А я зрозуміла з цього місця писання, що благочестя ставиться понад усе.
І, тому, я не тільки ноги маю мити іншим, а й служити всім чим можу(проявляти благочестя).

Проаналізуйте ці місця:
Луки 22
"23 И они начали спрашивать друг друга, кто бы из них был, который это сделает.
24 Был же и спор между ними, кто из них должен почитаться большим. 25 Он же сказал им: цари господствуют над народами, и владеющие ими благодетелями называются, 26 а вы не так: но кто из вас больше, будь как меньший, и начальствующий — как служащий."

Івага 13
"12 Когда же умыл им ноги и надел одежду Свою, то, возлегши опять, сказал им: знаете ли, что Я сделал вам? 13 Вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно говорите, ибо Я точно то. 14 Итак, если Я, Господь и Учитель, умыл ноги вам, то и вы должны умывать ноги друг другу. 15 Ибо Я дал вам пример, чтобы и вы делали то же, что Я сделал вам. 16 Истинно, истинно говорю вам: раб не больше господина своего, и посланник не больше пославшего его. 17 Если это знаете, блаженны вы, когда исполняете"

Учні були тілесними, бо Дух Святий ще не зійшов на них. Вони до останього надіялися, що Христос відбудує царство Ізраіля, і почали ділити між собою посади.
Тому Христос ім подав такий приклад(вмивали ноги на той час раби).

Сам Ісус каже: "что Я делаю, теперь ты не знаешь, а уразумеешь после." (Івана 13:7)
Тобто, коли на учнів зійшов Дух Святий.

І, чому тоді апостол Павло нам не дописав в 1 Коринтян 11:23-26
"23 Ибо я от Самого Господа принял то, что и вам передал, что Господь Иисус в ту ночь, в которую предан был, взял хлеб 24 и, возблагодарив, преломил и сказал: «приимите, ядите, сие есть Тело Мое, за вас ломимое; сие творите в Мое воспоминание». 25 Также и чашу после вечери, и сказал: «сия чаша есть новый завет в Моей Крови; сие творите, когда только будете пить, в Мое воспоминание». 26 Ибо всякий раз, когда вы едите хлеб сей и пьете чашу сию, смерть Господню возвещаете, доколе Он придет."

Напевне, Ісус забув йому сказати про миття ніг...

Так, звичайно. Хоча найвища заповідь - любити Господа (себто виконувати Його заповіді), а благочестя щодо інших (служити людям) є другою заповіддю, хоча вони пов'язані, і не можливе одне без іншого.


Написано про Духа Святого так: Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив. (Iван.14:26)
Тобто Дух Святий не буде вчити людських передань (батьківської віри), а навпаки - пригадає усе те, що Христос говорив.
І ще Христос повелів: Тож ідіть, і навчіть всі народи... навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. (Матв.28:19-20)
Зауважте, не те, що апостол передав, а все те, що Сам Христос заповів.

Слово нашого Господа актуальне і тепер.
Христос навчав: Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець...
А Я серед вас, як службовець. (Луки 22:26-27)
Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться. (Матв.23:12)
І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими. (Матв.19:30)
Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім. (Матв.5:19)

Тай апостоли нагадують: А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать! (1Петр.5:5)
...в покорі майте один одного за більшого від себе. (Фил.2:3)

Як бачимо, не обов'язково понижувати себе і служити іншим, але той хто вірить Слово Божому і так чинить - той блаженний!
Хто вірить - той вже розуміє, а хто не вірить - зрозуміє потім.

щодо місця із посл. до Євреїв, то думаю, воно цього не стосується, бо ап. Павло навчає Тимофія про те, якими мають бути правдиві вдовиці:
"А вдову вносити до списку не менше, як шістдесятлітню, що була за дружину одному чоловікові,
засвідчену в добрих ділах, якщо дітей виховала, якщо подорожніх приймала, якщо ноги святим умивала, якщо помагала обездоленим, якщо всякий добрий учинок виконувала." (1Тим.5:9-10)

Короч, брати, нині кожен будує як вважає.
Так і написано
1 Коринтян 3:10-15
"Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній!
Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос.
А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи,
то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є."

Сьогодні одні надіються, що спасуться трьома одежами, інші суботою, інші - омитям ніг, інші - зеленими хустинами, а ще інші - без електрики і т.д.

Ісаі 28:13 "І станеться їм слово Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, трохи тут, трохи там, щоб пішли та попадали навзнак, і щоб були зламані й впали до пастки й зловилися!…"

Хай Господь дасть нам мудрості!

Отож, треба вміти чітко розділяти, що нам заповідав наш Господь Ісус Христос, а що нам передалось від батьків та оточуючих.

Бог хоче від нас, щоб ми вірили Слову Божому і виконували Його волю, Його заповіді.
Якщо нас навчили не тому, що Господь заповідав, і ми прийняли це, відкинувши Боже, то будемо мати шкоду.
Тому треба просити в Бога мудрості, щоб ми будували на камені (Божому Слові), а не на піску (людських переданнях).

Сьогодні, та й завжди, вибирали такі місця із Слова Божого, що можна оправдати твердження кожного. Навіть сатана використовує Слово Боже.
Але, як написано:
1 Коринтян 3:12-13
"А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є."

Малино, сатана спокушав до гріха, до відступництва. А слово Ісуса Христа спонукає до любові. І ця заповідь не важка.

Наша віра від слухання слова Божого. Може хтось не так розуміє, але головним чином, у всьому, щоб ми не робили, ми повинні це робити як для Господа. Хто вмиває ноги ближньому - як Господу. А хто не вмиває - як для Господа. Бог знає наше серце і добре знає, чи ми хочемо догодити Йому, чи може шукаємо виправдання собі аби не послухатись Господа. Бог бачить наміри нашого серця, і для Бога не так важливо, що ми робимо, як те з яким серцем ми це робимо, чи по вірі це робимо, чи з любові. Ось що головне!