Несприйняття покликання людини до Божественості не відповідає християнському баченню. Такий підхід фактично відокремлює людину від духовного небесного, утотожнюючи її сутність з матеріальним земним, і є антихристиянським.

Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового.
їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне!
Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа (Филип'ян 3:18-20)

Покликання до вічності, це духовне відродження людини душевно/тілесної. Духом людина відроджується ще тут на грішній землі, народжуючись згори (Івана 3:3), тілом преобразимося після нашої фізичної смерти (1-е кор. !5:53-55)
Тож наша внутрішня духовна віднова починається уже зараз, коли ми пустили Христа у своє серце, й завершиться коли преобразимося у тілі, позбувшись видимих ознак.

Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.
Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,
коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне! (2-е Кор. 4:16-18)

Позбувшись видимого тлінного, себто фізичного матеріального й одягнувшись в нетлінне духовне, станемо причасниками Бога.

Через них даровані нам цінні та великі обітниці, щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління (2-е Петра 1:4)

Давайте исследуем то, что относится к Богу, и мы познаем то, что касается нас, а именно, что мы не имеем образа Божиего, если понимать его в телесном смысле. Внешние очертания бывают (лишь) у тела, подверженного гибели. Не может в смертном заключаться бессмертное, и смертное не может быть образом бессмертного. http://www.orthlib.ru/Basil/sixday10.htm

Yur, не вже Ви вважаєте, що бути "учасниками Божої Істоти" це значить бути Богом? Учасником Божої істоти ми можемо стати, а от Богом стати не можемо, оскільки Бог - Один.

Це надто складне та обширне питання, щоб на нього я зміг відповісти. Але важливо розуміти, що не можна ставити на одному рівні людину (яка є лише Божим творивом) і Всемогутнього Бога.


Yur, я не шукаю суперечностей, а лише хочу показати різницю між тим, що говорить Біблія і КАТЕХИЗМ. Справа в тому, що в Біблії говориться про членство (участь) людей в тілі Христовім (у Церкві), а навіть про Боже осиновлення: Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.(Рим.8:16-17)
Тут можна навіть зробити висновок, що людина може досягнути співучасті з Ісусом Христом, але ж не зможе стати на рівні Бога-Отця.
А параграф 460 говорить: "Ибо Сын Божий вочеловечился, чтобы нас сделать Богом... принял наше естество, чтобы, вочеловечившись, заставить людей обожиться"
Ну куди ж це годиться? Хіба можна так говорити? Те що Христос став Людиною, заради нашого спасіння, зовсім не означає, що тепер люди стануть богами. Тут або логічна помилка або описка. Крім того, Господь ніколи не заставляв людей. А саме слово "обожиться" є не біблійним, і хто зна як і ким воно сприймається.
Я б погодився, якби там було написано так: "Ибо Сын Божий вочеловечился, чтобы нас сделать детьми=соучасниками Божьеми... принял наше естество, чтобы, вочеловечившись, дать=предложить людям спасение=жизнь вечную=царство"

Чи тепер моя думка є зрозумілою?

А от з останнім Вашим дописом, Юро, я в основному погоджуюся, якщо розуміти "покликання людини до Божественості (не біблійне слово)" як прагнення людини до духовного.

А яка різниця між Божою Істотою і Богом?


Безумовно, не можна ставити на одне місце сотворене і Творця.
Коли б ви не були так налаштовані супроти КАТЕХИЗМУ, я б вам вказав на 280 параграф:
Сотворение есть основа "всех спасительных планов Божиих", "начало истории спасения", вершина которой - Христос. http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0279.html
І можливо це б стало для вас приводом призадуматися і глибше вникнути в слова Апостолів:
Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне! (2-е Кор. 4:16-18)
щоб ними ви стали учасниками Божої Істоти, утікаючи від пожадливого світового тління (2-е Петра 1:4)
Й усвідомити, що видиме тлінне і є сотвореним.


Ви знаєте, не є впевнений, коли утотожнюватимете тіло Христове з Церквою, як сугубо земною спільнотою. Якже тоді:
бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! (Ефесян 5:30)
Не сказано тут про дітей, натомість фігурують члени тіла і костей. І як це можна прилаштувати до земної спільноти людей?


Згідно Бога Слова -- повинні!
Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Матвія 5:48)
Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. (Луки 6:40)


Немає тут помилки чи описки.
Людина повинна осягнути нЕсотворене Божествене/ДУХОВНЕ, позбувшись сотвореного тлінного/матеріального (зовнішньо/видимого)


Звичайно Господь нікого не заставляє, на те й наділив людину свободоню волею обирати.
Хоч слово "обожиться" є не біблійним, воно повністю відповідає словам Благої Вістки:
"стати учасниками Божої Істоти".


А хіба Син не вказує на приналежність до Отця?
Роджений несотворений ..


Вона від початку була зрозумілою. Однак порозуміння між тими, хто вважає себе християнами, можливе лише в Божому Слові.

Тут немає різниці, але різниця є тут: стати Богом чи стати з Богом. Бути учасником, то значить бути з Кимось, а не замість.
...і так завсіди будемо з Господом. (1Сол.4:17)


Зрештою, я зрозумів Вашу думку, і так як Ви пояснюєте, то можна погодитися, якщо не бути буквоїдом.

Соняшна атмосфера обов'язково погодить

В Єванегелії написано бути з Господом, а також стати учасниками Божої Істоти, і тут немає жодних суперечностей. Очевидно суперечність таки у вас, коли стверджуєте, що бути учасником ЧОГОСЬ означає бути поряд з тим ЧИМОСЬ. В такому суджені відсутня логіка, адже учасник є частиною, а не постороннім (тим, що назовні).
====================================================================

Як уже говорилось, проблеми нашого розуміння містяться в нашій же зовнішньо/просторовій уяві. Бо такими ми уже є на цій грішній землі -- зовнішніми обмеженими. Бог Є Дух безмежний і незбагнений, й прирівнювати Того Хто усюди Є і усе наповняє до нашої просторової обмеженості по крайній мірі не розумно.
Аби якось зачіпитися за розуміння внутрішньої сутности згадаймо про непослух. Фактично переступ це є відхід людини від свого рідного власного у чуже зовнішнє. Вчинивши переступ людина опинилась ПО-ЗА Богом, себто переступила у зовнішній світ, де існує лише видимість образ Божого, але не Його сутність. Сутність же Бога Його подоба є духовною.

КАТЕХИЗМ 705
Изуродованный грехом и смертью, человек остается пребывать "по образу Божию", по образу Сына, но он "лишен славы Божией" (Рим 3,23), лишен "подобия".http://www.krotov.info/acts/20/2vatican/0683.html

Отже, логіка твердження "людина покликана стати Богом" аналогічна твердженню "курка покликана стати людиною". Адже коли курка завершить своє існування, то людина її з'їсть, а отже курка стане частиною людини.

Жарти жартами, але в мене по темі виникло питання:
А чи є Ангели учасниками Божої істоти?

Сутність курки втрачається, коли вона перестає існувати.
Уявімо собі курку зміксованою на найдрібніші частинки. Ніщо не вказуватиме, що це Курка. Будемо мати таку собі жижу з води і земних мінералів, в підтвердження біблійних строчок з Буття 1:20-25.
Людина ж, ставши Богом, людяною й залишатиметься.


Гадаю даному випадку слід виходити з того, в якій мірі Ангели є учасниками Бога в порівнянні з людиною.
Очевидно, що між ангелами й людиною існує спільність Матвія 22:30, але як на мене найістотнішою різницею є те, що людина по своїй сутності співставна з ТВОРЦЕМ. Як така, що здатна змінювати і змінюватись. Ангели ж, істоти сугубо службові, свого роду якості, незмінні за своєю сутністю. Як от червоне завжди є червоним і ніяким іншим, піднесеність є піднесеною, а понуреність понурою.
Очевидно ангели теж набули якостей, якщо враховувати падіння третини з них, але таку набутість не можна назвати їхнею діяльністю, це скоріше як ознака нЕбожого, що неодмінно постає в стосунку до Божого, за умови коли незрушний/незмінний Бог вирішує діяти. Адже діяльність, це і є змінність плинність, коли одне переходить в інше.

Перегляньте, коли є бажання, що пишуть з цього приводу святителі Церкви.

Глава III (17). Об Ангелах. http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm

3. Высоко достоинство человека. Смотри, каковы небо, земля, солнце и луна: и не в них благоволил упокоиться Господь, а только в человеке Поэтому человек драгоценнее всех тварей, даже, осмелюсь сказать, не только видимых, но и невидимых, т.е. служебных духов http://www.upelsinka.com/Russian/materials_makariy.htm

Юр то хто такий Бог,до якого покликанна людина???Не мовчи.

Бог ДОСКОНАЛИЙ.

Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Матвія 5:48)

Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. (Луки 6:40)

p.s. залюбки відповідатиму на кожне конкретне запитання

Юр ви мене заінтригували.Скажіть а анголи досконалі??

У певній мірі так, й досконалість їхня ангельська згідно покликання. Сутність їхня сформована й незмінна.

Можете переглянути про ангелів у Дамаскина http://www.orthlib.ru/John_of_Damascus/vera2_03.html : http://www.wco.ru/biblio/books/ioannd2/Main.htm

А що озн у певній мірі досконалі??-неповністю чи як??.А якщо досконалі ангели то значить немє різниці між досконалим Богом.Щодо ссилок то мову веду з вами.Пишіть сюди по сутті без ссилок.Дякую