Сонячник, дякую за таку оригінальну відповідь. Приємно здивована.
Задавши запитання в цій темі, я, напевно, єдина, хто отримав відповідь на таке практичне питання у такий духовно-філософський спосіб.

Я з Вами погоджуюся, що краще правда.
Але ж як я зможу пояснити візовому офіцеру при (максимум!!!) 2-3-хвилинній бесіді - всі перепитії мого особистого життя??? І чи взагалі їм це потрібно? У мене ціль - поїхати відпочити, як-то кажуть "світу побачити". Тому хотіла б почути від Вас більш конкретнішої поради щодо свого питання.

Вдячна наперед!


П.С. Про візу до Царства Небесного (дуже незвично сказано, до речі) я б також хотіла від Вас дещо почути, адже маю ряд суперечностей у своїх думках щодо цього. Але можливо, краще в приват, щоб не відходити від даної теми?

Просто я не є фахівець з американських віз... Я лише дуже суб'єктивно, виходячи з мого невеликого досвіду, можу дати якусь пораду. А щодо Царства Небесного - то будь ласка, задавайте питання у відповідних темах на цьому форумі - це християнський форум, а я люблю свідчити про Христа, бо в Ньому спасіння.
Ви не переживайте що сказати - просто будьте щирі. Якщо консолу буде щось цікаво з Вашого особистого життя, то він сам про це запитається, і співбесіда може затягнутися й до 10 хвилин.
Хоча мені чомусь не віриться, що за один тиждень Ви встигнете достатньо побачити країну, при тому що переліт+віза - не дешеве задоволення, хіба якщо спонсор за все оплачує. Крім того, якщо Ви скажете "панічно боюся темношкірих людей", то це можуть сприйняти за дискримінацію. В Америці треба слідкувати за цим, бо там навіть саме слово "чорний" - вважається образливим.

А найкраще, покладіться на Бога... Якщо відмовлять у візі - значить така воля Божа.
Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго... (Рим.8:28)

та нi просто нетреба вживати слово ,, нiгер,,

Дякую за поради!

Погоджуюся з Вами, Сонячник! На все воля Божа. Тому особливо перейматися не буду, якщо відмовлять!

Але чи будуть вони мені паспорт засмічувати штампами про відмову? Не можу знайти інформацію про це. Начебто ще у 2009 році штамп про відмову ставили на останній сторінці паспорту. А яка ситуація з цим зараз?

Чи може штамп про відомову для виїзду до США повпливати на видачу шенгеської візи в майбутньому?

Ні, цей штамп вважається престижним... У мене такий був з самого початку... а потім пускали і в шенген, і в Англію без візи (на 24 год.).
Багато хто має такі штампи, так що це не страшно.

Візу не отримала.

Найбільше шокувало те, що працівник посольства не міг вільно розмовляти українською мовою. Постійно бігав до когось з питанням перекласти мої документи, написані українською мовою.

А про мою посаду взагалі сміх! Повторила йому 3 рази українською, 2 рази російською мовою, що я - керівник гуртка. Не второпав! Бідний, знову мусив бігти до перекладача. Згодом зізнався, що такої професії навіть не чув.

Шокує неосвіченість і непрофесіоналізм того працівника. Його здивуванню не було меж, що моя зарплата мінімальна. Що ж це виходить, згідно з американською звихнутою логікою подорожувати не має права звичайний вчитель чи медсестра чи менеджер середньостатистичної фірми, коли запрошують друзі, знайомі і відповідно все оплачують???

Кому цікаво стійка номер 4 - бородатий величезний дядько. До його стійки краще підходити зі знанням англійською. Хоча я спілкуюся вільно, проте він "штанці протирає" в українській державі, до того ж 140$ - це достатньо пристойна сума тільки за 7-хвилинну співбесіду. Тому мав би принаймні мову вивчити )))

Відмов було безліч. Особливо стало шкода чоловіка, який збирався їхати відвідати хвору матір в Америці (у неї важка стадія захворювання), а візу не отримав.

Я вже отримувала візу в одному із посольств достатньо "шикарної" країни для прожиття в Євопі. Проте там і call-центр безкоштовний - дзвони консультуйся скільки завгодно, і плата за візу значно менша. До того ж у тому посольстві ретельно перевіряють запрошуючу сторону, щоб не потрапили українці у всякі неприємні історії. А в американському посольстві - їдь до кого хочеш! Вся відповідальність за твої безпеку - виключно на тобі.

І взагалі зробили культ із посольства. У 7.30 ранку вже прийшли ті, у кого співбесіда на 11. Людей - безліч. Перед тим, як зайти за двері (тільки після миготіння зеленої лампочки) отримувачі віз прощаються зі своїми родичами, хрестяться, ступають з лівої ноги на щастя. Кумедія!

Ні! Краще я вже відпочиватиму в Європі, ніж переживати стільки хвилин приниження і позору!

Як сказав один із неотримувачів візи "Хай в ту Америку коні їздять"

П.С. до речі, в паспорті штамп про відмову не ставлять.

Ні, фраза "панічно боюся темношкірих людей" є дискримінацією за расовою ознакою

Дуже шкода, що так є. В посольстві мали б працювати більш професійні люди, але США така ж сама країна як і будь-яка - у нас теж кларки не професійні і часто викликають обурення. Частково у відмові віз чесним громадянам винні самі українці, котрі їдуть в гості і не повертаються.

Ще одне: ВАЖЛИВЕ!

БІля посольства м.Києва діє зграя аферистів.

Схема стандартна: чоловік начебто загубив гаманець.
Інший (його напарник) начебто випадково знаходить і пропонує вам поділитися!
НЕ ВЕДІТЬСЯ! Уникайте навіть спілкування з ними, не дивіться в очі, оскільки є можливість гіпнозу і навіювання.

Далі схема проста: є або підставний міліціонер, який для того, щоб "не везти" вас у відділок вимагає грошей, або простіше - просто витягають ваш власний гаманець.

Це відбувається в двориках біля посольства, де є лавки!

За час мого чекання біля посольства сталося 2 (!!!) таких випадки. У людей виманили декілька сотень гривень.
Будьте обережні!

Співчуваю, бо сам таке був пережив... тому й раджу всім, щоб не витрачали даром тих нещасних 150 дол., а то вони легкий "бізнес" зробили на бідних українцях. Люди наївні несуть їм гроші, а потім ще й розчаровуються.
А те що українською не розмовляють - це мене також вразило першого разу, бо навіщо тоді написано на стіні, що аплікант має право розмовляти українською мовою.

countb, а що на ваш погляд було вирішальним для консула, щоб відмовити? І чи брали Ви участь у лотереї "Ґрін-карта"?

Ні, англійської не потрібно знати (якщо ви їдете просто в гості). Працівники консульства добре розуміють російську (українською не володіють).

А навіщо їм володіти українською, вони ж в Україні знаходяться! Всі ж знають, що "Україна" - це тільки назва, тут українством і не пахне.

Сонячник, я не дуже й розчаровуюся, адже, відповідаючи на одне із Ваших повідомлень філософськи, викориистаю цитату із акафісту "Слава Богу за все":

"Слава Тебе, разрушающему наши неполезные замыслы".

Я оптимістка і вважаю, що все, що робиться, - на краще! А раптом у моєму літаку були б терористи, які б хотіли помститися за вбивство їхнього однодумця!

До речі, квитки на літак були куплені наперед. Бородань за 4 стійкою навіть не захотів на них глянути!
Що ж перевіримо, чи 1 червня не буде ніяких терактів на рейсах Київ-Лондон, Лондон - Філадельфія! )))

У грін-карті участі не брала і не братиму. Це, швидше, розраховано на людей, які (це я десь вичитала, тому сплагіачу) "думають, що в Америці долари на деревах ростуть!"

Не розумію,навіщо їхати за тридев"ять земель, якщо у них, по суті, заробітні плати не дуже й високі. В Європі, в скандинавських країнах, а також центральна Європа - середньомісячна зарплатня значно вище, ніж в Сполучених Штатах.
(Звісно, мова не йде про такі країни, як Італія, Іспанія, Португалія, Бельгія тощо).

До того ж, порівняйте: Америка (так як і у нас): 40-годинний тиждень + 1 година обідньої перерви! Загалом 9 годин треба відпрацювати щоденно!

Країни Європи (говорю про Скандинавські, оскільки переконалася на власному досвіді) - 37,5 годинний робочий день, 30 хвилин - обіду!
Загалом 8 годин щодня!

В обох порівнюваних частинах світу доплачують, якщо працюєш понаднормово!

Тому я абсолютно не розумію людей, які їдуть в "країну великих можливостей" для заробітку. В Європі ті ж самі гроші + ближче до України (щоб в гості навідуватися).
І знову ж таки, хіба ви не боїтеся чорношкірих людей?


А ще щодо співбесіди: по-моєму, офіцера консульського відділу трохи вибило з колії (в принципі його добряче вибило, коли він почув мою українську) моя відповідь на питання "А що Ви плануєте далі з тим, чоловіком, який Вас запрошує?"
Я сказала: "Ми друзі - отже плануємо далі дружити".




І ще мені здається, що різні типи темпераменту відіграють значну роль.
Ось я, наприклад, холеричний сангвінік, і люблю висловлюватися чітко, швидко, лаконічно.
А дядько виявився меланхолійною флегмою, який потребував розмірено-плавних відповідей.
Моожливо, йому також не сподобалося, що я його декілька разів перебила, зрозумівши суть питання з перших слів, а він його так хотів "розжувати".
До речі, в Естонії є посольство Америки? Я думаю якраз такому "гАрячему аме-е-рика-А-анскому парню ра-а-аботать та-а-ам"

скажіть будь ласка а через який час приблизно назначають зустріч після дзвінка вкол центр?