Я думаю, що заздрістю у цьому випадку це буде тоді, коли ти захочеш стати таким же добрим і розумним, при цьому щоб інший був не таким добрим чи розумним.
Тобто правильно каже Вінслет: залежить від того, які почуття до тієї людини. Тобто різниця в тому: чи заздриш, чи береш приклада.

Згоден

В мене траплялися випадки в житті коли я заздрила, крепко заздрила однокласникові, однокласниці, подружці, сестрі.... Признаюся це дуже неприємне відчуття... Коли заздриш комусь дуже важко бажати тому чогось доброго, навпаки як чуєш буває що про них ,хотілося б щоб їм було хуже...З подружкою ми дружили 6 років, але мабуть небуло такого місяця щоби ми не сварились,( правда через пару день мирились) важко було дружить коли заздриш хоча б у чомусь. .....Правда ми тоді були ще дітьми....... Потім все таке мені набридло, і ми посварилися, помирилися вже через пару років, але вже не були друзями. Слава Богу, що я вже не відчуваю ні докого заздрості, я зараз маю іншу подружку, ми вже з нею довгий час дружим і мабуть ще ніколи не сварились... Заздрість це одне з найбільш гидотних явищ, хтозна якби я жила і до чого до жилася, якби мене Бог не визволив від такого, правда за свою заздрість я дістала покарання Але слава Богу що все прошло.
Крім того заздрість це порушення 10 -ї заповіді Бога, і ,мабуть, цей гріх не останеться без Божого пакарання. Від заздрості важко самім вибраться , мабуть один Бог може визволити, і треба молиться за того кому ми заздримо, щоб Бог його благословляв, якщо визнати перед Богом цей гріх, і від щирого серця побажати благословіння тій людині , то думаю що можна звільниться від такого відчуття.

Думаю, найкращий спосіб боротися з заздрістю - це дякувати Бога за те, що маєш. Бо коли заздриш - стаєш незадоволеним долею, бажаєш того, що мають інші. Але Бог хоче, щоб ми були вдячними Йому за те, що Він дам дає.

Ми живем в соціальному світі де люди одягаються, іздять на машинах будують будинки...Все це може бути підставою до заздрості-та на моє переконання якщо є внутрішня опора а це Бог і його закони, то можна і треба з Його Ласкою долати всі недосконалості нашоі душі-в тому числі і заздрість!

Нещодавно чула проповідь про заздрість. В ній дуже вдало було підмічено, що заздрість виникає тоді, коли в нас неправильна, занижена самооцінка. Вихід з цього той,що треба думати пор себе в міру віри, даної Богом , як про Його творіння, Його унікальний задум. Якщо перебуваємо у вірі Божій, ходимо по духу, то заздрість не пристане до тебе. А коли оцінювати інших та себе, дивлячись плотськими очима, то й заздрість підкрадеться.

Ох, це неєвангельське вчення вкралося в наші церкви через лженавчання у так званих біблійних інститутах. Невже не ясно до чого ця наука схиляє!?
Занижена самооцінка - це смирення, покора перед Богом, смерть для плоті... Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! (Пс.50:19)
Ап.Павло застерігає: ...в покорі майте один одного за більшого від себе. (Фил.2:3)
і ще: ...не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив. (Рим.12:3)
Як бачимо, Слово Боже каже про необхідність мати якомога низьку самооцінку, а вони навчають, що треба про себе думати більше ніж належить, а це вже гордість, а ми знаємо, що Бог гордим противиться, не дає таким благодаті, а значить для таких немає і спасіння. Ось тому диявол намагається звести навіть вибраних отакими проповідями про так звану "занижену самооцінку" та інші неєвангельські лжевчення.

Власне заздрість виникає через гордість. Гордість - це і є причиною заздрості. Хто про себе думає скромно, ніколи гордість не вкрадеться, а хто має завищену самооцінку, той починає думати: ось він має, а я що - гірший? Ось і заздрість входить у серце гордої людини.
Ну покажіть хоча б один приклад людини, що має найнижчу самооцінку, і щоб у неї була заздрість? Не знайдете такої людини, бо смиренна людина ніколи не подумає про себе більше ніж належить, а значить і ніколи не буде заздрити, не пожадає бути таким як хтось.

ви обоє добре кажете.
Я думаю, що занижена самооцінка походить від комплексу неповноцінності, і є "самовільною покорою", що є протилежним до справжньої смиренності і покори.
Напр. людина думає: "я така не красива, така не талановита, я того і того не вмію, а ось цей/ця така красива і здібна і то має і те. І так від заниженої самооцінки виникає заздрість. Людина забуває, що і вона є унікальним творивом Бога і в неї теж є якісь таланти. Але хтось їх має 5, а хтось 1. Вона не покладається на Бога, забуває що Він вибрав немудре і немічне, щоб зробити мудрим і сильним.

Про це ми колись говорили у темі Комплекс неповноцінності, де я висловлював свої категоричні думки щодо цього вчення. Ось приклад з притчі про фарисея та митника: хто з них мав високу самооцінку, а хто занижену? Звісно, фарисей говорив: "Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник." А митник же навпаки мав так звану "занижену самооцінку", чи не так? Написано: здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів...
І що сказав Христос? Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться. (Луки 18).

У сучасному християнстві не модно проповідувати Євангеліє, бо це з точки зору людської психології - нерозумно! Як же це так принижуватися, як же так можна щоку підставити, та ще й ворогів любити. Але ж Бог так визначив, і лише тільки хто увірує Богу, той погубить душу свою в цьому віці... але Бог збереже її у вічне життя! Адже так Господь сказав: сила Моя здійснюється в немочі... (2Кор.12:9)

Можливо комусь важко з цим погодитися, бо ми всі хочемо бути великими, ми часто про себе думаємо більше ніж ми є, а тому робимо часто те, чого Бог не велів, і йдемо туди - куди Бог не посилав. Але Бог зможе використовувати нас лише тоді, коли наша самооцінка впаде до нуля... ось тоді тільки Божа благодать буде використовувати нашу посудину на всі 100%.
А якщо навіть Бог створив людину абсолютно бездарною, то все ж хто така людина, щоб дорікати своєму Творцю? Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість ганчареві своєму: Що робиш? (Iс.45:9) Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? (Рим.9:21) Ось хто ми є в Божих очах - черепок з черепків. А якої ми думки про себе? Чи можемо ми думати про себе занижено? ще нижче аніж глиняний черепок?

І якщо хтось думає, що він не красивий, то не тому, що він не красивий, а тому що гордий, бо порівнює себе з іншими і вважає, що він має бути красивішим за когось, тощо. Тобто тут швидше всього навпаки - завищена самооцінка - завищена оцінка свого Я, а це ж та сама гордість. Бо черепок ніколи не скаже, що він не такий красивий чи не такий талановитий як інші, адже розуміє, що таким його створив Бог, і це Божа справа на що використати цю глину: щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
Навіть якщо хтось був створений для низького застосування, то й для таких є місце в Божому домі, якщо звісно цей черепок берегтиме себе в чистоті, то буде готовий для використання Богом.

дальше: чи є заздрість, коли одна віруюча людина бачить іншу віруючу людину і думає собі: "О, цей/ця брат/сестра так благословенно проповідує, так вміє сильно молитися, така добра і тд.," тобто суто духовні якості бачить, і каже, що вона не така і цього всього немає, що вона слабка і недобра, і не вміє так молитися і тому подібне. Це є заздрість?

Є низька самооцінка, а є занижена. Я бачила таких людей, невдах, що вважали себе приреченими на сіре, безрадісне життя, проте вони не понижалися перед Богом. Вони заздрили успіхам інших, при цьому їм і на думку не спадало, що Бог їх також створив поноцінними і може дати благословіння та успіх, варто тільки смиритися під Його міцну руку, щоб Він їх повищив. Їхні комплекси сприяли їхнім заздрощам
Я вважаю, що дивитися на себе скромно ще не означає думати:"Я ніхто і звуть мене ніяк." Краще думати так: " Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона."1 Кор 15:10
Диявол намагається звести заздрістю кожного, хто до чого схильний, когось гордістю, когось комплексами. Зрештою, навіть психологи кажуть, що чоловіки схильні до переоцінювання своїх можливостей, а жінки більше недооцінюють свої сили. Мабуть тому для когось подані мною думки як єресь До речі, проповідник, що говорив про заздрість, був простий, невчений і нахилів до неєвангельських вчень за ним не помічалося...

Очевидно, що це також заздрість, принаймні недобре почуття. Якщо комусь не вистачає мудрості - нехай просить у Бога, якщо хтось не має сили молитися, нехай просить у Бога, Який всім дає просто і не докоряє. Добре у всьому довірятися Богу, адже Бог краще знає як і в чому нас використати.Прошу вибачення за мою прямоту, але я пояснив свою думку.
Ну, це добре, що проповідник простий, я нічого не маю проти нього, десь почув - переказав... але ж ця наука про занижену самооцінку - не є біблійною, а походить ця теорія від харизматичного вчення, мабуть у біблійних інститутах цього навчають. Може я помиляюсь, але аж ніяк не можу поєднати це вчення з євангельським.
Ну, бачиш, ті невдахи не понижалися перед Богом, а значить у них завищена самооцінка. Все що їм потрібно - це покаятися і принизити свою самооцінку до нуля, і тоді Господь їх підніме, не вони самі себе, а Господь. Тому якщо і є проблема, то не в заниженій самооцінці, а у завищеній самооцінці - звідки походить гордість та заздрощі. Адже хто про себе думає скромно, ніколи не буде заздрити іншим.

Може й так, та є люди, що перед Богом понижаються, а є що лише у своїх людьських очах малі, ці речі думаю, слід, розмежовувати.

Ok, нехай так.

Все ж таки в нас можуть бути й риси неугодні Богу. Наприклад, лінивство... часом через лукавство ми лінощі списуємо на немічність, і тим себе обманюємо... А Бог про таких скаже:
Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. 29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. 30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів! (Матв.25:28-30)

Слід розмежовувати низьку самооцінку зі смеренням. От дівчата, дійсно, мають занижену самооцінку стосовно свого вигляду, особливо повноти. Але це аж ніяк не означає смиренності. У них є низька самооцінка, але вони з цим ніяк не погоджуються, а постійно роптять і заздрять іншим дівчатам, постійно себе з ними порівнюючи. Якщо у дівчини висока самооцінка, тобто задоволена собою, вона не заздрить іншим дівчатам. Тобто, стосовноп заздрості мова іде не так про існуючу самооцінку, як про смиренність, тобто задоволення собою і тим, чим Бог наділив. Якщо дівчина каже, що вона негарна, вона тим самим звинувачує Творця. Смиренна дівчина ніколи так не скаже і не заздрить іншим. І не тільки не скаже, але навіть і не подумає так, а отже у неї немає заниженої самооцінки. Біблія нам говорить не за пониження самооцінки, а пониження гордості. Люди, котрі постійно незадоволенні своїм виглядом, або своїм статусом у суспільстві переважно горді люди.