Коли я зрозумів, що помираю, бо вже йшов на дно, то подумки кричав до Бога: "Боже, я ще не спасений, не готовий до вічності, не хрещений Духом Святим, спаси мою душу..." Це були не слова, а відчайдушний крик душі, які на завжди врізалися в мою пам'ять. І після цього як мене врятували, я дав обіцянку Богу служити.
А до цього випадку я вагався, я не хотів зректися самого себе, і не знав як це зробити... Я хотів мати життя вічне, але вважав, що для цього достатньо жити як живуть інші християни, у мене було багато планів життєвих - але за декілька секунд я відрікся всього. І мабуть, тому Бог продовжив моє життя, щоб я жив вже не для себе, а для Бога.

Тому я наголошував, що перед лицем смерті дух людський кличе до Бога про порятунок душі, а не тіла. А кожен, хто на людей надіється - той надіється на них лише в цьому земному віці, а це дочасне і непевне.

6 Дивуюся я, що ви так скоро відхилюєтесь від того, хто покликав Христовою благодаттю вас, на іншу Євангелію,
7 що не інша вона, але деякі є, що вас непокоять, і хочуть перевернути Христову Євангелію.
(Гал.1:6,7)
Павло про відступлення говорить, чи ні? Відступлення приходить тоді, коли Д.С -го витісняють.

А також почитайте об’явлення 2-3 розділ, Христос мав претензії до всіх Церков, то чому думаєте що ви інакші?

Звісно, що Марія з Богом.
Давайте розглянемо слово "Богородиця", що воно значить? Я розумію так, вона народила Бога, відповідь - ні. Вона народили І.Х. як Людина - так, як зв’язати це?


Ви про що?

А є такі люди у Євангелії яким Христос відмовив, я не зустрічав, тож що будемо до всіх молитися? Хіба Христос відмовляє нам у наших проханнях - ні, тож що будемо молитися ви мені, а я вам?


Давайте разом подумаємо, двох правих не буває.



Давайте логічно помислимо якщо Марія - Бог то вислуховує, якщо ні - то не вислуховує. Припустімо моляться до неї 1 000 0000 одно час, як вона їх може вислухати всіх одночасно, як вона може одночасно за всіх просити, всім давати відповіді?

Дивний ваш цей крик душі, не знаходите. Розбійник, що помирав на хресті, теж не був хрищений Святим Духом, але Господь спас його. І знаєте чому, -- бо не лицемір. Крик його душі "Спогадай мене Господи, коли прийдеш у Царство Своє", був справді щирим.
У вас же виходить, що просячи Господа за свою душу, одночасно не забуваєте про хрищення, котре можна отримати лише у земному житті.

Відреклися всього, але про хрищення Духом Святим, котре можна отримати лише будучи живим, таки не забули

Але у вашому випадку виходить, що коли б цей чоловік не витянув вас з води, ви б не змогли дати Богові обіцянки. Й виходить маєте дякувати цьому чоловікові, що витягши ваше тіло, тим самим спас вашу душу.

Yur, а ви справді вірите в І.Х., жах ваше останнє повідомлення, ви десь на рівні ССС і Ігорка плаваєте. Ще ржете з духовних речей, хоч би совість мали, якщо не тямити у хрещені С.Д.. Матв.12:32 І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!

Я не міг забути про духовне хрещення, бо тоді я часто просив у Бога, щоб Він мене хрестив Духом Святим, і я вірив у слова Ісуса Христа: ...скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього? (Лук.11:13) Це Божа обітниця, і Господні слова виповнилися - пізніше Бог все ж хрестив мене Духом Святим.

Тим паче, коли ви уже тоді вірили в Ісуса Христа, чому не повірили що у цей смертельний момент Він водночас може освятити вас Духом Своїм і спасти, як того розбійника.
Бо виходить логічна нестиковка у ваших словах. Даєте зрозуміти, що на спасінні тіла вам не залежало й кажете, що у хвилини смерті просили Бога про спасіння своєї душі, а насправді про земне життя таки думали; за вашими словами, для того аби охриститися в Дусі Святому.

Духовне відродженя, обновлення Духом Святим не є звершеним актом, воно продовжується до самої смерти. У боротьбі зі спокусами, що не покидають людину за її життя. Спокусами, що добуваються до нас під різними приводами, у тому числі злукавити.

Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого (1-е Петра 5:8)

Тоді поясню: про земне життя думав до того, а коли стало ясно, що смерть неминуча (я вже навіть не дригався), то звісно, що вже думав про душу... і я чітко усвідомлював, що душа йде до пекла, тому я взивав до Бога, що душа моя не готова, не спасенна, бо я ще не хрещений (а я очікував, що Бог мене хрестить поки житиму, оскільки я просив про це ще раніше з вірою)... А крім того, я в той час був переконаний, що без духовного хрещення і без святості душа йде до пекла, а я побачив себе грішником. І це були не хвилини, а секунди, а може й долі секунд - не встиг би я тоді мислити теоретично чи логічно.

Виходить ви тоді вважали хрищення важливішим за саме спасіння, й не вірили що Бог отак водночас може спасти вашу душу, не витягуючи вас з води на берег.
Допустимо тоді ви так вважали.

А тепер, коли б вдруге трапилася така "нагода", вам би як хотілося, що би Бог знову вас витянув на берег, чи може потонути уже охрищеним й піти на тамтой світ?

Ні-ні, по-перше, я вірив, що хрещення і святість є необхідним для спасіння (не важливішим, а невід'ємним від спасіння), а по-друге, коли пішов на дно, то я вже навіть і не думав, що залишуся живим. Я очікував, що за мить моя душа вийде з тіла, і я предстану перед Божим судом, а потім вічні муки... Я просто взивав до Бога з усієї сили, щоб Він дав моїй душі спасіння - а як саме? - то я про це й не думав... Я з великим розпачем усім серцем кричав "Боже, спаси!"
Нє даждьотесь, як кажуть одесити
По-перше, я би не хотів потопати взагалі. Переконаний, що цього ніхто не хоче... По-друге, якщо ставити питання трошки інакше: чи хотів би я жити далі в тілі, чи вже сьогодні перейти у вічність, то скажу відверто, що поки я є в тілі, то хочу бути корисним глечиком для Бога, а коли прийде час померти, то краще мученицькою смертю за Ім'я Христове (якщо Бог дасть сили це знести), аніж просто втопитися.

P.S. Ми відійшли від теми

Теж дивно. Бо про хрищення пам'ятали, а про те, що Христос спасає розбійника без хрищення забули.


У розбійника було не менше підстав для розпачу, однак він просто без істерик відкрив свою душу для Господа. Ви ж усім серцем кричали, бо хотіли ЖИТИ.
Господь врятував вас, продовживши ваше земне життя. Де одного хрищення, уявіть собі, може виявитися недостатньо.

Ось як про це каже святитель Макарій Египетський: Беседа 15 http://krotov.info/library/m/makarygr/makari15.html
А если говоришь, что пришествием Христовым грех осужден, и по крещении зло не имеет уже себе доли, чтоб разглагольствовать в сердце; то не знаешь разве, что, с пришествия Господня и доныне, многие крестились, и помышляли иногда лукавое? А иные из них не совращались ли в тщеславие, или в блуд, или в чревоугодие? Да и все миряне, пребывающие в Церкви, имеют ли сердце неукоризненное и чистое? Или, не находим ли, что после крещения много бывает грехов, и многие грешат? Поэтому и после крещения разбойник имеет возможность входить и делать, что хочет.


Один Бог знає, що і з ким може трапитись. Як і те, що буде кращим для наших душ.


Знаєте, я бува такий самий, готовий на церкву, на бідних пожертвуватии купу грошей, коли б вони мені з неба впали.
Аби не впадати у спокусу, просім Бога легкої смерти. А там, видно буде ..
До речі, як я зрозумів із ваших слів, топитися не так вже й легко, чим не мучиницька смерть.


Розмова по темі може бути продовженою, коли просто визнаєте, що людина взиває до Господа і про тілесне, й про духовне; і про земні турботи, й про устремління небесні. Такою вона вже є на цьому світі.
І коли ви кажете, що в останню мить свого життя треба думати про Царство Небесне й не думати про життя земне, -- лукавите. Бо навіть коли таке ще можна допустити в стосунку до самого себе, про своє дитя ви б так не подумали. Ми будемо просити Господа аби дарував своїй дитині довгих років життя ще тут на землі. Й будемо просити людей, аби спасали наше дитя, коли виникне загроза її здоров'ю/життю.
Саме тому у християн католиків, православних, можливо й інших, так заведено, що хоча усі молитви є скерованими до Бога, про земні потреби взиваємо у молитвах до нашої Небесної заступниці Пресвятої Богородиці.
До ТІЄЇ, КОТРА й врятувала вас від смерти, коли взивали до Бога.

Тілесна людина справді більше думає про земне життя, але ми повинні врешті зрозуміти, що воно дочасне і не значне у порівнянні з вічністю. Тому ап.Павло писав: Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей! (1Кор.15:19)
Ні, я кажу, що в останню мить пізно думати про Царство Небесне... Бо де серце, про те й буде думати помираючий. Адже так Ісус Христос говорив: Складайте ж собі скарби на небі... Бо де скарб твій, там буде й серце твоє! (Матв.6:20-21)
А коли Христос скаже "Не знаю Я вас", то ніхто не зможе докорити Богу, вказуючи на помилуваного розбійника.
Тоді дайте відповідь на таке питання:


Ні, бо це вже явне перебільшення. Я думаю, що мене врятував Бог рукою того чоловіка, який чомусь саме в той час виявився на тій скелі, звідки можна було пригнути у воду, щоб витягнути потопаючого. А це були Карпати - людей там не часто можна зустріти.

Ми повинні врешті перестати лицемірити, пане Сонячнику, й не накликувати на себе біду. Визнати, що не думати про земне життя, живучи на землі, людина не може.

Й Апостол аж ніяк не заперечує цього віку, але наголошує на віці прийдешнім.

Отже думки такі без віри у серці. Розбійник зробив це і став спасений.

Хто каже, що життя рідної дитини не є скарб -- лицемір.

Лицемірам скаже.

Діва Марія Божа матір, чому ж вона не може вислуховувати.
Душевні устремління не мають нічого спільного з фізичним часом.

Питання не правильне. Поясніть тоді Мар.16:16 Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.
Чому Ісус сказав хто увірує і охреститься - спасеться. А потім сказав тільки увірує?

Читаємо дальше:Дiї.2:38 А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

Що каже Петро:
1. повірити
2. Охреститися
3. Прийняти Д.С.

А дальше нам потрібно жити так як каже Павло кожен день боротися із гріхом Рим.6:11 Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.

Бо вона не Бог, а людина, тому не може мати атрибути Божі.


То що ви хочете сказати після смерті ми боги, маємо атрибути Божі?