У одному християнському журналі я знайшов дещо на цю тему: Спустошена «А ти, спустошена дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою – та надаремно прикрашуєшся: погордували тобою коханці твої, - на життя твоє важать вони!» Єр. 4:30
Спустошена дочка Сіону – це та, що загубила вірність і чистоту, яка не зберегла свого звання. Господь показує, що порожнеча внутрішня, як наслідок, починає прикрашати свою зовнішність, тіло. І хто має очі, той бачить, що це підробка, яка не потрібна Господу, ні вірним Йому дочкам. Христос для Церкви – Жених, а світ цей – коханець, і ці прикрашування тіла: непристойний одяг, фарбування лиця – це все робиться виключно для коханця (світу цього), або ж для тих, котрі мають тільки вигляд благочестя, але сили його відреклися;котрі носять ім’я ніби живі, але вони мертві. Щоб привернути до себе їхню увагу, спустошена прикрашає своє тіло, знаючи, що не коханець зацікавлений нею, але вона, загубивши внутрішню чистоту, шукає його. Господь відкриває своїм невірним дочкам, що коханець не прикрашеного тіла шукає, а душі, щоб погубити її через осквернення тіла. А потім насміється і з презирством відкине як Амнон Тамару. Писання попереджує: «Нехай прикрасою вашою не зовнішнє заплітання волосся, не золоте вбрання або нарядність в одязі, а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного й мовчазного духа, що є дорогоцінним перед Богом» (1Петр. 3:3-4).
«Нехай буде» - це у ап. Перта заповідь, веління. А у ап. Павла доповнення: «Так само й жінки, - у скромному убрання, з соромливістю та невинністю, - нехай себе прикрашають не плетінням волосся, не коштовними шатами, але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячують себе на побожність» (1Тим. 2:9-10) . Про яку соромливість може йти мова, коли під прозорим одягом оголене тіло виставляється на огляд усіх очей? Адам і Єва після гріхопадіння почали ховати свою наготу під листям, але для Бога цей одяг був безсоромним і Він дав їм одяг зі шкіри тварини, щоб заховати їхню тілесну наготу. Сучасні Адами і Єви мають вдосталь пристойного одягу, але добровільно повертаються до «листя», яке неспроможне прикрити наготу. Що змушує їх оголюватися? Які почуття наповнюють їх? Тільки сатані це до вподоби, щоб в зібранні, де проповідується про страждання Господа, відводити погляд від Розп’ятого на тіла тих, які водяться «різними пожадливостями».
Христос сказав учням, щоб зреклися себе, взяли хреста і йшли за Ним. За ким ідуть сучасні Єви, на словах посвятивши себе благочестю? Вдумливо прочитайте 1Івана 2:15-17 і не заспокоюйте себе: «Ми не під законом, і під благодаттю». Бо правдива благодать Божа ніколи і ніде не дає ніякого приводу до розпусти. По закону проливалася кров тварин, а по благодаті Божій пролилася кров Однородженого Сина Божого. Відчуваєте різницю? Вона пролилась за гріхи а не для підтримки гріха! І як будуть винні ті, хто використовує благодать Божу в привід для розпусти! Наскільки легше було б жити, прийнявши настанову: «Маючи поживу та одяг, будьмо тим задоволені». Це слово не міняється ні для якого часу. Лаодикія зовні була багатою, а Бог бачив внутрішнє спустошення: нужденний, мізерний, вбогий, сліпий, голий. І присуд: «Виплюну тебе з Моїх уст». Як страшно! Багато хто обманює себе та інших, що Бог не дивиться на зовнішність, маючи на увазі непристойну одіж та поведінку. І посилаються на 1Сам. 16:7. Але тут йдеться про лице та зріст, тобто – на красу не дивиться Господь, а на серце. Ці місця Писання не суперечать, а доповнюють одне одного. Спустошена прикрашає тіло, а ап. Павло благає віруючих людей віддати свої тіла «в жертву живу, святу, приємну Богові, для розумного служіння…» (Рим. 12:1) Нерозумне служіння – тимчасове, земне. У вічності перед правосуддям Господа, що будеш робити ти, спустошена, маючи тільки вигляд благочестя? Ісав первородство проміняв за їжу, а ти за що? Дочки Сіону, це слово Святого Писання через служителів Господніх направлене до вас. І від вас залежить, як ви сприймете його. Поставте на своєму життєвому шляху попереджувальний знак: «Не обманюйтеся, - Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Гал. 6:7).
Християнська косметика: Одну ревну християнку запитали, якою косметикою вона користується. Вона охоче поділилася своїми секретами. «Для рук, - сказала вона, - я використовую доброчинність; для обличчя - привітність; для уст застосовую істину; для очей – співчутливість; для голови – смирення. Тіло ж своє вдягаю у праведність, у поведінці дотримуюся чистоти і пристойності, ноги в готовність благовістити мир». Всі ці якості дають прекрасні результати і женуть геть сум, тому що хоч стара людина й тліє, внутрішня день від дня обновлюється. І душа радіє, що не подала нікому приводу до спотикання й спокуси і буде разом з тими, хто шанує Бога не язиком, а серцем. Адже істинна благодать Божа ніколи й ніде не дає приводу до розпусти.
"Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!" Псалом (126:1)
|