Бог Творець справді існує, і тільки нерозумний може сказати ‘нема Бога’ (Пс.53:2),
бо ‘усякий дім хтось будує, а Той, хто все збудував, то Бог’ (Євр.3:4).

‘Догодити ж без віри не можна; і той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду’,
до того ж ‘страх Господній (шана Господу) початок (основа) знання’ (Євр.11:6; Пр.1:7).

Бог Творець є живою істотою з певними чуттями та здібностями,
адже ‘хіба Той, що вухо щепив, чи Він не почує? хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?’ (Пс.94:9).

Основними ознаками особистості є розум, почуття і воля.
Бог є особою, бо Він має розум (Рим.11:34), яким Він знає (Лк.16:15), передбачає (Євр.11:40) і т.п.,
Він також має почуття, які проявляються в Його милосерді, любові (Еф.2:4) і т.п.,
і в Нього є воля (1Пет.2:15), якою Він хоче (Пс.135:6), вибирає (5М.7:6) і т.п.

Хоча написано, що ‘Бог є дух’ (Ів.4:24), Він має тіло – духовне тіло, бо ‘є тіло звичайне (фізичне), є й тіло духовне’ (1Кор.15:44).
Але для людей це тіло Боже є невидимим (1Тим.1:17), і тому сказано, що ніхто з людей Його не бачив і не може бачити (Ів.5:37; 2М.33:20).
Проте Христос, небесні християни та ангели, які теж мають духовні тіла, бачать Бога у Його духовному божественному тілі (Ів.6:46; 1Ів.3:2; Мт.18:10).

Тут можна відзначити й те, що є ангельські смертні духовні тіла (Євр.1:13,14), і є божественні безсмертні духовні тіла (1Кор.15:53,54).
Тобто, ангели можуть вічно жити, але через гріхи можуть померти (Мт.25:41), – а божества взагалі не можуть померти, бо вони безсмертні.
Безсумнівно, Бог має божественне безсмертне духовне тіло, бо Він має ‘життя Сам у Собі’ (Ів.5:26) і є ‘нетлінним’ або безсмертним (Рим.1:23).

На відміну від людей і ангелів, Бог має самоіснування, тобто, незалежність від інших у Своїм існуванні.
Наприклад, люди залежать від Бога, який дав їм життя (Дії 17:25), а також від повітря, їжі та інших речей, які підтримують їхнє життя.

А Богу ніхто не давав життя, бо саме Він створив усе і з Його волі воно існує (Об.4:11).
До того ж, Бог має ‘життя Сам у собі’ (Ів.5:26) і є нетлінним або безсмертним (Рим.1:23), тому Його життя не залежить від нікого і нічого.

Звичайно, Бог вічний, адже написано, що Він ‘повіки Живущий’ (Іс.57:15).
Однак слово ‘вічність’ (євр. олам) має два значення: закінчений довгий період (Мих.5:1), і нескінченний довгий період (2М.15:18).

Тобто ‘вічність’ це певний тривалий час, який має або не має закінчення в минулому чи в майбутньому.
Безсумнівно, у майбутньому Бог існуватиме нескінченно, як сказано про Нього – ‘роки Твої не закінчаться’ (Пс.102:27).
А тривалість існування Бога у минулому залишається для нас таємницею, як написано – ‘недослідиме число Його літ’ (Йов.36:26).

У будь-якому разі, Бог Отець існував раніше за всіх і до всього, бо саме Він все створив і з волі Його все це існує (Об.4:11).
А тому від нас як створінь хай буде ‘Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки’ (1Тим.1:17).

Бог самодостатній, тобто, Він сам, без допомоги інших, може забезпечити Своє благополуччя і ніхто не завдасть Йому шкоди (Йов.35:6,7).
Адже дійсно ‘Він не обслуговується руками людськими, ніби потребуючий чогось, бо Сам дає всім життя, і дихання, і все’ (Дії 17:25).

Бог безсмертний або нетлінний (1Тим.1:17), – Він не може померти, і Його не можна умертвити, бо Він ‘має життя Сам у Собі’ (Ів.5:26).
Тобто, на відміну від ангелів і людей, Його духовне божественне тіло складається з елементів життя, тому воно завжди живе.
Таким чином, Бог є ‘повіки живущий’ (Іс.57:15) і Його ‘роки не закінчаться’ (Пс.102:27).

Бог є невидимий для людей (1Тим.1:17), адже Він дух (Ів.4:24) і тому ніхто з людей Його не бачив і не може бачити (Ів.5:37; 2М.33:20).
Однак Христос, небесні християни та ангели, які теж мають духовні тіла, бачать Бога (Ів.6:46; 1Ів.3:2; Мт.18:10).
А ми можемо ‘бачити’ Його лише ‘очима’ серця або розуму (Еф.1:18), тобто, пізнавати і усвідомлювати яким Він є, особливо в образі Ісуса (Ів.14:9).

Бог є всемогутнім (1М.17:1), тобто, Він може зробити все, що захоче (Пс.135:6).
Але те, що суперечить Його святому характеру, Він не може робити (Ав.1:13; Євр.6:18).

Бог є всюдисущим, бо Він своїм тілом перебуває на небі (1Цар.8:39; Мт.6:9),
а своїм духом (властивостями) діє по всьому всесвіту (Пс.139:7-10; Єр.23:23,24).

Бог є всезнаючим, бо Він знає про все і всіх.
Люди мають обмежене знання (1Кор.8:2), а також ангели і навіть Ісус не все знають (Мр.13:32).
Але Бог завдяки своєму розуму та всюдисущості знає все (1Ів.3:20), бо ‘все наге та відкрите перед очима Його’ (Євр.4:13).

Бог є всевишнім, оскільки Він перевершує все існуюче (1Хр.29:11),
бо Він все створив (Об.4:11) і керує всіма як цар, законодавець і суддя (Іс.33:22).

І Він як ‘Бог богів і Пан панів’ (5М.10:17) буде вічно ‘у всьому все’ (1Кор.15:28),
бо Йому належить ‘благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки’ (Об.5:13).

На відміну від вчень політеїзму про поклоніння багатьом богам, Біблія вчить ‘хай не буде тобі інших богів при Мені’, бо ‘Бог наш Господь один’ (5М.5:7; 6:4).

Дійсно, Бог Отець це єдиний правдивий Бог (Ів.17:3), який Сам про себе свідчить ‘Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я’ (Іс.46:9).

Адже ‘хоч і існують так звані боги (сильні, впливові особи) чи на небі, чи то на землі … та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе’ (1Кор.8:5,6).

Підсумовуючи цю частину пізнання Бога, можна сказати, що Творцем всесвіту є Бог Отець, який існує з невідомого нам давнього часу,

є особою і має божественне безсмертне духовне тіло, і Він мешкає на небі, але як всезнаючий і всемогутній керує та діє по всьому всесвіту.

Бог є святий, праведний і добрий (Пс.99:9; 119:137; 136:1).

Він любить добро, робить його і сприяє йому (Пс.33:5; Дії 14:17; Бут.50:20).

До того ж, Він ненавидить зло, не робить його і протидіє йому (Зах.8:17; Йов.34:12; Пс.94:23).