Сумління людини - здатність людського духу розрізняти добро і зло при раді в серці.
Після первородного гріха людина отримала пізнання добра і зла, але не від Бога а від землі, тобто ті пізнання, які отримали душі живі, тобто і інші тварини. Це було плотське пізнання добра і зла яке заселилося у людську душу. Звісно, пізнання людини було більше ніж пізнання тварини. Людина, на привеликий жаль, відмовилась від мудрості Бога і вирішила що зможе без допомоги Бога накопичити все необхідне.
Людина - вище творіння Бога, яке відпало від Творця, але не втратило здатність накопичувати знання і почався цивілізаційний розвиток, зачатком якого стали плотські пізнання добра і зла. І Бог, аби людина повністю не перетворилась на двоногу тварину яка здатна нищити все навколо себе, вирішив дати кожній людині при народженні частинку від Себе – сумління в її дух. Це був останній запобіжник в дусі людини.
Тому сумління – духовні пізнання добра і зла і цей дар від Бога.
Всі люди народжуються з цим даром. Христос показав це людям:
«2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них, 3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне! (Вiд Матвiя 18:2,3)».
Як людина втрачає той Божий дар? Погане насіння (не чисті душі батьків успадковуються дітьми) та погане товариство
(«33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! (1-е до коринтян 15:33)»).
Дехто може заперечити що і серед невіруючих можуть бути сумлінні люди. Чисте сумління не може бути у невіруючих – не треба плутати добру душу з чистим сумлінням.
(«9 То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом, 10 як написано: Нема праведного ані одного; 11 нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, 12 усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного! (До римлян 3:9-12)»).
Чи може людина зберегти сумління все своє життя? Ні, не може, бо світ в якому живе людина весь у гріхах. Але людина може прийняти Христа і очиститись Його кров’ю
(«14 скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому! (До євреїв 9:14)»).
Ну і звісно, сумління потрібне тільки на час перебування людини у тлінному тілі.

Майже 40 днів пройшло і жодного повідомлення - мабудь незрозуміло написав.
Будь ласка, дайте відповідь тільки на одне запитання:
Чи згодні ви з твердженням що сумління є дар Божий який дається людині при її народженні ?
Можно односкладово: Так чи Ні.

думаю, сумління має кожна людина. але воно є різним. як казав брат Беспалов, що це є непідкупний Божий союзник (є проповідь брата Дмитра про сім ступенів совісті https://youtu.be/II25MVyFTBk).

Дякую за посилання на Беспалова - на жаль, раніше не слухав його.

Звісно, сумління може змінюватися з роками, а, як ви думаєте, при народженні воно у всіх чисте ?

я не знаю з яким сумлінням людина народжується, але є написано в Писанні:
"Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя." (Пс.51:7)
і ще "І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків,
але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти..." (1Пет.1:18-19)
але є ще і так написано (хоч для мене це місце важко зрозуміле): "Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі." (1Кор.7:14)

Сумління може робити негідні вчинки? То для чого очищувати сумління? Може йдеться про те, що обтяжує сумління від чого у Вас неспокій?

Думаю в позитивному розумінні "сумління" воно як є то незмінне, а в якому воно полоні то інше...

Трапилось по сумлінню, і знову ж: йдеться про те, що існує два сумління які муж собою у розладі чи про те, щоб бути в ладах із сумлінням?

Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа,
(1Петр.3:21)

У перекладі Огієнка 30 разів зустрічається слово "сумління", слово "Дух" або "дух" - 597 разів.
Зараз так розумію сумління:
Все що людина бачить, чує, робить, думає – все життя людини фіксується у її дусі. Частка духа людини то є сумління – дар Божий, її внутрішній суддя. Тільки людина вчинила щось недобре, зразу ж починає говорити сумління «то є гріх, виправ якнайшвидше». Якщо людина виправилася, сумління замовкає, а якщо ні буде докоряти нескінченно. І частенько людина, аби приглушити внутрішній голос, починає у своєму серці та розумі виправдовуватися, прибігає до неправди. Якщо потік неправди не закінчується, сумління занечищується і через деякий час спалюється – маємо людину без сумління.
Всі люди у гріху, але серед цих грешників є люди з чистим сумлінням – це ті хто очистився кров’ю Господа Ісуса Христа. Робиться це так: молитва, покаяння за гріх, відпущення гріха, очищення сумління.

Так точно. Коли гріх опановує серце то сумління відступає.

Обходячи питання людей http://otvet.i.ua/user/9781466/22334/

Питання ставить християнка ну скоріше за все це "Свідки Єгови" але веде себе вона там не погано.

Тепер знайдіть відповідь tonichka+

Отже вона перечислила низку варіантів... припустимо всі ці версії є ефективними, але:

Того образ, хрищення не тілесної нечистости позбуття, але обітниця Богові доброго сумління, спасає тепер і нас воскресенням Ісуса Христа,
(1Петр.3:21)

Думаю, Біблія не говорить про те, що не треба позбуватись "нечистоти", а треба від доброго сумління, обрати один з варіантів tonichka+

Саме добре сумління допоможе обрати вірний спосіб.

Поради tonichka+ для тих хто живе по плоті, такі не можуть мати чисте сумління.

Там одна відповідь є правильною "почати день з молитви" і далі говорить "обирай". Якщо питає християнка то за добрим сумлінням, зможе обрати.

"2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них, 3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!" (Вiд Матвiя 18:2,3)
Коли людина народжується у неї є батьки по плоті (батько і мати) і батько по духу (Бог). Кожному новонародженому Бог дарує дух життя, а в ньому чисте сумління. Біда багатьох у тім, що вони не знають Бога, а деякі знаходять нового батька по духу - сатану. А хто ж приведе дитину до свого духовного Батька ? Звісно, хтось з плотських батьків. Мабуть, про це і сказано у
"14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі." (1-е до коринтян 7:14)

Напевно це підказка, що з сумлінням у світських людей є проблеми.

Однак до сумління читачів цієї теми, нагадаю, що у більшості є схильність звертати увагу на погляди(мнения), знову ж таки Павло підмітив, що це не від Бога, а лише його припущення які треба допрацювати

Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
(1Кор.7:12)

Просто для світських людей там сумління повертає психолог, а перед Богом, перезавантаження чи народження з гори.

Не зрозумів: сумління одній людині повертає друга людина (психолог) ?

Ну ми однозначно не вияснили чи сумління це вища свідомість чи складова людини. Можливо сумління є однією з складових людської природи і це саме сумління, відрізняє людину від тварини. Інша справа, що сумління може потрапити в полон гріху та все одно коли приходить момент істини до людини повертається почуття жалю, може це відголосок сумління. Наприклад за кордоном чоловік застрелив свою дружину, а потім все ж жити далі не міг, і застрелив себе, сумління є але не знає виходу через інші гріхи. Психологи не можуть працювати над вищою свідомістю але працюють над тим, що складає саму людину то чому би й ні. Ну а Бог визволює сумління від рабства гріха. До речі слідом за Павлом, можу повторити, що ці висновки чисто мої спостереження. Сподіваюсь маю рацію.