Братик написав
Відносно розмовляти з росіянами українською, то мені це не виходить, бо всі знають що я можу розмовляти російською, тому з моєї сторони це б виглядало ніби я навмисне вживаю українську. Заздрю молодим полякам, які просто не знають російської, і москалі до них змушені говорити чи то ламаною польською чи англійською.


Цікаво кого ми рахуємо росіянами. В Америці нових імігрантів з Росії є тількі приблизно 5-10 відсотків. Решта "росіян" з України. Невелика частина з Білорусії та Молдавії. Так от усі "росіяни" з України чудово знають українську, адже вивчали її у школі. Білоруси добре розуміють українську також, а багато людей з Молдавії вдома навіть говорять українською.
Отже зустрічаються два українці, один зі Львова, а інший, скажімо з Запоріжжя. Львів янин зразу ж переходить на російську, адже потрібно показати що він не навмисне розмовляє українською. А людина з Запоріжжя ще раз переконується що їй взагалі не потрібно вживаті українську, адже навіть західняки її соромляться. І от так і піднімаємо авторитет нашої мови.
Ще більше це очевидно на Україні. Люди автоматично переходять на російську, " бо ж говорять з росіянами", багато з яких насправді ніколи навіть і не були в Росії. От і маємо що маємо.

Цікаво що російськомовним друзям ніколи навіть і на розум не спаде ламати свій язик, бо ще на дай Боже хтось подумає що вони навмисне вживають російську, знаючи українську.

Хтось раніше говорив про глибоковкоріненний комплекс неповноцінності....

На 100% підтримую Taj
Я також вважаю, що українська мова просто в наглий спосіб принижується і кожен хто нею володіє, ікористується рано чи пізно принижується.
В мене дядько не раз робив зауваження: "В твоїй церкві співають російською, читають Біблію російською, в мене складається враження, що у вас там така політика в церкві." Я намагався йому сказати, що це не політика, це історично так склалося, але... бачу, що частина тих слів, що дядько казав, це дійсно правда.
Крім того, в мене вже склалося враження, і з кожним випадком випадком це враження переростає в глибоке переконання, що - українці себе не поважають, не поважають того, що вони народилися українцями, не поважають своєї мови української, просто не поважають свій народ. На служіннях на Західній Україні дуже часто чути із кафедри, коли читають Слово Боже, його можна почути російською мовою(я щодо росіян і російської мови нічого проти не маю), що відверто стає образою для багатьох українців, які не є протистантами, але пережили лихоліття встановлення радянського ладу. Для мене таке відношення керівників(від них прямо залежить те яким чином мають проходити служіння і т.д.) союзу П"ятидесятників(до інших церков україни немаю ніякого відношення) в Західноукраїнських областях є відвертий цинізм і образа, адже відомий спосіб, засоби, якими насаджувавалася російська мова українцям. І не потрібно бути генієм, щоб зрозуміти, "а чого ж це так ставляться до нас"(маю на увазі людей, з якими ми живемо), а по тій причині, що ми просто не поважаємо, ігноруємо інших людей, але як християни - то повині поважати.
Taj вірно казав, що національзм це добро, але не зло, як це означення спотворили, інтерпретували комуністи/совєти своєю безбожною ідеологією, для мене Апостол Павло є прикладом, він не цурався своєї мови і народу, і поважав інші нації. Чому б нам не любити наших ближніх, рідних? Почати бути менш забудьковатим до історії, адже це не видумане питання і тема.

Вам легко живучи в Україні так говорити . Справа в тім, що я живу в місцевості де 80% "руських" розмовляють російською мовою, тобто російська мова є загальноприйнятою для спілкування в "руському" середовищі. Буває таке, що хтось дзвонить по оголошенню, і ти 5 хвилин з людиною розмовляєш російською, а потім виявляється що обидва українці.
І ще один "екскюз": багато "руських" з Росії, і вони щиро не розуміють української. За намагання говорити українською, така людина миттєво получає статус націоналіста, і засуджується навіть українцями.
Відносно читання Біблії російською з кафедри, то я б не робив з того проблеми, бо багато українців надає перевагу російському перекладу (він точніший і краще передає зміст).

Я би не казав, шо російський переклад точніший. Як не як, переклад Огієнка докладніше, дослівніше перекладений (ну, пробував докладніше, але не дуже вийшло ), але зато не зовсім зрозуміло, подібні за значенням слова по-різному перекладені. А російський переклад таки має переваги, шо дуже файно і зрозуміло написано. Прошу вибачення, шо не дуже за темою.

Їде справжній українець (все по справжньому, у вишиванці, з вусами) на машині, коли зупиняє його даїшник.
- Ваши документи.
- Ось (і посміхається)
- Що, гарний настрій?
- О, так!
- А ну, відкрийте багажник.
- Будь ласка.
Відкриває, а там труп людини: руки окремо, ноги окремо, мозок окремо.
- Що, москаль?
- Угу.
- Ах, яке прикре самогубство.
--------------------------------------------------------------------------------------
Львів, кав'ярня, заходить щирий львівянин з автоматом, подивився навколо і питає:
- А чи панове мені хтось підкаже котра зараз година?
Підскакує негр:
- Шість годин сорок п'ять хвилин батьку!
- Сідай синку я і так бачу шо ти не москаль.

Вам ці анекдоти нікого не нагадують?

У Львові навіть продаються футболки з написом: "Дякую тобі, Боже, що я не москаль".

В наведеній вище статті, націоналізм розглядається в негативному значенні. Цікаво, що в статті розглядається націоналізм односторонньо і спрямована стаття саме проти українського націоналізму а не російського. Тому, дух націоналізму (в негативному значенні слова) присутній і в цій статті, адже в ній засуджуються прояви української ідентичності; ознаки української культури утотожнюються з націоналістичними проявами.
Просто комусь дуже не подобається чути в церкві мову відмінну від "общепонятого". Рідну мову у колі "русскоязичних" відверто грубо присікають. Цілком зрозуміло і природньо є те, що українці в Америці, натерпівшись від насмішок і образ російських "братів" прагнуть відокремитися, щоб уникнути непотрібних чварів на національному грунті, що пригашає духовний ріст церкви.

Російський націоналізм зовсім не кращий перед Богом ніж український.
Мені здається, що будь який націоналізм поганий, а патріотизм - це нормальне почуття. Інакше нехай хтось пояснить мені різницю між патріотизмом і націоналізмом.

Дивився цю статтю. Прикра мішанина комуністичної ідеології та християнства. Зрештою, так буває завжди, коли на перше місце ставляться філософські поняття, а тоді обгрунтовуються місцями з Біблії. Яскравий приклад такої мішанини - популярне сьогодні серед християн заблудження, яке розповсюджують під гаслом боротьби з "комплексом неповноцінності".
Так само і щодо цього питання - націоналізму. Щоправда, ця стаття зовсім не має жодного відношення до націоналізму: ні до українського, ні до російського, ні до будь-якого іншого. Звичайна і поширена сьогодні підміна понять. Всі наведені приклади - це прояви звичайного шовінізму, який є породженням гордості і зверхності до інших людей. А це - безумовний гріх. Тобто те, що шовінізм є гріхом ні в кого з християн не викликає жодних сумнівів. Тут все зрозуміло.
А ось щодо таких явищ як націоналізм та інтернаціоналізм, то тут вже виникають розбіжності, і я думаю, що саме внаслідок тривалого промивання мізків ідеологічною пропагандою, яка все чорне називала білим, а все біле - чорним.
Бо ж саме інтернаціоналізм найчастіше протиставляють націоналізму. Скільки мені доводилося чути від християн, що я не націоналіст, а інтернаціоналіст! Мовляв, мені все одно якою мовою розмовляти. Нехай краще буде одна, "общепонятна". Але, зверніть увагу, що саме така ситуація була у Вавілоні, коли вони вирішили будувати вавілонську вежу. Так, одна мова тоді була, панував дух інтернаціоналізму (якщо вже використовувати лексику цієї статті), і саме це спричинило бунт супроти Бога. Позиція "інтернаціоналізму" противна Богу, і Бог вирішив цю бунтівну ситуацію, змішавши мови. ЦЕ Бог зробив!!! З цього часу утворилися нації, різні мови. То чи личить нам боротися з Богом, забуваючи свою мову, нехтуючи нею???
Нехай нам Господь допоможе найперше вникати у Слово Боже. А воно дасть нам мудрості.

Тай, щиро прошу тебе пояснити мені різницю між націоналізмом і патріотизмом. Бо скажімо, більшість того, що ти розумієш під націоналізмом (незнаю наскільки правильно я тебе зрозумів з нашої дискусії), я відношу до патріотизму. Просто важко говорити, не визначивши поняття націоналізму, патріотизму і шовінізму. Якщо ти кажеш, що наші словники комуністичні, то може є іноземні словники, що пояснюють це поняття.

А відносно комплексу неповноцінності, то прошу єретичність чи єретичні думки пояснити в однойменній темі. Бо загальні фрази мені нічого не говорять. Я справді хотів би покаятись, якщо помиляюсь.

Бог помішав їм мови через їхню гордість. Бог гордим противиться. Тому хай збереже нас Бог бути гордим, включаючи національне питання.
Не розумію, звідки ти взяв, що вавілоняни були інтернаціоналістами...
Згідний з Тарасом, що націоналізм (у загальноприйнятому розумінні) є поганим проявом, як український так і російський (в Америці наразі більше проявляється саме російський націоналізм), він не повинен бути присутнім в християнських церквах.
Дійсно, хотілося б почути, чим відрізняється націоналізм від патріотичності.

Тут я згоден з Тайом. Такі слова як "націоналізм", "патріотизм", "шовінізм" є небіблійними (так само як і "комплекс неповноцінності"), а тому їх можна довільно тлумачити посилаючись на Біблію. Саме через різне розуміння цих понять у кожного виникають різні асоціації з цими словами, і тому тут виник цей спір.

А що нас вчить Біблія?
Християни, які прийняли Христа у своє серце, стали одним народом, стали дітьми Авраама - вже нема ані українця, ані юдея, ані варвара!
Закон Христовий нас вчить любити своїх ближніх, незалежно від нації чи кольору людей. Згадаймо приклад самарянина: він допоміг раненому, не дивлячись на його національність.
А те що росіяни не люблять нас як українців, то це вже не наші, а їхні проблеми. Але ми як християни повинні прощати і любити ворогів наших, в т.ч. і росіян-шовіністів.