на Трійцю роблять себе політеїстами, тобто поклонниками більше ніж одному Богові. Чому? Тому що виходило б, що в Трійці є три боги. Але майже всі прибічники того догмата не погоджуються з думкою, що Трійця складається з трьох відмінних богів.
Біблія також вживає слова ’ело‧гім′ і ’ело‧ге′, коли говорить про кількох фальшивих ідолів-богів (2 Мойсеєва 12:12; 20:23). Але в інших віршах може говорити тільки про одного фальшивого бога, як наприклад коли філістимляни говорили про «Дагона, їхнього бога [’ело‧ге′]» (Суддів 16:23, 24). Ваал теж зветься «бог [’ело‧гім′]» (1 Царів 18:27). Крім того, цей вислів також уживається, коли йде про людей (Псалом 82:1, 6). Мойсеєві було сказано служити «замість Бога [’ело‧гім′] Ааронові й фараонові» (2 Мойсеєва 4:16; 7:1).
Очевидно, звертатись до фальшивих богів, а навіть людей, титулами ’ело‧гім′ і ’ело‧ге′, не містить у собі множинності богів; також застосовувати ’ело‧гім′ або ’ело‧ге′ до Єгови не значить, що Він складається з більш одної особи, а головно, коли звернемо увагу на те що решта Біблії говорить на цю тему.
Ісус — відмінне створіння
ТОДІ як Ісус служив людиною на землі, то дійсно був досконалий, тому що Бог Сам перемістив Його життя або життєву силу в утробу Марії (Матвія 1:18-25). Але це не був початок Його життя. Ісус Сам сказав, що Він «з неба зійшов» (Івана 3:13). Тому то, було звичайно Йому пізніше сказати Своїм послідовникам: «А що ж, як побачите Людського Сина [Ісуса], що сходить туди, де перше Він був?» (Івана 6:62).
Отже, Ісус існував на небі перед Його прибуттям на землю. Але, чи Він був одною з осіб всемогутнього, вічного триєдиного Божества? Ні, Біблія виразно каже, що перед Його прибуттям на землю, Бог створив Ісуса духовною істотою, так як ангелів. Ні ангели, ні Ісус не існували перед їхнім створенням.
Ісус, перед Його появою як людина, був «первородний всякого створіння» (Колосян 1:15). Він був «початок створіння Божого» (Об’явлення 3:14, католицький ПХ). Це неправильно розуміти, що [грецьке, ар‧хі′] «початок» значить, що Ісус «дав початок» Божому створінню. У своїх писаннях, Іван понад 20 разів користується різними видами грецького слова ар‧хі′, і в усіх випадках воно має загальне значення «початок». Так, Бог створив Ісуса як початок Божих невидимих створінь.
Зауважте близьке співвідношення між згадуванням про початок Ісуса а висловами зображальної «Мудрості» у книзі Приповістей: «Ягве створив мене, первоплід Його чинів з найдавніших Його творів. Народжена я поки гори поставлені ще не були, давніша за пагорків, коли ще землі не вчинив, ні піль, ні перших стихіїв світу» (Приповістей 8:12, 22, 25, 26, НЄП). Тоді як слово «Мудрість» уживається уособлювати Того, Кого Бог створив, то більшість учених погоджуються, що це дійсно образний вислів на Ісуса, як духовне створіння перед Його прибуттям на землю.
Як уособлена «Мудрість» перед Його прибуттям на землю, Ісус каже, що Він був «майстром у Нього [Бога]» (Приповістей 8:30). Погоджуючись з тим, що Ісус був владним майстром, у Колосян 1:16 каже про Ісуса що «Ним Бог створив усе що на небі й на землі» (Переклад сьогоднішньою англійською мовою).
Отже, з допомогою цього владного Майстра, Свого молодшого Партнера, так би мовити, Всемогутній Бог створив всі речі. Біблія підсумовує це так: «Для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все... і один Господь Ісус Христос, через якого — усе» (курсив наш). (1 Коринтян 8:6, католицький ПХ).
Немає сумніву, що то до цього владного Майстра Бог сказав: «Створімо людину за образом Нашим» (1 Мойсеєва 1:26). Дехто заявляє, що слово «Нашим» у цьому реченні вказує на Трійцю. Але, коли б ви сказали «зробімо собі щось», то звичайно ніхто не розумів би, що ви мали на думці кількох осіб з’єднаних у вашій істоті. Ви тільки маєте на думці, що дві або кілька осіб будуть співдіяти разом, щоб зробити щось. Так само, коли Бог сказав «створімо» й «Нашим», то тільки промовив до іншої особи, Свого першого духовного створіння, владного Майстра, Ісуса, як духовна Істота на небі.
Чи Бога можна спокусити?
У МАТВІЯ 4:1 говорить що «Диявол спокушав» Ісуса. Показавши Ісусові «всі царства на світі та іхнюю славу», Сатана сказав: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся» (Матвія 4:8, 9). Сатана старався спокусити Ісуса, щоб Він став невірним Богові.
Але, коли б Ісус був Богом, то чи ж міг би бути випробовуваний? Чи ж Бог може збунтуватись Сам проти Себе? Ні, але ангели і люди можуть, і дійсно бунтувались проти Бога. Спокушення Ісуса матиме значення тільки тоді, коли б Він не був Богом, але відмінною особою, маюча волю вибирати, і яка могла б стати невірною, коли б хотіла, так як ангел або людина.
З другого боку, неможливо уявити собі, щоб Бог згрішив і став невірним Сам до Себе. «Діло Його досконале... Бог вірний,.. справедливий і праведний Він» (5 Мойсеєва 32:4). Отже, коли б Ісус був Богом, то Його неможливо спокушати (Якова 1:13).
Не будучи Богом, Ісус міг стати невірним. Але Він зостався вірним, кажучи: «Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» (Матвія 4:10).Продовження буде!!

ПРОДОВЖЕННЯ--Який же викуп?
ОДНА з головних причин чому Ісус прийшов на землю як людина, також прямо впливає на догмат про Трійцю. Біблія каже: «Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,— людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх» (1 Тимофія 2:5, 6).
Ісус, будучи досконалою людиною, постачив викуп, яким відкупив точно те, що Адам загубив — право до досконалого тілесного життя на землі. Тому то, апостол Павло міг назвати Ісуса «останнім Адамом», який сказав у тому самому розумінні: «Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Коринтян 15:22, 45). Ісусове досконале тілесне життя було «викупом», якого вимагалось, щоб задовольнити божественне правосуддя — не більше, не менше. Основний принцип навіть людського правосуддя є, щоб відшкодовування дорівнювало вчиненому злочину.
Коли б Ісус був частиною Божества, то викуп був би безмежно більший від вимоги Божого власного закону (2 Мойсеєва 21:23-25; 3 Мойсеєва 24:19-21). Тільки досконала людина, Адам, згрішила в Едемі, а не Бог. Тому то викуп, який задовольнить Боже правосуддя, мусив бути точно рівноцінний — досконала людина, «останній Адам». Отже, коли Бог послав Ісуса на землю, як викуп за людство, то зробив Його тим, яке задовольнить правосуддю, не втіленим богом, не боголюдиною, але досконалою людиною «уменшеним від анголів» (Євреїв 2:9; порівняйте Псалом 8:6, 7 [8:5, 6, НС]). Як же якась частина всемогутнього Божества — Отця, Сина, або святого духа — може бути нижчою від ангелів?
Як «однороджений Син»?
БІБЛІЯ каже що Ісус був Божим «Однородженим Сином» (Івана 1:14; 3:16, 18; 1 Івана 4:9). Віруючі в Трійцю кажуть, що оскільки Бог є вічний, то виходить, що Син Божий теж є вічний. Але, як же людина може бути сином і такого самого віку як її батько?
Прихильники Трійці заявляють, що коли Біблія говорить про Ісуса як «однородженого», то це не є таке саме як пояснення слова «народжувати» в словнику, що значить «дати початок чому-небудь, створювати що-небудь, бути причиною появи когось [як батько]» (Словник української мови, Білодіда). Вони заявляють, що стосовно до Ісуса, це значить «споріднення без початку», тобто споріднення єдиного ненародженого сина без народження (Пояснювальний словник слів Нового і Старого Завітів [англ.], автор Вайн). Чи ж це звучить вам логічно? Чи людина може дати синові початок, і щоб не народити його?
Крім того, чому Біблія вживає те саме грецьке слово на «однороджений» (так як автор Вайн визнає без пояснення), коли говорить про споріднення Ісака з Авраамом? У Євреїв 11:17 говорить про Ісака як «однородженого сина» Авраама. Немає сумніву, що стосовно до Ісака, він був однороджений в нормальному значенні, і не був рівний батькові віком або становищем.
Основне грецьке слово на «однороджений», якого вживається коли говорить про Ісуса й Ісака, є мо‧но‧єніс′ від мо′нос, що значить «єдиний» і гї′но‧маї, слово-основа, що значить «породжувати» «стати (початися)», так як є сказано в Стронговому Всеосяжному алфавітному індексі. Отже мо‧но‧єніс′ пояснюється так: «Єдиний народжений, однороджений, наприклад, як єдина дитина» (Англо-грецький словник Нового Завіту, автор Е. Робінсон).
Теологічний словник Нового Завіту (англ.), редагований Гергардом Кіттелем, каже: «[Мо‧но‧єніс′] значить єдиного походження, тобто, без братів і сестер». Ця книжка також каже, що в Євангеліє Івана 1:18; 3:16, 18; і 1 Івана 4:9, «Ісусове споріднення не тільки порівнюється до споріднення єдинородженої дитини з її батьком. Дійсно це є споріднення однородженого Сина з Отцем!»
Виходить, що Ісус, однороджений Син, мав початок Свого життя. Тому то правильно казати, що Всемогутній Бог був Його Породителем, або Отцем, у такому самому значенні, як тілесний батько, як наприклад Авраам, породив сина (Євреїв 11:17). Отже, коли Біблія говорить, що Бог був «Отець» Ісуса, то це дійсно правда — вони дві відмінні особи. Бог старший. Ісус менший — віком, становищем, могутністю і знанням.
Беручи до уваги, що Ісус не був єдиним духовним Сином, Якого Бог створив на небі, то легко зрозуміти чому про Нього каже, що Він був «однороджений Син». Численність інших створених духовних істот, ангелів, також є «синами Божими», у такому самому розумінні як Адам був Божим сином, тому що їхнє життя почалось з Богом Єговою, Джерелом життя (Йова 38:7; Псалом 36:10 [36:9, НС]; Луки 3:38). Але всі ці сини Божі були створені через Сина «роджений перш усякого творива», якого Бог Сам прямо створив (Колосян 1:15-17).
Чи Ісуса вважали бути Богом?
ТОДІ як Біблія часто каже, що Ісус був Божим Сином, то ніхто в першому столітті навіть не подумав би, що Він був Богом-Сином. Навіть демони, які «вірять, що Бог один», з власного досвіду знали, що Ісус не був Богом. Тому то, вони правильно сказали, що Ісус був відмінний «Син Божий» (Якова 2:19; Матвія 8:29). І коли Ісус помер, то язичеські римські вояки мали досить знання, щоб сказати, що те, що вони чули від Його послідовників було правда, тобто, не що Ісус був Богом, але, що «Він був справді Син Божий» (Матвія 27:54).
Отже, вислів «Син Божий» стосується до Ісуса як окрема створена істота, а не як частина триєдиного Бога (Трійці). Будучи Сином Божим, Він не міг бути самим Богом, бо в Івана 1:18 каже: «Ніхто й ніколи Бога не бачив» (католицький ПХ).
Учні вірили, що Ісус був «один Посередник між Богом та людьми» а не Самим Богом (1 Тимофія 2:5). Тому що посередник є відмінний від тих, яким потрібне посередництво, то це суперечило б казати, що Ісус був одна суть з котрою-небудь стороною, яку Він старався примирити. Це було б претендування на те, чим Він не є.
Біблія докладно й постійно говорить про споріднення Бога з Ісусом. Тільки Бог Єгова є Всемогутній. Він прямо створив Ісуса перед Його прибуттям на землю. Тому то, Ісус мав початок і ніколи не міг бути рівний Богові могутністю або вічністю. Ш21 ти куди вже пропав??

Чи Бог завжди був вищий від Ісуса?
ІСУС ніколи не заявляв Себе Богом. Все що Він говорив про Себе показує, що Він ніколи не вважав Себе бути Богові рівним — ні силою, ні знанням, ні віком.
В Його житті, на небі чи на землі, мовою і поведінкою Він завжди показував Себе бути підкореним Богові. Бог завжди був вищий — Ісус менший, створений Богом.
Ісус розрізнений від Бога
ЗНОВУ і знову Ісус показував Себе бути створінням, відмінним від Бога, і що Він, Ісус, мав Бога над Собою, Бога Якому поклонявся, Бога Якого Він називав «Отець». У молитві до Бога, тобто, Отця, Ісус сказав, «Щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого» (Івана 17:3). В Івана 20:17 Він сказав Марії Магдалині: «Іду Я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого» (католицький ПХ). У 2 Коринтян 1:3, апостол Павло підтвердив це споріднення: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа». Тому що Ісус мав Бога, Його Отця, то не міг бути Богом одночасно.
Апостол Павло не вагався говорити про Ісуса й Бога, як відмінні: «Для нас, однак, є лиш один Бог, Отець,.. і один Господь Ісус Христос» (1 Коринтян 8:6, католицький ПХ). Апостол розрізняє між Богом а Христом, коли говорить про «присутність Бога й Ісуса Христа і вибраних ангелів» (1 Тимофія 5:21, Виправлений стандартний переклад [англ.]). Так як Павло говорить про Ісуса й ангелів, кажучи, що вони відмінні одні від одних на небі, то так само Ісус є відмінний від Бога.
Ісусові слова в Івана 8:17, 18 також значущі. Там Він каже: «Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве. Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене». Тут Ісус показує, що Він і Отець, тобто, Всемогутній Бог, є дві відмінні істоти, бо інакше, як же може дійсно бути два свідки?
Ісус продовжує говорити про Свою відмінність від Бога кажучи: «Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого» (Марка 10:18). Ісус тут говорить, що ніхто не є такий добрий, як Бог — навіть Сам Ісус. Божа добрість є така, що робить Його відмінним від Ісуса.
Божий покірний слуга
ЗНОВУ і знову Ісус висловлювався так: «Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить» (Івана 5:19, католицький ПХ). «Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене» (Івана 6:38). «Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене» (Івана 7:16). Чи ж той, хто посилає, не більший від посланого?
Ісусова притча про виноградник допомагає нам зрозуміти це споріднення. Там Він уподібнює Бога, Свого Отця, до власника виноградника, який відійшов на довгий час, залишивши виноградник під опікою виноградарів, представляючих єврейське священство. Пізніше, власник послав до них раба, щоб вони дали йому частку плодів виноградника. Виноградарі побили того раба і відіслали з нічим. Тоді власник послав другого раба, а пізніше третього, з якими вони так само поводились. Зрештою, власник каже: «Пошлю свого сина [Ісуса] улюбленого,— може його посоромляться». Але злі виноградарі сказали: «„Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була“. І вони його вивели за виноградника, та й вбили» (Луки 20:9-16). Цією притчою Ісус пояснив їм Свою власну позицію будучи посланий Богом виконувати Його волю, так як батько посилає покірного сина.
Ісусові послідовники теж вважали Його бути покірним слугою Бога, а не рівним Богові. Вони молились до Бога про «слугу твого святого Ісуса, якого ти помазав,.. знаки і чудеса іменим святого слуги твого Ісуса» (Дії 4:23, 27, 30, католицький ПХ).
Бог завжди вищий
НА ПОЧАТКУ Ісусової служби, коли Він вийшов з води після хрещення, то почувся Божий голос з неба, який сказав: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвія 3:16, 17). Чи ж Бог тут говорить, що Він є Своїм власним Сином, що Він уподобав Самого Себе, і що послав Самого Себе? Ні, Бог-Творець казав, що Він був вищим і схвалював меншого, Свого Сина Ісуса, на виконування майбутньої праці.
Ісус указав на вищість Свого Отця, коли сказав: «На Мені Дух Господній [Єгови, НС], бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим» (Луки 4:18). Помазанням, вищий [Бог] дає владу комусь, який її ще немає. З цього виходить, що Бог вищий, тому що помазав Ісуса, давши Йому владу, якої Він ще не мав.
Ісус довів вищість Свого Отця, коли мати двох учнів попросила, щоб її сини сиділи, один по правиці а один по лівиці Ісуса в Його Царстві. Ісус відповів: «Сісти праворуч мене чи ліворуч,— не моє це давати, лише — кому мій Отець [тобто Бог] приготував» (Матвія 20:23, католицький ПХ). Коли б Ісус був Всемогутнім Богом, то міг би призначити учнів на ці становища. Але Ісус не міг зробити цього, тому що тільки Бог призначає осіб на становища, а Ісус не був Богом.
Ісусова власна молитва є гарним прикладом Його нижчої позиції. Саме перед Його смертю, Ісус показав, хто був вищим, у молитві: «Отче, як волієш,— пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!» (Луки 22:42). До кого ж Ісус молився? До частини Самого Себе? Ні, Він молився до когось зовсім відмінного, до Свого Отця, Бога, Якого воля була вища і могла бути інакшою від Ісусової волі, бо тільки Бог міг «пронести мимо цю чашу».
Перед Його смертю, Ісус крикнув голосом гучним: «Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?» (Марка 15:34, католицький ПХ). До кого ж Ісус викрикував? До Себе Самого чи до частини Себе? Певно, що вигук «Боже мій» не походив би від когось, Який вважав Себе бути Богом. І коли б Ісус був Богом, то хто ж покинув Його? Чи ж Він покинув Самого Себе? У цьому не було б рації. Ісус також сказав: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» (Луки 23:46). Якщо Ісус був Богом, то з якої ж причини Він довірив Отцеві Свого духа?
Після Його смерті Ісус лежав у могилі не повних три дні. Якщо Ісус був Богом, то Авакума 1:12 помилково каже: «Ти не вмираєш, Боже мій Святий» (НС). Але в Біблії читаємо, що Ісус помер і лежав у могилі непритомним. Хто ж воскресив Ісуса від мертвих? Якщо Ісус дійсно помер, то не міг воскресити Самого Себе. З другого боку, коли б Ісус дійсно не помер, то Його удавана смерть не відкупила б людство через Адамів гріх. Але Його справжня смерть доказалась відповідним викупом. Отже, це «Бог, [Який] воскресив Його [Ісуса], пута смерти усунув» (Дії 2:24). Вищий, Бог Всемогутній, воскрешив меншого, Свого слугу Ісуса, від мертвих.
Чи ж Ісусова спроможність виконувати такі чуда, як воскрешати людей, вказує не те, що Він був Богом? Апостоли, як також пророки Ілля й Єлисей, також мали силу воскрешати, але це не робило їх богами. Бог дав пророкам, Ісусові, і апостолам силу виконувати чудеса на доказ Його підтримки. Але ця спроможність не робила їх частиною множинного Божества.
Ісус обмежений знанням
ЗАКІНЧИВШИ Своє пророцтво про знищення цієї системи, Ісус сказав: «Про день же той чи годину — ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син,— тільки Отець» (Марка 13:32, католицький ПХ). Коли б Ісус, був Син, рівною частиною Божества, то знав би те, що Отець знає. Але, Ісус не знав, тому що не був Богові рівним.
Подібно цьому, у Євреїв 5:8 читаємо, що Ісус «навчився послуху з того, що вистраждав був». Чи можете уявити собі, що Бог учився? Ні, але Ісус мусив вчитись, тому що не знав всього того, що Бог знає. І Він мусив навчитись чогось, якого Богові ніколи не потрібно навчатись — слухняності. Бог ніколи не мусить слухатись нікого.
Навіть після Ісусового воскресіння на небо до присутності Бога, Він не знав того, що Бог знає. Зауважте перші слова останньої книги в Біблії: «Одкровення [Об’явлення, НС] Ісуса Христа, що дав йому Бог» (Об’явлення 1:1, католицький ПХ). Якщо Ісус був частиною триєдиного Божества, то чи ж була б потреба, щоб Він одержував Об’явлення від якоїсь іншої частини того самого Божества — Бога? Певно, Він знав би все, тому що Бог знає все. Але Ісус не знав усього, тому що не був Богом. Продовження буде!!

Продовження:----Ісус продовжує бути підлеглим
ПЕРЕД Його прибуттям на землю як людина, як також на небі, Ісус завжди був підлеглий Богові. Після Його воскресіння, Він продовжував підкорятися Богові, у другорядній позиції.
Говорячи про Ісусове воскресіння, Петро, і ті, що були з ним, сказали перед єврейським синедріоном: «Його [Ісуса] Бог підвищив... до Своєї правиці» (Дії 5:31, НС). Павло сказав: «Тому й Бог повищив Його» (Филип’ян 2:9). Коли б Ісус був Богом, то як же Його можна підвищувати, тобто, перевести на вищу позицію від якої Він уже мав? Він уже був би підвищеною частиною триєдиного Бога. Коли б, перед Його підвищенням, Ісус був Богові рівним, то будучи підвищений, став би вищий від Бога.
Павло також сказав, що Христос увійшов «в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас» (Євреїв 9:24). Якщо ви з’являєтеся перед кимсь, то як же ви можете бути тією самою особою? Це неможливе. Ви мусили б бути інакшими й відмінними.
Подібно цьому, саме перед його каменуванням, Степан «споглянув,— і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв» (Дії 7:55). Ясно, він бачив дві відмінні особи — але не святого духа, не триєдине Божество.
В Об’явленні 4:8—5:7, показує Бога сидячого на небесному престолі. Але Ісус не сидить на престолі. Він мусить приступати до Бога і брати з Його правиці сувій. З цього виходить, що на небі Ісус не є Богом, але відмінний від Нього.
Погоджуючись з вищесказаним, Бюлетень бібліотеки Джона Райлендса з Манчестера, Англії, каже: «На небі, після Його воскресіння, Ісуса зображено особистою індивідуальністю зовсім відмінною й окремою від особи Бога, так як Він був відмінний в Його житті на землі. Поруч з Богом і порівняний з Ним, Його зображено як небесна істота в Божому небесному дворі, так як ангели — незважаючи на те, що Божий Син — інакшої категорії й вищий від них [ангелів]». (Порівняйте з пос. до филип’ян 2:11).
Бюлетень продовжує і каже: «Все сказане про Його життя і функції як небесний Христос, не значить і не вказує на те, що Своїм Божественним становищем Він є рівний самому Богові і повністю є Богом. Навпаки, у Новому Завіті в Його небесній особі, а також службі, бачимо істоту зовсім відмінну і підлеглу Богові».
Протягом вічної майбутності на небі, Ісус буде відмінним, підлеглим слугою Бога. Біблія говорить про це так: «Потім кінець,— коли то він [Ісус на небі] передасть царство Богові й Отцеві,.. тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому» (1 Коринтян 15:24, 28, католицький ПХ).
Ісус ніколи не вважав Себе бути Богом
БІБЛІЯ виразно каже, що Всемогутній Бог, Єгова, є відмінною істотою від Ісуса, і що Він завжди був вищий від Нього. Вона завжди зображає Ісуса відмінним і меншим, у ролі покірного слуги Бога. Тому то Біблія виразно каже, що «голова ж Христові — Бог» так як «всякому чоловікові голова — Христос» (1 Коринтян 11:3). Тому то Ісус Сам сказав: «Отець бо більший, ніж я» (Івана 14:28, католицький ПХ).
Фактично, Ісус не є Богом і Він ніколи не вважав Себе бути Богом. Все більше й більше вчених визнають цей факт. Так як є сказано в Райлендсовому Бюлетені: «Мусимо примиритися з фактом, що більше як тридцять або сорок років дослідження Нового Завіту шановними дослідниками доводить до висновку, що Ісус... ніколи не вважав Себе бути Богом».
Про першостолітніх християн, Бюлетень каже: «Коли вони давали [Ісусові] такі почесні назви, як Христос, Син Людський, Син Божий і Господь, то не мали на думці, що Він був Богом, краще, що Він виконував Божі діла».
Отже, навіть декотрі релігійні вчені визнають, що в Біблії немає жодного доказу на те, що Ісус був Богом. У ній, Бог завжди є вищий, а Ісус підлеглий слуга.

Що Біблія говорить про Святий дух —чи це Божа активна сила,чи одна із осіб Божества?
ЗГІДНО з догматом про Трійцю, святий дух є третьою особою Божества, рівний Отцеві й Синові. Так як каже у книжці Наша православна християнська віра: «Святий Дух є повністю Бог».
У Святому єврейському Письмі, слово «дух» найчастіше перекладається словом ру′ах, і значить «подих; вітер; дух». У Святому грецькому Письмі, вживається рівнозначне слово пнеу′ма. Чи ці слова вказують на те, що святий дух є частиною триєдиного Бога?
Активна сила
«СВЯТИЙ дух», так як це слово вживається в Біблії, показує, що дух — це сила, яку Бог Єгова контролює, щоб довершити свої різні наміри. Її можна порівняти до електрики, енергії якою можна виконувати багато різних операцій.
У 1 Мойсеєвій 1:2 (НС) Біблія каже, що «Божа активна сила [„дух“ (єврейське, ру′ах)] ширяла над поверхнею вод». Тут Божий дух була Його активна сила, яка діяла, щоб формувати землю.
Бог користується Своїм духом інформувати Своїх слугів. Давид молився: «Навчи мене волю чинити Твою, бо Ти Бог мій,— добрий Дух [ру′ах] Твій нехай попровадить мене по рівній землі [землі праведності, НС]!» (Псалом 143:10). Коли Бог призначив 70 здібних чоловіків допомагати Мойсеєві, то сказав: «І візьму від Духа [ру′ах], що на тобі, і покладу на них» (4 Мойсеєва 11:17).
Біблійне пророцтво писалось, коли Божі письменники були «проваджені Духом Святим [грецьке, від пнеу′ма]» (2 Петра 1:20, 21). Таким то чином Біблія була «надхнена Богом», і грецьке слово, якого тут вживається, Те‧о′пнеустос, значить «Богом вдихнене» (2 Тимофія 3:16). І святий дух провадив деяких людей бачити видіння або мати пророчі сни (2 Самуїлова 23:2; Йоіла 3:1, 2 [2:28, 29, НС]; Луки 1:67; Дії 1:16; 2:32, 33).
Святий дух спонукав Ісуса піти в пустиню після Його хрещення (Марка 1:12). Дух був неначе вогонь у Божих слугах, і тим духом вони проявляли енергію. Дух спонукував їх говорити сміливо й відважно (Михея 3:8; Дії 7:55-60; 18:25; Римлян 12:11; 1 Солунян 5:19).
Своїм духом, Бог виконує Свій суд над людьми й націями (Ісаї 30:27, 28; 59:18, 19). І Божий дух всюди проникає, діючи заради людей або проти них (Псалом 139:7-12).
«Наднормальна сила»
БОЖИЙ дух також може постачати «наднормальну силу» тим, хто служить Йому (2 Коринтян 4:7, НС). Це підкріплює їх зносити випробовування їхньої віри або виконувати задачі, яких інакше не могли б виконати.
Наприклад, відносно Самсона, в Суддів 14:6 читаємо: «Зійшов на нього Дух Господній [Єгови, НС], і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці його не було нічого». Чи божественна особа дійсно ввійшла й схопила Самсона, спрямовуючи його дію? Ні, це «сила ГОСПОДА зробила Самсона міцним» (Переклад сьогоднішньою англійською мовою).
Біблія каже, що, коли Ісус охрестився, то святий дух зійшов на Нього в вигляді голуба, а не людини (Марка 1:10). Ця активна сила Божа дала Ісусові змогу зціляти хворих і воскрешати мертвих. Так як каже в Луки 5:17: «Сила Господня [Божа] була на ньому [Ісусові], щоб оздоровляти» (католицький ПХ).
Божий дух також давав можливість Ісусовим учням виконувати чуда. В Діях апостолів 2:1-4 читаємо, що коли учні зібрались на свято П’ятидесятниці, то «нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася,.. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав».
Отже, святий дух давав Ісусові й іншим Божим слугам змогу виконувати те, що людині звичайно неможливо.
Не є особою
АЛЕ чи ж у Біблії не знаходяться вірші, які говорять про святого духа особовими висловами? Так, але зауважте, що католицький теолог Едмунд Фортман говорить про це в творі Триєдиний Бог: «Незважаючи на те, що про цього духа часто говориться особовими висловами, то стає ясно, що святі письменники [Святого єврейського Письма] ніколи не розуміли, і не говорили, що цей дух був відмінною особою».
У Святому Письмі багато речей є уособлені. Воно говорить, що мудрість має дітей (Луки 7:35). Гріх і смерть називаються царями (Римлян 5:14, 21). У 1 Мойсеєвій 4:7, Нова англійська Біблія каже: «Гріх, це демон, що чигає перед дверми»,— уособлюючи гріх як лукавий дух, який чигав на Каїна. Звичайно, гріх не є духовною особою; і уособлювати святого духа не робить його духовною особою.
Подібно, у 1 Івана 5:6-8 каже, що не тільки дух, але також «вода, і кров» є «свідками». Очевидно, вода і кров не є особами, так як святий дух не є особою.
Погоджуючись з цим принципом у Біблії, «святий дух» також уживається в неособовий спосіб, порівнюючи його до води й вогню (Матвія 3:11; Марка 1:8). Людей заохочується наповнюватись святим духом, а не вином (Ефесян 5:18). Біблія каже, що вони наповнюються святим духом, так само як наповнялись такими рисами як мудрість, віра, і радість (Дії 6:3; 11:24; 13:52). І в 2 Коринтян 6:6 святого духа поміщається між кількома іншими рисами. Коли б святий дух дійсно був особою, то в Біблії не знаходилося б так багато таких висловів.
Також, тоді як декотрі вірші в Біблії кажуть, що дух говорить, то інші показують, що дійсно це люди або ангели говорили (Матвія 10:19, 20; Дії 4:24, 25; 28:25; Євреїв 2:2). Такі дії духа можна порівняти до радіохвиль, якими передаються звістки від одної особи до другої—далекої.
У Матвія 28:19 каже «в Ім’я... Святого Духа». Але, слово «ім’я» не завжди стосується особового ім’я, ні в грецькій ні в українській мовах. Коли кажемо «від імені закону», то не говоримо про особу. Маємо на думці те, що закон представляє, його владу. Робертсонів твір Словозображення в Новому Завіті (англ.) каже: «Слово ім’я (онома) у перекладі Септуагінта і манускриптах на папірусі уживається представляти силу або владу». Отже, охреститись «в ім’я святого духа» значить визнавати владу того духа, що він походить від Бога і виконує божественну волю.
«Помічник»
ІСУС говорив про святого духа як «помічник», який Він сказав буде навчати, давати керівництво, і говорити (Івана 14:16, 26; 16:13). Грецьке слово на помічник (па‧ра′кле‧тос) пишеться чоловічого роду. Отже, коли Ісус говорив про те, що помічник буде робити, то користувався особовими займенниками чоловічого роду (Івана 16:7, 8). З другого боку, коли уживається грецьке слово на дух (пнеу′ма) у середньому роді, то його пишеться із займенником середьнього роду «воно».
Більшість перекладачів Біблії, які вірять у Трійцю приховують цец факт, як наприклад, признає католицька Нова американська Біблія відносно Івана 14:17: «Грецьке слово на „дух“ пишеться середнього роду, і тоді як англійською, а також українською мовами вживаються особові займенники („він“, „свій“, „його“), то в більшості грецьких рукописів це слово пишеться із займенником „воно“».
Отже, коли в Біблії вживаються особові займенники чоловічого роду, відносно слова па‧ра′кле‧тос, як наприклад у Івана 16:7, 8, то пишуться за правилами граматики, і не викладають догмата.
Не є частиною триєдиного Бога
РІЗНІ джерела визнають, що Біблія не погоджується з ученням, що святий дух є третьою особою триєдиного Бога. Наприклад:
Католицька енциклопедія: «В Старому Завіті ніде немає ясного доказу на Третю особу».
Католицький теолог Фортман: «Євреї ніколи не вірили, що дух був особою; і немає здорового доказу на те, що письменники Старого Завіту були такої думки... Про Святого Духа звичайно говориться в [синоптичних] Євангеліях і Діях апостолів, як божественна сила».
Нова католицька енциклопедія: «С[тарий] З[авіт] не каже, що Божий Дух є особою... просто, Божий дух — це Божа сила. Якщо в декотрих віршах дух представляється бути відмінним від Бога, то це тому, що подих Ягве діє зовнішньо». Ця енциклопедія також каже: «Більшість віршів Н[ового] З[авіту] виявляють, що Божий дух є щось, а не хтось; це можна особливо бачити з порівняння духа з Божою силою» (курсив наш).
Католицький словник: «Взагалі, Новий Завіт, так як Старий, каже, що дух є божественна енергія або сила».
Отже, ні євреї ні ранні християни не вірили, що святий дух був частиною Трійці. Те вчення появилось у пізніших століттях. Так як каже Католицький словник: «Третю особу утвердилось на Александрійському соборі в 362 р... і зрештою на Константинопольському в 381 р.»,— близько півчвертя століть після вилиття святого духа на учнів у свято П’ятидесятниці!
Ні, святий дух не є особою ні частиною трійці. Святий дух — це Божа активна сила, якою Він користується, щоб виконувати Свою волю. Святий дух не є Богові рівний, але завжди є в Його розпорядженні й підлеглим Йому.

Тепер що скажемо про «доказові вірші» на Трійцю?

ЗАЯВЛЯЮТЬ, що декотрі біблійні вірші підтверджують догмат про Трійцю. Проте, коли читаємо такі вірші, то мусимо пам’ятати, що біблійний і історичний докази не підтримують догмата про Трійцю.
Усі біблійні вірші, яких наводять як доказ, необхідно розуміти у змісті того, що ціла Біблія вчить. Часто правдиве значення такого вірша пояснюється змістом довколишніх віршів.
Три в однім
УНОВІЙ католицькій енциклопедії пропонує три таких «доказових віршів», але також признає: «Догмат про Святу Трійцю не навчається у С[тарому] З[авіті]. У Н[овому] З[авіті] найдавніший доказ знаходиться у посланнях Павла, а головно у 2 Коринтян 13:13 [14 вірш у декотрих Бібліях], і 1 Коринтян 12:4-6. У Євангеліях доказ Трійці точно знаходиться тільки в формулі хрещення у Матвія 28:19».
У тих віршах згадується три «особи», так як у Перекладі Хоменка. У другому посланні до коринтян 13:13 (14) згадує про цих три так: «Благодать Господа Ісуса Христа й любов Бога і причастя Святого Духа з усіма вами». У першому посланні до коринтян 12:4-6 каже: «Є і між дарами різниця, але Дух той самий; різниця теж і між служінням, але Господь той самий. Різниця є і між ділами, але Бог той самий, який усе в усіх робить». І в Матвія 28:19 читаємо так: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа».
Чи ж у цих віршах каже, що Бог, Христос і святий дух становлять триєдине Божество, і що всі три рівні суттю, могутністю і вічністю? Ні, вони цього не говорять, так само як би згадати троє осіб, як наприклад, Іван, Петро, і Сидор, не значить, що ці три є одною особою.
Такі посилання, признає Енциклопедія біблійної й теологічної церковної літератури Мак-Клінтока й Стронга (англ.), «є доказом тільки на те, що в них говориться про три найменувані об’єкти,.. але саме собою, це не є доказом, що всі троє обов’язково є божественної натури, і рівно посідають божественну почесть».
Незважаючи на те, що цей твір підтримує догмат про Трійцю, то каже про 2 Коринтян 13:13 (14): «Ми не можемо робити справедливий висновок, що цих троє рівновладні, або такої самої натури». І про Матвія 28:18-20 ця енциклопедія каже: «Цей вірш, сам собою, не є рішучим доказом на особистість трьох згаданих об’єктів, або їхньої рівноправності або божественності».
Під час Ісусового хрещення, в тому самому змісті згадується Бога, Ісуса, і святого духа. Ісус «побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього» (Матвія 3:16, ПХ). Але, тут не каже, що ці три є один. Авраам, Ісак, і Яків згадуються разом багато разів, але це не робить їх одним. Також Петро, Яків, і Іван згадуються разом, але це теж не робить їх одним. Крім того, Божий дух спускався на Ісуса під час Його хрещення, показуючи, що перед тим Ісус не був помазаний духом. Якщо це так, то як же Ісус міг бути частиною триєдиного Бога в якому то божестві Він завжди був рівний святому духові?
Інший вірш у якому говориться про цих троє разом, у деяких давніших перекладах Біблії, знаходиться у 1 Івана 5:7. Проте, вчені визнають, що в оригіналі Біблії, цих слів не було. Вони були додані багато пізніше. Більшість сучасних перекладів правильно не поміщають цього підробленого вірша.
Інші «доказові вірші» згадують тільки споріднення між двома — між Отцем і Ісусом. Давайте розглянемо декотрі з цих віршів.
«Я і Отець є одно»
ЦЕЙ ВІРШ, у Івана 10:30 часто цитується як доказ догмата про Трійцю, незважаючи на те, що в ньому третьої особи не згадується. Але, Ісус Сам пояснив що Він мав на думці, коли говорив, що був «одно» з Отцем. В Івана 17:21, 22, Ісус молився до Бога, щоб Його учні «були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я — у Тобі, шоб одно були в Нас і вони,.. щоб єдине були, як єдине і Ми». Чи Ісус молився, щоб усі Його учні стали одною особою? Ні, очевидно Ісус молився, щоб вони були з’єднані думкою і ціллю, так як Він з Богом. (Дивіться також 1 Коринтян 1:10).
В 1 Коринтян 3:6, 8, Павло каже: «Я посадив, Аполлос поливав... І хто садить, і хто поливає — одне». Павло не мав на думці, що він і Аполлос були дві особи в одній; він говорить про єдність цілі. У Павловому вислові грецьке слово на «один» (ген) є середнього роду, буквально «одна (річ)», вказуючи на єдність співдіяння. Ісус ужив те саме слово в Івана 10:30, коли говорив про Його споріднення з Отцем. Ісус також користувався тим самим словом у Івана 17:21, 22. Отже, коли в цих віршах Він каже «один» (ген), то говорить про єдність думки і цілі.
Відносно Івана 10:30, Жан Кальвін (прибічник догмата про Трійцю) сказав у книжці Коментарій Євангеліє Івана: «Стародавні філософи неправильно користувались цим віршом доказувати, що Христос є... такої самої істотності з Отцем. Ісус не доводить єдність сутності, але говорить про Його згоду з Отцем».
Саме в змісті наступних віршів, Ісус сильно доводить, що Він не заявляв Себе бути Богом. Євреїв, які неправильно дійшли до того висновку й хотіли побити Його камінням, Він запитав: «Чому обвинувачуєте Мене в блюзнірстві, тому що Я, освячений і посланий в світ Отцем, сказав — Я Син Божий?» (Івана 10:31-36, Нова англійська Біблія). Ні, Ісус не казав, що Він був Богом-Сином, але Божим Сином.
«Роблячись Богові рівним»?
ЩЕ ОДИН вірш, яким стараються доказувати догмат про Трійцю знаходиться в Івана 5:18 (ПХ). Там каже, що євреї (так як у Івана 10:31-36) хотіли вбити Ісуса, тому що Він «Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним».
Але, хто це казав, що Ісус робив Себе рівним Богові? Ісус не казав цього. Він обороняв Себе від такого фальшивого обвинувачення у наступному вірші (19): «Відповів же Ісус: ...Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець».
Таким то чином Ісус пояснив євреям, що Він не був рівним Богові, і тому не міг робити нічого Сам від Себе. Чи ж можете уявити собі, щоб хтось рівний Всемогутньому Богові казав, що Він «нічого робити не може Сам від Себе»? (Порівняйте з пророцтвом Даниїла 4:31, 32 [4:34, 35, НС]). Цікаво, зміст Івана 5:18 і 10:30 показує, що Ісус обороняв Себе проти фальшивого обвинувачення євреями, які, так як прибічники догмата про Трійцю, доходили до неправильних висновків!
«Рівний Богові»?
У ФИЛИП’ЯН 2:6, католицький Переклад Хоменка каже про Ісуса: «Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом». У Перекладі короля Якова (англ.) з 1611 р. те саме говорить. Декотрі з цих перекладів ще тепер уживаються доказувати, що Ісус був рівний Богові. Але, зауважте, як цей вірш перекладається в інших Бібліях.
1869 р.: «Який, будучи в Божій природі, не хапався цього, щоб зробити Себе рівним Богові» (Новий Завіт [англ.], переклав Г. Р. Нойс).
1965 р.: «Він — справді божественної природи! — ніколи самовпевнено не робив Себе рівним Богові» (Новий Завіт [нім.], поправлене видання, через Фрідріха Пфафліна).
1968 р.: «Який, будучи в образі Бога, не вважав рівність з Богом бути річ, якої пожадливо засвоювати» (Біблія Конкордата [італ.]).
1976 р.: «Він завжди був Божої природи, але не замишляв силоміць старатись бути рівним Богові» (Переклад сьогоднішньою англійською мовою).
1984 р.: «Який, хоч існував у Божій природі, навіть не подумав загарбати, тобто, щоб бути рівним Богові» (Нового Світу переклад Святого Письма [англ.]).
1985 р.: «Який, будучи в формі Бога, не вважав рівність з Ним, як щось якого захоплювати» (Новий єрусалимський переклад [англ.]).
Проте, дехто каже, що навіть ці більш точні переклади вказують на те, що (1) Ісус уже був рівний Богові, але не хотів держатись тієї рівності або, що (2) Йому не потрібно хапатись рівності, тому що Він уже був рівний Богові.
У цьому відношенні, Ральф Мартин, у Посланні Павла до филип’ян (англ.), каже про грецький оригінал: «Це сумнівно, чи розуміння того дієслова можна непомітно прослизнути від його дійсного значення „хапати“, „вихоплювати насильно“ до „твердо держатись“». Пояснювальний грецький Завіт (англ.) також каже: «Не можемо знайти ані одного вірша, в якому ἁρπάζω [гар‧па′зо] або який-небудь дериват цього слова, значить „тримати у своєму володінні“, „зберігати“. Здається, незмінне значення цього вислову є „схопити“, „захоплювати насильно“. Тому то неможливо непомітно прослизнути від його правдивого значення „хапати“ до слова зовсім інакшого значення, „держатись“».
З вищесказаного стає відомо, що перекладачі таких перекладів як католицький Переклад Хоменка і Переклад короля Якова перекручують правила, щоб підтримати догмат про Трійцю. Замість казати, що Ісус мав на думці рівність з Богом, то грецький оригінал Филип’ян 2:6, коли б прочитати його об’єктивно, показує щось зовсім протилежного, що Ісус не вважав Себе Богові рівним.
Зміст довколишніх віршів (3-5, 7, 8, ПХ) виразно показує, як нам слід розуміти 6 вірш. Филип’ян заохочувалось так: «Майте в покорі один одного за більшого від себе». Тоді Павло наводить Христа як видатний зразок цього відношення: «Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі». Які ж «думки»? Щоб «не вважати за здобич свою рівність із Богом»? Ні, це було б протилежне пунктові, якого тут доводиться! Ісус, Який «вважав Бога бути більшого за Себе», ніколи не буде «хапатись рівності з Богом». Краще, Він «понизив себе, ставши слухняним аж до смерти».
Справді, тут не говорить про якусь частину Всемогутнього Бога. Тут говорить про Ісуса Христа, Який був досконалим зразком того, що Павло тут доводить — тобто важливість покірності і слухняності Своєму Вищому і Творцю, Богові Єгові.Продовження буде.

Продовження.«Я є»
В ІВАНА 8:58 кілька перекладів Біблії, як наприклад католицький Переклад Хоменка, цитують Ісуса так: «Перше, ніж був Авраам, Я є». Чи ж Ісус тут учить, так як твердять прибічники догмата про Трійцю, що Його звано назвою «Я є»? Чи ж це значить, так як вони заявляють, що Він був Єговою, про Якого говориться в Святому єврейському Письмі, через те, що в Перекладі Огієнка, в 2 Мойсеєвій 3:14 каже: «Сказав Бог Мойсеєві: Я ТОЙ, ЩО Є»?
Фраза у 2 Мойсеєвій 3:14 «Я ТОЙ» це Божа назва вказуюча на те, що Він дійсно існував і зробить те, що обітував. П’ятикнижжя і Гафтори (англ.), приготована до друку доктором Й. Г. Герцом, каже про ту фразу: «Для ізраїльтян у неволі, Боже Ім’я запевняло їх, що „хоч Він ще не виявив вам Своєї сили, то ще виявить: Він вічний і насправді відкупить вас“. Більшість сучасних перекладачів наслідують Раші [французького коментатора Біблії й Талмуда] і перекладають [2 Мойсеєву 3:14] так: „Я буду тим, що буду“».
Вислів у Івана 8:58 зовсім інакший від вислову у 2 Мойсеєвій 3:14. Ісус не уживав його в значенні ім’я або титулу, але, щоб тільки пояснити Своє існування перед Його прибуттям на землю, як людина. Зауважте, як інші переклади Біблії перекладають Івана 8:58:
1869 р.: «Перш ніж Авраам появився, Я вже був» (Новий Завіт [англ.], через Г. Р. Нойса).
1935 р.: «Я існував перед народженням Авраама!» (Біблія — Американський переклад [англ.], Й. М. П. Сміта і Е. Й. Гудспіда).
1965 р.: «Перед народженням Авраама, Я вже був тим чим є» (Новий Завіт [нім.], через Йорг Зінк).
1981 р.: «Я жив перед народженням Авраама!» (Біблія простою англійською мовою).
1984 р.: «Перш ніж Авраам почав існувати, Я вже був». (Нового Світу переклад Святого Письма [англ.]).
Отже, тут передається грецький оригінал, що Богом створений «первороджений», Ісус, існував давно перед народженням Авраама (Колосян 1:15; Приповістей 8:22, 23, 30; Об’явлення 3:14).
Із змісту знову бачимо, що це правильне розуміння. Євреї хотіли побити Ісуса камінням за те, що Він заявляв що «бачив Авраама», незважаючи на те, що, так як вони казали, Йому ще не сповнилось 50 років (вірш 57). Звичайно, Ісус скаже їм правду про Свій вік. Тому то Він відповів, що «був живий перед народженням Авраама!» (Біблія простою англійською мовою).
«Слово було Богом»
АНГЛІЙСЬКИЙ Переклад короля Якова перекладає Івана 1:1 так: «У почині було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог». Прибічники догмата про Трійцю заявляють, що «Слово» (грецьке, го ло′гос), яке зійшло на землю як Ісус Христос, було Сам Всемогутній Бог.
Проте, зауважте, що в цьому вірші зміст закладає основу на точне розуміння. Навіть у Перекладі короля Якова каже, «Слово було з Богом» (курсив наш). Хтось, хто є «з» кимсь не може бути тією самою особою. Погоджуючись з цим, Журнал біблійної літератури, редагований єзуїтом Джозефом А. Фітзмаєром, каже, що коли б тлумачилось закінчення того вірша в Івана 1:1 значити Бог з артиклем, який вказує на певну особу, то це «суперечило б попередньому вислову», який каже, що Слово було з Богом.
Також, зауважте, як у інших перекладах перекладається частина цьогу вірша:
1808 р.: «і слово було богом» (Поправлений переклад Нового Завіту, який базується на перекладі архієпископа Ньюкома: поправлений текст [англ.]).
1864 р.: «і бог було слово» (Емфатичний діаглот [англ.], міжрядковий переклад, через Бенджаміна Уїльсона).
1928 р.: «і Слово було божественна істота» (Ла Бібл дю сантенер, Леванжил селон Жан [фран.], через Моріса Гогеля).
1935 р.: «і Слово було божественне» (Біблія — Американський переклад, через Й. М. П. Сміта і Е. Й. Гудспіда).
1946 р.: «з божественного роду було Слово» (Новий Завіт [нім.], через Людвіга Тімма).
1950 р.: «і Слово було богом» (Нового Світу переклад Святого грецького-християнського Письма [англ.]).
1958 р.: «і Слово було як Бог» (Новий Завіт [англ.], через Джеймса Л. Томанека).
1975 р.: «і богом (або, божественного роду) було Слово» (Євангеліє Івана [нім.], через Сігфріда Шульца).
1978 р.: «і богоподібним був Логос» (Євангеліє Івана [нім.], через Йоганнеса Шнайдера).
В Івана 1:1 грецький іменник те‧ос′ (бог) знаходиться двічі. Перший стосується Всемогутнього Бога, з Яким Слово було («і Слово [ло′гос] було з Богом [дериват грецького те‧ос′]»). Перед першим те‧ос′ пишеться слово тон, грецький означений артикль, який відділяє певну особу й вказує на точну тотожність, у цьому разі Всемогутнього Бога («і Слово було з [тепер пишеться з означеним артиклем у грецькій й англійській мовах] Богом»).
З другого боку, перед другим словом те‧ос′ у Івана 1:1, артикля немає. Отже, дослівний переклад читається так: «і богом було Слово». Однак, багато перекладачів перекладають другий те‧ос′ (предикативний іменник) як «божественний», «богоподібний», або «бог». На якій же підставі вони грунтують свої переклади?
У грецькій мові є означений артикль, але неозначеного артикля немає. Тому то, коли предикативний іменник не пишеться з означеним артиклем, то залежачи від змісту, може бути неозначений.
Журнал біблійної літератури (англ.) каже, що вислови «в яких предикат перед дієсловом пишеться без артикля, то основно значать якісність». І так як каже Журнал, це вказує на те, що ло′гос можна уподібнювати до бога. Про Івана 1:1, Журнал також каже: «Якісність предиката така визначена, що іменник [те‧ос′] не може бути означеного роду».
Отже, Івана 1:1 підкреслює якість Слова, тобто, що Воно було «божественне», «богоподібне», «богом», але не Всемогутнім Богом. Це погоджується з рештою Біблії, яка показує, що Ісус, Який тут називається «Слово» в Його ролі як промовець для Бога, був покірний і підлеглий, посланий на землю Старшим, Всемогутнім Богом.
У Біблії знаходяться багато інших віршів у яких майже всі перекладачі вкладають артикль (неозначений) у тій самій будові грецького речення. Наприклад, у Марка 6:49, коли учні побачили Ісуса ходячого на воді, то англійський Переклад короля Якова каже: «Вони гадали, що це дух [з неозначеним артиклем]». У грецькій мові перед словом «дух» артикля немає. Але, майже в усіх дослівних перекладах Біблії перекладачі додають неозначений артикль, щоб погоджуватися із змістом. Так само, тому що Івана 1:1 показує, що слово було з Богом, то воно не могло бути Богом, але було «бог», або «божественне».
Джозеф Генрі Тейєр, теолог і вчений, який працював при Американському стандартному перекладі Біблії, каже: «Логос було божественне, а не сама божественна Істота». І єзуїт Джон Л. Мак-Кензі написав у Словнику Біблії: «Івана 1:1 слід точно перекладати... „слово було божественною істотою“».
Порушує правило?
ДЕХТО заявляє, що такі переклади порушують правило грецької граматики, видана грецьким вченим Е. С. Колвеллом ще в 1933 р. Колвелл заявляє, що в грецькій мові предикативний іменник «пишеться з [означеним] артиклем, коли в будові речення знаходиться після дієслова; а коли іменник пишеться перед дієсловом, то [означеного] артикля немає». Він мав на думці, що, коли предикативний іменник пишеться перед дієсловом, то його слід розуміти немов його писалось із означеним артиклем. В Івана 1:1 другий іменник (те‧ос′), предикат, пишеться перед дієсловом — «і [те‧ос′] було Слово». Тому то Колвелл заявляє, що Івана 1:1 слід перекладати так: «і Бог [з означеним артиклем] було Слово».
Але, розгляньте тільки два приклади, які знаходяться в Івана 8:44. Там Ісус каже про Диявола: «Він був душогуб» і «неправдомовець [також з неозначеними артиклями в англійськім перекладі]». Так як у Івана 1:1, предикативні іменники («душогуб» і «неправдомовець») пишуться перед дієсловом («був») грецькою мовою. У цьому вірші неозначеного артикля не пишеться перед жодним іменником, тому що в грецькій мові його немає. Але, в більшості перекладів (на англійську мову) додається неозначений артикль «а», тому що грецька граматика і зміст вимагають артикля в цьому реченні. (Також дивіться Марка 11:32; Івана 4:19; 6:70; 9:17; 10:1; 12:6).
Колвелл мусив визнати це відносно предикативного іменника, тому що сказав: «Пишеться неозначений артикль тільки, коли зміст вимагає його». Отже, він сам признає, що, коли зміст вимагає, то перекладачі можуть додавати неозначений артикль перед іменником у такій будові речення.
Чи ж зміст вимагає неозначеного артикля у Івана 1:1? Так, тому що ціла Біблія засвідчує про те, що Ісус не є Всемогутнім Богом. Тому то, в таких випадках, перекладачі мусять звертати великої уваги на зміст, замість на Колвеллове сумнівне правило граматики. Також стає відомо з того, що багато перекладачів дописують неозначений артикль у Івана 1:1 і також у інших віршах, що багато вчених, як також Боже Слово, не погоджуються з цим підробленим правилом.

Продовження Буде!!

Продовження!----Конфлікту немає
ЧИ Ж казати, що Ісус Христос є «бог» суперечить вченню Біблії, що є тільки один Бог? Ні, тому що деколи Біблія вживає цей вислів, коли говорить про могутні створіння. У Псалмі 8:6 (8:5, НС) читаємо так: «А проте вчинив Ти його [людину] мало меншим від Бога [єврейське, ’ело‧гім′; богоподібних, НС]», тобто ангелів. Обороняючи Себе перед євреями, коли вони казали, що Він заявляв Себе бути Богом, Ісус сказав, що «в Законі вживається слово боги, коли йде про тих, до яких Боже Слово промовлялося», тобто, людських суддів (Івана 10:34, 35, ЄП; Псалом 82:1-6). Сам Сатана називається «богом цієї системи» в 2 Коринтян 4:4, НС.
Ісус є багато вищого становища ніж ангели, недосконалі люди, або Сатана. Тому що ці звуться «богами», могутніми, то певно, можна казати, що Ісус також є «богом». Через Його виняткову позицію відносно Єгови, Ісус є «Бог сильний» (Івана 1:1; Ісаї 9:5 [9:6, НС]).
Але, чи ж вислів «Бог сильний», який пишеться з великої букви, є доказом на те, що Ісус якимсь чином є рівний Богові Єгові? Зовсім ні. Пророцтво Ісаї тільки показує, що це є одно з чотирьох імен, яким Ісус буде зватись, і українською мовою слово Бог пишеться з великої букви. Однак, незважаючи на те, що Ісус називається «сильний», то може бути тільки один «Всемогутній». Казати, що Бог Єгова «Всемогутній» мало б мале значення хіба будуть інші боги меншої або нижчої позиції.
Бюлетень бібліотеки Джона Райлендса в Англії каже, що згідно з католицьким теологом Карлом Ранером, тоді як те‧ос′ уживається в таких віршах як Івана 1:1, коли говорить про Христа, то «у жодних цих випадках слово „теос“ не ототожнює Ісуса з Тим, Якого Ім’я в інших віршах Нового Завіту пишеться з артиклем перед „теос“, тобто Всевишнім Богом». І Бюлетень додає: «Коли б письменники Нового Завіту вірили, що віруючим було важливим визнавати Ісуса бути „Богом“, то як же пояснюється майже цілковита відсутність цього віросповідання у Новому Завіті?»
Але, що ж сказати про слова апостола Хоми, який сказав, «Господь мій і Бог мій!» до Ісуса в Івана 20:28? Для Хоми, Ісус був неначе «бог», а головно під такими чудесними обставинами. Декотрі вчені подають думку, що Хома тільки висловлювався під впливом глибокого хвилювання або здивування, і хоч промовив до Ісуса, то дійсно мав Бога на думці. Як би там не було, то Хома не вірив, що Ісус був Всемогутнім Богом, бо сам, а також інші апостоли знали, що Ісус ніколи не заявляв Себе бути Богом але навчав, що тільки Єгова був «єдиним Богом правдивим» (Івана 17:3).
Знов зміст допомагає нам зрозуміти це. Кілька днів раніше воскреслий Ісус сказав Марії Магдалині, щоб вона повідомила всіх учнів: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого!» (Івана 20:17). Незважаючи на те, що Ісус вже був воскреслим могутнім духом, то Єгова таки був Його Богом. Ісус навіть у останній книзі Біблії, після Його прославлення, таки говорив про Єгову як про Свого Бога (Об’явлення 1:5, 6; 3:2, 12).
Тільки три вірші далі після того вислову Хоми, у Івана 20:31, Біблія прояснює цю справу кажучи: «Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син»,— а не Всемогутній Бог. І це значить «Син» у буквальному значенні, так як споріднення тілесного батька з сином, а не якась таємнича частина триєдиного Божества.
Мусить погоджуватись з Біблією
ДЕХТО заявляє, що кілька інших віршів підтримують Трійцю. Але, ці вірші є подібні до тих, яких ми вже обговорювали, в тім, що, так як пильний перегляд виявляє, вони дійсно не підтримують догмата про Трійцю. Такі вірші тільки є зразком на те, що, коли досліджуємо заявлений доказ на Трійцю, то мусимо запитати себе: Чи тлумачення погоджується з послідовним вченням цілої Біблії — що тільки Бог Єгова є Всемогутній? Якщо ні, то тлумачення мусить бути помилкове.
Також, обов’язково пам’ятати, що немає ані одного так званого «доказового вірша», на те, що Бог, Ісус, і святий дух є частиною якогось таємничого триєдиного Божества. У Біблії немає ані одного вірша, який каже, що цих троє є одної суті, могутності, і вічності. Біблія послідовно виявляє, що Єгова є Всемогутній Бог, і тільки Він Всевишній, Ісус є Його створений Син, а святий дух — Божа активна сила.

Який зробимо висновок,лише після уважного аналізу написанного?---Поклоняйтесь Богові за Його умовами
ІСУС сказав у молитві до Бога: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). Яке ж це знання? «Хоче [Бог], щоб усі люди спаслися, і прийшли до [точного, НС] пізнання правди» (1 Тимофія 2:4). Докладніший переклад Біблії (англ.), перекладає цей вислів так: «Знайте точно і правильно [божественну] Правду».
Виходить, що Бог бажає, щоб ми знали Його й Його цілі, так як вони відкриваються божественною правдою. І Боже Слово, Свята Біблія, є джерелом тієї правди (Івана 17:17; 2 Тимофія 3:16, 17). Коли люди точно навчаться того, що Біблія говорить про Бога, то не будуть так як ті, про яких згадується в посланні до Римлян 10:2, 3, які «мають ревність про Бога, але не за розумом [точним знанням, НС]». Або, так як самаряни, яким Ісус сказав: «Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте» (Івана 4:22).
Отже, якщо хочемо Божого схвалення, то мусимо запитати себе: Що Бог говорить про Себе Самого? Як Він хоче, щоб ми поклонялись Йому? Які є Його наміри, і яке є наше місце відносно Його наміру? Точне знання правди дасть нам правдиві відповіді на такі запитання. Тоді можемо поклонятися Богові за Його умовами.
Ображає Бога
«ЯШАНУЮ тих, хто шанує Мене»,— каже Бог (1 Самуїлова 2:30). Чи це робить Богові честь, коли кажемо, що хтось є рівний Йому? Чи ж це прославляє Його казати, що Марія є «Богоматір» і «Посередниця... між Творцем а Його створіннями», так як каже у Новій католицькій енциклопедії? Ні, ці вчення ображають Бога. Йому рівного немає; Йому тілесна мати непотрібна, тому що Ісус не був Богом. І немає «Посередниці», тому що Бог призначив тільки «одного Посередника між Богом та людьми», Ісуса (1 Тимофія 2:5; 1 Івана 2:1, 2).
Немає сумніву, що догмат про Трійцю став перешкодою і вихолостив людям розуміння Божої правдивої позиції. Він перешкоджає людям набувати точного знання про Всесвітнього Суверена, Бога Єгову, а також перешкоджає їм поклонятись Йому за Його умовами. Так як сказав теолог Ганс К’юнг: «Навіщо ж комусь додавати щось до поняття Божої єдиності і винятковості, які то додатки тільки вихолощують або зводять до нуля ту єдиність і винятковість?» І це точно, що догмат про Трійцю зробив.
Віруючі в Трійцю не «мають Бога в пізнанні» (Римлян 1:28). У тому ж вірші також каже: «Видав їх Бог на розум перевернений,— щоб чинили непристойне». У віршах 29 і 30 поміщається це «непристойне», так як «душогубство, суперечки, обман, нелюбовність, і немилостивість». Ці самі вчинки практикуються в релігіях, які вчать догмат про Трійцю.
Наприклад, прибічники Трійці часто переслідували, а навіть убивали тих, хто відкидав цей догмат. Вони поступили ще дальше — навіть убивали співвіруючих у Трійцю під час війни. Що ж може бути більш «непристойного» ніж коли католики убивають католиків, православні православних, протестанти протестантів — і все це в ім’я того самого триєдиного Бога?
Однак, Ісус виразно сказав: «По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:35). Боже Слово поширює цей пункт, і каже: «Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведності не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!» Тут уподібнює тих, які убивають своїх духовних братів, до того хто «був від лукавого [Сатани], і брата свого забив» (1 Івана 3:10-12).
Таким то чином, навчання безладних догматів про Бога довело до вчинків, які порушують Його закони. Дійсно, обставини в так званому Християнстві є точно такі, як їх описав датський теолог Сорен Кіркегард: «Так зване Христиняство неусвідомлює, що вже відкинуло [правдиве] Християнство».
Духовний стан так званого Християнства погоджується з тим, що Павло написав: «Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні» (Тита 1:16).
Незабаром, коли Бог знищить теперішню лукаву систему, то притягне так зване Християнство з його доматом про Трійцю до відповідальності. Він суворо засудить його через його богозневажаючі вчинки і догмати (Матвія 24:14, 34; 25:31-34, 41, 46; Об’явлення 17:1-6, 16; 18:1-8, 20, 24; 19:17-21).
Відкидайте Трійцю
ЗБОЖОЮ правдою неможливо йти на компроміс. Отже, поклонятися Богові за Його умовами значить відкидати догмат про Трійцю. Цей догмат суперечить вірі й навчанню пророків, Ісуса, апостолів, і ранніх християн. Він суперечить тому, що Бог Сам говорить про Себе в Його натхненному Слові. Тому то, Він дає нам цю пораду: «Визнайте, що тільки Я Бог і іншого Бога крім Мене немає» (Ісаї 46:9, Переклад сьогоднішньою англійською мовою).
Це не служить Божим інтересам, коли догмати роблять Його таємничим і безладним. Замість цього, чим більше люди не розуміють Бога й Його намірів, тим краще це задовольняє Божого ворога Сатану Диявола, «бога світу цього». Це він поширює такі фальшиві догмати, щоб ними «засліплювати розуми невіруючим» (2 Коринтян 4:4). І догмат про Трійцю також служить інтересам священиків, які бажають полонити людей, з претензією, що тільки теологи можуть зрозуміти цей догмат. (Дивіться Івана 8:44).
Точне знання про Бога дає полегшення. Воно звільняє нас від учення, які суперечать Божому Слову і від відступницьких організацій. Буває, так як Ісус сказав: «Пізнаєте правду,— а правда вас вільними зробить» (Івана 8:32).
Шануванням Бога як Всевишнього і поклонінням Йому за Його умовами, можна уникнути Його близького суду над відступницьким так званим Християнством. Замість чекати суду, ми можемо надіятись на Божу ласку, коли Він знищить цю систему: «Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває» (1 Івана 2:17).

ОТЖЕ ШАНОВНІ ПРИХИЛЬНИКИ ТАЄМНИЧОЇ ТРОЙЦІ -НЕ СКАЧТЕ ВИЩЕ СВОЄЇ ГОЛОВИ,ЦЕ НЕ РОЗСУДЛИВО.НАВЧІТЬСЯ ВІД ХРИСТА-ЧЕСНОСТІ-СМИРЕННОСТІ ТА ТЕРПЕЛИВОСТІ.ТОЖ ПОВТОРЮЮ---""VAT SHRIFT BLIFT""

Достойний сину лжепророків, ви так вимагали тільки Писання, що не могли відповідати згідно писання; вимагали "ніяких отців", самі вдаєтесь до них; звинувачували в брехні, самі вириваєте з контексту тих самих енциклопедій.
ПРЕСВЯТА ТРІЙЦЯ
Бачимо велику гармонію любові, взаємного розуміння і єдності. Кожна з трьох Осіб є рівною щодо величі, Всемогутності, Любові і Божества. Це є Свята Трійця. Правду про Святу Трійцю треба сприймати вірою, оскільки людським розумом її збагнути неможливо.
Коли ми буваємо в звіринці, то милуємося найрізноманітнішими звірами, птахами, і хоча звірі чекають від нас частування, та все ж таки вони нас не розуміють. Не можуть зрозуміти, що ми є людьми, користуємося електрикою, їздимо на автомобілях, користуємось телебаченням. Не розуміють, що ми можемо вивільнити атом, полетіли в космос. Все це не може вміститись у їх розум, хоча вони й дивляться на нас. Так само й ми маємо обмежений щодо Божих Таємниць розум. Лише можемо подивляти красу природи і всесвіту, їх таємничу гармонію. Це вказує нам на велику всемогутність Бога. Але ніколи не зрозуміємо Його, Єдиного в Святій Трійці. Подібно, як звірі не розуміють людської істоти, хоча вона й існує, так і ми своїм розумом не можемо зрозуміти Святої Трійці. Усе, що подає нам Святе Письмо на тему Святої Трійці, має бути для нас достатнім. Решту нехай доповнює віра, її суть полягає в віруванні в те, чого ми не бачили. Якби ми все дослідили, то не було би віри, а лише факт. Однак Христос говорить: «БЛАЖЕННІ ТІ, ЯКІ, НЕ БАЧИВШИ, УВІРУВАЛИ!» (Ін. 20, 29).
Навіть Мартін Лютер, наукою котрого часто користуються Свідки Єгови, так подає у своєму катехізисі про Святу Трійцю: « Чи багато є богів? Відповідь: Тільки один, але три Особи: Отець, Син і Дух Святий» (д-р Ян Крюґер, «Пояснення малого катехізису д-ра Мартіна Лютера», 1913, с.15).
Хто прочитав два попередні розділи і керується власним розумом, незапрограмованим брошурками Свідків Єгови, той мав можливість переконатись, що Ісус Христос є Всемогутнім Богом. Святий Дух також є Богом. Свідки Єгови не заперечують, що Бог Отець є Богом. Святе Письмо нас вчить, що є три Божі Особи: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий.
Сина Божого і Святого Духа Свідки Єгови не визнають за Бога. Тому часто можна від них почути, що християни вірять у трьох Богів. Подібний закид не має жодної підстави, тому що Святе Письмо розрізняє три Божі Особи. Вони складають нерозривну єдність – Пресвяту Трійцю. Цю єдність часто підкреслює Біблія, про що переконуємось з перших сторінок Старого Завіту: «Тож. сказав Бог: сотворімо людину на Наш образ і на Нашу подобу... І сотворив Бог людину на свій образ...» (Бут. 1, 26-27).
Кажучи слова «сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу», Бог виразно вказує на більшу кількість Божих осіб, подаючи їх у множині, Святе Письмо далі каже: «І сотворив Бог людину», - чим підкреслює, що в тих трьох Божих особах є Один Бог. Воно не каже, що Боги сотворили людину, а – Бог, хоча і пише, що при створенні брало участь більше осіб. Отже, не одна особа творила, а один Бог. Під час дискусії часто чуємо закид, що слово «створімо» ніяк не підтверджує існування Трійці, а свідчить про вищу гідність Бога. Така гідність у народів Сходу виражалась через множину, що, в свою чергу, підкреслює її.
Ми не заперечуємо, що множина застосовувалась для підкреслення гідності, але і не погоджуємось, що вираз «сотворімо» не підтверджує існування Пресвятої Трійці. Якщо не підтверджує, то, тим більше і не заперечує. Не заперечує хоч би тому, що коли висловлювалась одна особа, то мусіла бути друга, тобто та, яка її слухала Слово «сотворімо» не тільки не заперечує, але підтверджує те, що при створенні людини було більше осіб, які створювали.
Свідки Єгови згоджуються з тим, що людину створювало більше осіб адже Бог Єгова скористався допомогою свого Сина. Коли ще перед віками, як Слово – Логос, Христос не був Богом, то Бог – Отець, кажучи слово «сотворімо», сказав би так: «Сотворімо людину на Мою подобу». Якщо ці слова казав Христос, не бувши Богом, то вони звучали б приблизно так: «Сотворімо людину на образ і подобу Твою». Але ніяк не «нашу», бо людина була сотворена на подобу Божу.
«І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1, 27).
У розділі «Божество Христа» йшла мова про те, що Сотворителем є Христос, співістотний Богові Отцю. Книга Буття каже, що при створенні була присутня третя Особа Божа - Святий Дух:
«Земля ж була пуста й порожня та й темрява була над безоднею, а дух Божий ширяв над водами» (Бут. 1,2).
Значить, Пресвята Трійця причетна до створення. Господь Ісус Христос, перебуваючи на землі з метою спасти світ, у своєму вченні подає таке порівняння: «...Отець бо більший, ніж я» (Ін. 14, 28).
Інший вірш говорить так:«Я і Отець – одно» (Ін. 10,30).
У першому вірші понижує себе перед Отцем тому, що прийняв на себе людську природу. У іншому – підкреслює, що між Ним і Богом Отцем немає жодної різниці. Отець і Син становлять єдність у божестві. Про цю єдність св. Іоан в іншому розділі пише:
«Щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його» (Ін. 5, 23).
Будучи людиною, Христос понижує себе навіть щодо людей, вмиваючи їм ноги (Ін. 13, 4-6). Святе Письмо виразно говорить, що в Христі разом з людською природою живе вся повнота божества (Кл. 2, 9). Чи таке пониження Христа перед людьми свідчить, що Він є нижчим від них? Зовсім ні! Подібно, як Христос понижує себе перед своїм Отцем - і це не означає, що Він є меншим у божестві за Нього. Якщо Він понижується, то тільки зі своєї природи, як Син Чоловічий, а не з Божої природи, котра є рівною Богові Отцю. Підтверджує цю рівність і сам Бог Отець, коли звертається до Ісуса словами: «...Помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радості...» (Єв. 1, 9-10).
З цих слів випливало б, що Бог Отець також понижується перед Сином. Але це не є жодне пониження осіб між собою, а є під¬твердженням рівності і єдності божества. Ось ще два вірші, в яких також іде мова про єдність Отця з Си¬ном і Святим Духом:
«Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене» (Ін. 15, 26).
«А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам» (Ін. 14, 26).
У першому вірші Христос говорить, що Він сам зішле Утішителя - Духа Святого від Отця. Уже в другому вірші говорить, що Отець зішле Утішителя, Духа Святого, в Його ім'я, тобто в ім'я Ісуса Христа. З цього випливає висновок, що, чи то через Особу Отця, чи через Особу Сина, зішле один Бог. Далі в своїй науці Ісус говорить:
«І коли хтось каже слово проти Сина Чоловічого, йому прос¬титься. Коли ж хтось скаже проти Святого Духа, йому не прос¬титься ні в цьому світі, ні на тому» (Мф. 12, 32).
У цьому вірші, Ісус хоче показати нам гідність третьої Особи Святої Трійці більшою, ніж та, яка належить Сину Чоловічому. В іншому місці Біблії ставить себе перед Особою Святого Духа:
«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28, 19).
Неодноразово Біблія вказує нам на діла, що їх чинять Божі Осо¬би, показуючи їх Божество і Особовість. На цілості Святої Трійці наголошує св. Петро, починаючи своє послання словами:
«Згідно з передбаченням Бога Отця, освяченням Духа, на послух і на скроплення кров'ю Ісуса Христа...» (1 Петр. 1, 2).
Цей вірш підкреслює єдність у діянні трьох Осіб: Бог - Отець вибрав, Святий Дух освятив і Бог Ісус Христос відкупив своєю Кров'ю.
Подібно представляє Святу Трійцю св. Матфей, описуючи хрещен¬ня Ісуса Христа:
«А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього і голос пролунав з неба: "Це Син мій любий, що його я вподобав"» (Мф. З, 16-17).
У цьому місці теж: Бог Отець промовляє, Святий Дух сходить, а Син починає справу Божого відкуплення прийняттям хре¬щення.
Застосовувати людський розум для пізнання Божої таємниці про існування Святої Трійці - це те саме, що і вникати в саму суть Бога. Цього людина своїм розумом ніколи не збагне. Подібно, як тварин¬ний світ не може проникнути розумом у світ людських істот.
продовження нижче