А що ви скажете на цю тему? Мені здається, що це досить поширене вчення в п’ятидесятницьких церквах.

Це цікава тема! Але чому ти вважаєш, що лише у п'ятдесятницьких церквах? Як на мене, ця тема буде всім цікавою!!! Чи не так?

Думаю, що не дуже варто її піднімати назагал, бо дехто з невіруючих може не зрозуміти.

Не знаю, мені здається, що це розуміють і всі невіруючі... Доречі мене навіть часто питають невіруючі про десятину!
А що ти розумієш під словом "десятина"? Може щось інше?
Я так зрозумів, що мова йде про пожертву (десятину від наших доходів)! Чи не те?

Так те. Ще одна причина, чому я помістив саме тут цю тему, тому що я не знаю вчення інших конфесій відносно цього питання.

Так, власне тому і цікаво було б дізнатися! Я не думаю, що в інших конфесій якесь відмінне розуміння має бути.
Мене, наприклад, невіруючі питали навіщо ми даємо десятину - бо мол ваші пастори на тім наживаються! Це мол у них бізнес такий! І наводили мені приклади стосовно їхнього знайомого, який був злодієм і людиновбивцею, а потім покаявся у харизматів, а потім став у них пастором, мол, збирає десятину, а сам їздить на мерсі, купили нову хату, жінка у шикарній шубі... і це все при тому, що ніде вони не працюють!

Ну що ж! Біблія нас вчить, і про десятину, і про те що "клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав", і "блаженніше давати", тощо.
Ну, я особисто вважаю так: ця заповідь є добровільною, а тому хто як любить Бога, то буде жертвувати як для Бога, а Бог звичайно воздасть багатократно Своєю милістю! Я не вважаю, що потрібно вираховувати 10,1%, а давати в міру того наскільки ми маємо таке розположення!

Кому давати??? Давати як для Господа (все що ви зробити найменшим... то Мені зробили)! Ну а якщо пастору на нову машину - то це не десятина, і за це Господь нас навряд чи благословить (хіба коли ми не знаємо цього). А як розпоряджатися цими коштами - несуть відповідальність ті хто "носить скриньку" (я тут про Юду згадав ).

Я з тобою згідний. В новому заповіті я не знаходжу, щоб в першоапостольській церкві було вчення про строго визначену десятину. Я розумію, що кожен повинен давати в міру розположення серця, як для Бога, в міру його віри. При тому, ми не повинні ставити відносини з Богом в цьому питанні на рівень банківських послуг: Так, Боже, Я тобі 100 грн. а ти мені сторицею 10000 грн. Я знаю, що людина, яка знає Бога і боїться Його, уповає на Нього, вона знає, що вона в Божих руках і її фінанси теж. Якщо Богу буде угодно, то Він дасть через іншого тобі, а може дасть тобі роботу, щоб ти заробив. Це вже як Він схоче.
А щодо служителів, то Писання дає їм право "їсти з свого труду", але звичайно, якщо зловживають цим - це гріх. Якщо ти кажеш про шикарні шуби та мерседеси, то це розкіш. А розкіш це ухилення від простоти в Христі, це неугодно Богові. Написано, що в першій церкві ніхто не мав надлишку і ніхто не мав недостатку.

А взагалі я вважаю й так, що все що ми маємо не наше, а дане нам Богом! Бо ми з собою нічого не заберемо... Тому ми не лише десятину повинні Богу віддавати, а все що ми маємо! Тобто якщо ми споживаємо зароблене нами (а Бог дав нам силу чи мудрість заробити) - ми завжди дякуємо Богові!
Якщо все вважати як не своє, то тоді легше вділяти і іншим. Згадайте також лепту вдови - вона віддала все що мала!
Звичайно, дехто може скаже, що якби я мав те то й те - то віддав би Богу, але ж не маю! Тому я думаю, що ми повинні віддати для Бога - все що маємо! Якщо маємо житло - то воно як для Бога - запрошуємо віруючих на молитву, маємо авто - підвозимо бабусь на служіння, маємо, що їсти - пригощаємо голодних, тощо (дехто скаже - добре що того всього не маю!!! )
А окрім грошей (доречі колись не гроші жертвували, а з усього достатку), не забуваймо жертвувати і свій дорогоцінний час для Бога!
Одним словом, я думаю, що не лише 10% для Бога, а саме стільки наскільки ми любимо Бога! А 10% - це ніби точка відліку, тобто нуль!

Я з тобою повністю згідний. До того ж ще Давид колись казав в своїй молитві: І хто-бо я, і хто народ мій, що маємо силу так жертвувати, як це? Бо все це - від Тебе, і з Твоєї руки дали ми Тобі. Бо ми приходьки перед лицем Твоїм та чужинці, як усі наші батьки! Наші дні на землі - мов та тінь, і немає тривалого! Господи, Боже наш, уся ця безліч, яку ми наготовили на збудування Тобі храму для Ймення Твоєї святости, - із Твоєї руки вона, і все це - Твоє! 1Хр. 29:14-16

Моя думка про десятину:
По перше це має бути добровільним/бажаним. Десятина для нашої сім"ї це те - що ми хочемо віддавати/давати для Бога, це і не тільки його Його власність як сказав Сонячник:
І для нас є різниця десятини і пожертвування, десятина - це десята частина від прибутку(із вже сплаченими податками), а пожертвування - це бажання комусь допомогти, профінансувати на ту чи іншу програму, витрати в церкві, для місії і т.д., але не враховуючи десяту частину прибутку. Ми практикуємо(нас поки 2-є) десятину у власній сім"ї, і не раз переконувалися, що Бог виходив на зустріч тоді, коли здавалося, що нема звідки.
Моя думка про пожертвування:
Як зазначалося вище, це не дясятина це ще + 1-89%
Вона має бути, при можливості. Якщо нема - то хай ніхто не "гризе" себе.
Пожертвування має даватися так, щоб чим меншій кількості людей це було відомо, а про можливості щоб крім Вас і Бога ніхто не знав - Бог про це не забуде, в Нього точно все записується і прийде час, коли Він буде нагороджувати, в протилежному випадку Ви отримуєте славу людську і позбуваєтеся слави і нагороди Божої

Про те, чи правильно розпоряжаються фінансами що їх Ви дали як пожертвування:
Я в свій час загорівся бажанням стежити, мати повністю інформацію, хто, коли, на що витрачає гроші із десятини і пожертвувань, а пізніше прийшло розуміння від Бога: "А тобі до того яка справа??? Відав - забудь! Хто потягнув - то його проблеми..." Після цього розумового заключення, мені особисто байдеже хто краде, хитрить забирає, в Біблії є багато місць де написано як і буде з такими людьми діяти Бог!!!

Забеспечення служителів
Згоден, що церква має допомагати служителям, в першу чергу пастору, служителям і всм хто цього потребує.
І фінансами не має розпоряжатися єдиноосібно пастор, але як мінімум колегія братів в термінових випадках, або всією церквою.

Моя думка про конверти:
Хай будуть, але я б волів, щоб вони не підписувалися , всеж краще коли передається так, що не можуть побачити зіваки, заздрісники і т.д. Хоча кожен в праві розпоряжатися цим методом як бачить це правильним.

Моя думка про інформування церкви щодо доходів сім"ї:
Напевно коли є на це потреба, щоб допомогти сім"ї(я вважаю цю інформацію конфіденційною, і так щоб служителі тримали язика за зубами. Комусь це можуть бути копійки і "смішні суми", а людям, хто в скрутному становищі не смішно. Хоча в будь якому випадку, якщо той хто сміється не покається, буде осміяний і засоромлений Богом),

Думки з якими погоджуюся

чув/читав (не пам"ятаю як це поселилося в моїй пам"яті, але пересказую Вам) такий випадок, що один віруючий чоловік потрапляю в пекло на екскурсію і побачив він одного пастора і здивувався від того, що його там побачив. Запитавши останнього: "В чому причина твого перебування тут?", пастор відповів: "Я взяв із церковної скарбниці без відома на це церкви і братів".



На даний момент те, що підписане під висловом Моя думка про, це не зовсім є так, це погодження між мною і моєю дружиною.

10% - то закон, 9% - беззаконня, а що понад 11% - то свідчить про вдячність Богу за Його милість.

Не завжди вдячність Богу вимірюється у грошах. З Біблії знаємо, що інколи вдячність Бога може бути обернено пропорційна пожертві (притча про вдовину лепту)

Тобто, ти хочеш сказати що ти жертвуєш мінімум 10% від заробітку?

Ми не під законом. Я категорично проти вимірювання нашої жертви в процентах. Ліпше пожертувати 1% але з охотою, ніж 10% з примусу! Добровільне пожертування повинне бути добровільним, тобто без приставки "мусиш". Я не проти примусового пожертування (за рент чи за світло платити ж треба), але це вже не буде те добровільне пожертування про яке говорив Христос. Мені доводилося чути нарікання, що, мовляв, грошей не вистачає, а ще в церкву треба десятину дати. Це не та жертва, яку потребує Христос. І навряд чи від такої жертви буде благословіння. Тому, хай кожен дає Богу добровільно, без примусу, стільки, скільки серце "розпологає" по мірі віри. Бо хто платить з повинності лише, то це свідчить що в такого християнина немає віри у Божі обітниці.

Та ні, не хочу так сказати...
Я хочу сказати, що ми повинні усвідомлювати, що ми не належимо самому собі, бо ми викуплені Богом. А отже, все що ми заробляємо - повинні віддавати Богу і для Бога!
Звісно, це не означає, що все потрібно віддавати у скриню пожертв. Але принаймні відноситися до всього набутого як до не свого, а як належному Богові.
А якщо ми не будемо привласнювати зароблене, то тоді й будемо жертвувати не з примусу, а від серця.
Бо коли хто думає, що він пожертвував бодай 30% від свого, то він нічого не пожертвував, а присвоїв собі 70%. Пожертвувати потрібно всі 100%.

Ох як ви закукурікали, коли справа ваших гаманців торкнулась!!! Як про ікони так ви добре Закон пам"ятаєте, а як десятину дати, то ми не під Законом??
Моя думка така -- хто не здатен з чистого серця віддавати десятину з чистого прибутку, той взагалі не може називати себе віруючим... Як відомо десятина дається або священнослужителям (на потреби Церкви) або на місії або ж сиротам та вдовам.
Робіть висновки, ато заклинило на іконах... Ржунімагу.
Абсолютно погоджуюсь з автором