О, я бачу, тут зібралися представники єресі диспенсиціонізму. Ми, звісно, можемо обговорити проблему диспенсій в іншій темі, навіть можу створити її. А тут ми обговорюємо Новий Завіт Господа зі своїм народом.
А Новий Завіт також стосується лише Ізраїля (можна простежити це через усю Біблію), але є повнота Ізраїля, себто справжній Ізраїль, тобто Ізраїль за обітницею, Ізраїль по вірі, тобто ми з вами. Тому не треба казати, що Бог є клятвопорушником:
Рим. 9:6-8: "Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля, і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“. Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння."

Не думаю, що є сенс ще додатково тут щось пояснювати. На мою думку, тут все очевидно. Для Ізраїля справді "дари й покликання Божі невідмінні. Але зараз всі ці обітниці стосуються і нас. Ви намагаєтеся приписати ап.Павлу якісь дивні свої шаблони тлумачення. Прочитайте ці місце неупереджено, як вперше, без навязаних шаблонів. Тоді все стане на свої місця

Не зрозуміла, що для вас є "повнота Ізраїля". Як читати вашу деталізацію далі:
- Повний Ізраїль це -"справжній Ізраїль" + "Ізраїль за обітницею" + "Ізраїль по вірі"
чи
- Повний Ізраїль це - "справжній Ізраїль" або "Ізраїль за обітницею" або "Ізраїль по вірі"
чи якась інша модифікація цих термінів.


Хіба Павло "тлумачив" чиїсь послання? Він роз'яснював складні процеси діл Бога. А розуміння цього отримав від самого Господа, навіть і колючку в тіло через це.
Щодо "шаблонів", то не зрозуміла - вони "мої", чи "на'язані" мені сторонніми людьми?

Пропонуєте "прочитати як вперше"? От і згадала з теплотою оте "перше прочитання" послання до римлян. Прочитала. І що прочитала, що не прочитала. Нічого не зрозуміла. У Євангеліях хоч про події писалось. А тут... Одна аналітика, до якої треба мати базу. А бази то ще не було. Тепер - інша справа. Базу Слова не витреш так просто з розуму. То ж і прочитати "як вперше", даруйте, в мене не вийде. А як я читаю? Як написано.

От ваше твердження: "Тому все, що написано про дім Ізраїля - сьогодні стосується виключно Церкви. Яка й живе в Новому завіті".
Тепер, чисто так для вас, покажу як я читаю, пам'ятаючи ваші слова:

25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,
Хіба може "жорсткість", тобто "відкидання Христа" стосуватися церкви? Аж ніяк. Значить, стосується не церкви, а Ізраїлю.

26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,
Хіба в церкві є безбожність? Нема. І Яків - це генеалогічна вітка, це не збір з народів. Значить і цей вірш не до церкви, а до Ізраїля.

27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!
А про це було сказано ще пророками саме Ізраїлеві. Церкви ще тоді не існувало, щоб до неї говорити. Наголошую, не "про неї", а "до неї". А Ізраїль був, і до нього це сказано.

28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.
Хто вороги Богу за Євангелією? Церква? Ні. Отже - Ізраїль. А улюблені Бога ради отців хто? Церква? Ні. В Слові немає отців церкви.

29 Бо дари й покликання Божі невідмінні.
Цим віршем Павло підбив підсумки - а чому увесь Ізраїль спасеться. Чому? Бо - улюблені ради отців.

То які тут шаблони в прочитанні? Написано? Написано. От викручувати з Ізраїля когось іншого в цих віршах - оце мистецтво шаблонів.

В часи вознесіння Христа на небо і зіслання святого духа на землю християни (учні Христа, які прийняли Його науку) уже були.
Після вознесіння на небо Христос застосував свою жертовну кров для очищення тих християн (Євр.9:24-26),
а після зіслання святого духа на землю Бог остаточно затвердив новий завіт з тими християнами (Дії 2:1-4).
Саме тоді християни приступили ‘до посередника нового завіту Ісуса, і до покроплення крові’ (Євр.12:24).

Неодноразово писав про свою віру в те, що Бог укладе новий завіт також з Ізраїлем у Тисячолітньому віці (Єр.31:31; Євр.8:8).

Ви посилаєтеся на пророків, через котрих Бог заповів Ізраїлю Новий Завіт. Ви десь зустрічали аналогічне пророкування Нового Завіту для поган? Чи може пророки говорили про укладання Нового Завіту двічі? Спочатку з віруючими, а потім - з Ізраїлем? Де ви знайшли такі пророцтва?

То коли Бог з ними підписував Угоду? І як це відбувалося?

В часи старозавітних пророків Бог в основному мав відносини лише з євреями, тому Єремія писав про майбутній Божий новий завіт з Ізраїлем (Єр.31:31),
але опісля Ісус навчав ‘оця чаша новий завіт у Моїй крові’ (Лк.22:20) і повелів ‘пийте з неї всі’ (Мт.26:27), тобто, всі люди приймайте цей Завіт.
А оскільки в Євангельському віці Ісусову ‘кров’ духовно пили лише віруючі християни з євреїв і поган, то тільки вони ввійшли в цей Завіт,
а всі інші невіруючі люди з Ізраїля і решти народів ввійдуть у цей Новий завіт у Тисячолітньому віці, коли теж приймуть Христа (Іс.2:2,3; Об.1:7).

Віруючі християни розуміли, що коли вони приймають Ісуса як посередника Нового завіту, то вони входять в цей Завіт з Богом (1Тим.2:5; Євр.12:24).
Старий завіт між Богом і ізраїльтянами укладався з видимим людським посередником Мойсеєм, тому ця подія описана наочно (2М.24:4-8),
а при укладенні Нового завіту між Богом і християнами невидимий духовний посередник Христос був на небі і звідти зіслав святий дух (Євр.9:24; Дії 2:2-4).
І як без укладення Старого завіту Бог не міг би мати зв’язку з ізраїльтянами, так і без укладення Нового завіту Бог не міг би мати зв’язку з християнами.

Мішам, ми уже розкрили картину на основі ваших цих двох посилань. І прочитали слова Самого Ісуса, який сказав, що пиття з цієї чаші не є прийняттям завіту, а лише звіщанням пролиття крові на відпущення гріхів. Ще раз уважно прочитайте.

Хочу звернути вашу увагу на те, що завіт - це угода союзу між двома суб'єктами, а саме: між Богом і народом, Ізраїлем. Для завіту народ має бути на обіцяній землі, а не десь в небесах. І присутність Бога має бути в середовищі народу. А для цього повинен стояти храм в Єрусалимі. Так було в старому завіті, так буде і в новому. Царство Бога повинно бути на землі. Воно повинно ще прийти. Ось коли прийде, то і буде укладений новий завіт. Давайте почитаємо одне з ваших посилань, але трохи ширше.

14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
15 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.
18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!
20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.(Лук.22:14-20)

Зверніть увагу на те, що Ісус говорить про те, що наступна пасха, яку Він буде споживати, має звершитися вже в Божому царстві. Пасха - це свято для Ізраїля земного. Отже, Боже Царство повинно прийти на землю, щоб Ісус міг разом зі своїм народом з'їсти цю пасху і випити від плоду виноградного. То ж це Царство ще треба дочекатися. А за цей час, щоб не зневіритися, мають робити що? Спомин. Спомин про Ісуса, що кров Його пролита і вона працює на очищення їхнього гріха.

Що в старому завіті мало нагадувати Ізраїлю про укладений завіт з Богом? Скрижалі Божі. Що має нагадувати про майбутній новий завіт? Спомин про смерть Ісуса. Ось що є споживання хліба і вина. СПОМИН, а не входження в завіт. Щоб дочекатися нового завіту і мати тверду впевненість, що він наступить, Ісус заповів свою кров і пролив її. Тобто свій заповіт скріпив Своєю смертю. Саме, щоб показати невідворотність майбутнього приходу царства Божого і укладення нового завіту.

А зараз Царства Божого на землі ще нема. Ізраїль ще тільки молиться "Хай прийде царство Твоє". То який у вас новий завіт? Не можна увійти в те, що ще не наступило в часі. Споживайте тіло і кров стільки, скільки вважаєте за потрібне. Стільки разів ви будете згадувати смерть Господню. Але це не означає, що стільки разів ви будете входити в новий завіт. В нього входять один раз.

Якщо ‘чаша’ – це новий завіт, а ‘вино’ – кров, то ‘пиття чаші’ – це прийняття нового завіту і пролитої крові Ісуса (Лк.22:20; Мт.26:27,28; Ів.6:54,55).
Хоча я згоден з тим, що при ‘питті чаші’ ми також споминаємо Ісуса та Його смерть (1Кор.11:25,26).

Як в давнину при укладанні Старого завіту були два суб’єкти – Бог і ізраїльтяни на землі з посередником Мойсеєм,
так і в 1-му віці при укладанні Нового завіту були два суб’єкти – Бог і християни на землі з посередником Ісусом.

Після воскресіння Ісус є духом (2Кор.3:17) і також воскреслі апостоли та інші небесні християни є духами (1Кор.15:44,49),
тому вони ніколи не будуть буквально споживати пасху, але мають духовно ‘пити нове вино’ радості у Божому царстві (Мт.26:29),
коли ‘сповниться пасха’ (Лк.22:16) через прийняття всіма людьми цієї жертви, адже ‘наша пасха, Христос, за нас у жертву принесений’ (1Кор.5:7).

Про укладений Старий завіт Ізраїлю нагадували Скрижалі Бога, а про укладений Новий завіт Християнству нагадують Євангелії Ісуса.

Божого царства на землі не було ні при укладенні Старого завіту, ні при укладенні Нового завіту, – адже ті два Завіти є лише дороговказами до цього Царства.

Тобто, ви стверджуєте, що Новий завіт належить християнам, тобто, покликаним Богом з усіх народів, церкві, де немає вже етноса: ні гелена, ні юдея.
Але Павло стверджує протилежне. Він каже, що завіти належать Ізраїлю і лише йому, і ніяк не народам. Читаємо:

3 Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
4 вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,(Рим.9:3,4)

Бачите, Павло з вами не згідний.Чи бажаєте з ним посперечатися?

Старий завіт належав ізраїльтянам і Новий завіт першочергово належав їм (Рим.9:4),
тому спочатку Ісус і апостоли проповідували лише євреям (Мт.15:24; 10:6).

Але в тому ж розділі послання до римлян Павло пише, що ‘не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля’ (Рим.9:6), тобто, невірних євреїв Бог не приймає;
більше того, Бог каже ‘назву Своїм народом не людей Моїх (поган, що ввірували в Христа)’ і вони ‘названі будуть синами Бога’ (Рим.9:25,26).

Таким чином замість невірних євреїв в Новий завіт ввійшли віруючі погани,
як далі про це писав Павло ‘вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою’ (Рим.11:20).
Внаслідок цього всі віруючі християни з євреїв і поган прийняли Новий завіт та Ісуса як його посередника (Євр.12:24).

Павло не говорить про якусь "першочерговість". Це ви добавляєте. А так не гоже робити. Павло каже однозначно: завіти належать Ізраїлю.

Знову ви добавляєте від себе своє. Не йдеться в Рим.9:6-9 про невірних євреїв. Там говориться про вибраність, про те, хто признається за сім'я і обітницю сина у Сари.

То ж ви будуєте свою теорію не на Слові, а на своїх добавках.


Віруючі християни ні в який Новий завіт не входять. Вони є тим благословінням Авраама, яке обіцяв йому Бог. Вони є виконаною Богом обітницею Аврааму. А Авраам не входив ні в старий, ні в новий завіти. Це Божа благодать.

Апостол Павло писав, що завіти належать Ізраїлю, але далі в тому ж посланні до римлян він пояснив,
що оскільки багато євреїв були невірними, то їх місце зайняли погани, які повірили в Христа (Рим.9:25-28; 11:7-20).

Далі в кінці цього ж Рим. 9 розд. підведений підсумок, що тут йде мова саме про невіруючих і невірних євреїв (Рим.9:27-33).

Божа обітниця Аврааму теж була завітом (Гал.3:15-17), що стосувалося і євреїв, і християн (Гал.3:27-29).
Але додатково євреї ввійшли також в Старий завіт (2М.24:6-8), а християни з Ізраїля і інших народів в Новий завіт (Євр.12:22-24).

Якщо мова про невірних євреїв йде у віршах (Рим.9:27-33), то чому ви посилаєтесь на інші вірші? А саме на (Рим.9:6), пишучи "тобто невірних євреїв Бог не приймає".

Ну і знову ж таки, де у віршах (Рим.9:27-33) написано, що Бог їх не приймає?
Написано, що спіткнулись. Та й віра не від людини залежить, лише від вибору Бога. Кому дасть віру, той і увірує. Це вибір благодаті (Рим.11:5). А якщо за благодаттю, то не від діл. А якщо не від діл, то як можна говорити за вплив невірністі на вибір, коли невірність - саме від діл. Вибір Бога не залежить, чи вірна людина, чи ні. Якщо Бог її торкнеться, то вона стане вірною. І не важно, якою вона була до цього. Ні ви, ні я не знали Бога до особистого навернення. Ото ж, апріорі, ми були невірними Богу. І що? Це завадило Богу нас навернути? Не завадило. І тепер - ми такі герої - вішаємо ярлики чиєїсь невірності.

То що ж буде з "невірністю", як ви це називаєте, євреїв? Читайте 11 розділ Римлян.

1 Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.(Рим.11:1)

11 Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.
12 А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?(Рим.11:11,12)

25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,
26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,
27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!
28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.
29 Бо дари й покликання Божі невідмінні.
30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
31 так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
32 Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх. (Рим.11:25-32)

Бачите, хоч і не слухняні, але будуть помилувані. Все одно будуть прийняті, бо улюблені.

Згоден з тим, – і ви правильно пишете, що євреї ‘будуть помилувані’ і ‘будуть прийняті’, тобто, це відбудеться у майбутньому в Тисячолітньому віці,
коли весь ізраїльський народ прийме Христа (Зах.12:10) і звідти почнеться Його явне царство (Іс.2:3), і тоді з ними буде укладений новий завіт (Єр.31:31).

Але в Євангельському віці невіруючі євреї були тимчасово відкинені (Рим.11:15), і тому поки що в новий завіт ввійшли лише віруючі християни (Гал.3:26-28).

Так. ТОДІ. Тоді буде укладений з Ізраїлем новий завіт. Але новий завіт двічі не укладається. Ми ж з вами вже дійшли порозуміння, що завіт - це угода союзу. І цей союз укладається лише між ДВОМА суб'єктами. Ви пропонуєте укладання союзу двічі: один раз Бог укладає союз з віруючими, а другий раз - з Ізраїлем. Це означає, що у Бога два нові союзи, окремо з усіма народами, окремо - з Ізраїлем. Але це нісенітниця, бо Павло каже, що союзи, тобто завіти, належать лише Ізраїлю.

Я не розумію вашого посилання на (Гал.3:26-28) як на факт входження християн в новий завіт. Читаємо... Вчергове...

26 Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!
27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!
28 Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!(Гал.3:26-28)

Бачу синів Божих через хрещення в Христа. Не союзників. Вони в Христа зодягнулися. Чи може вони в завіт, союз, зодягнулися? Та ні. Лише в Христа - Сина Бога. І названі СИНАМИ. І що це означає? Відносини віруючих з Богом як союзників, чи як родичів? Звісно, тепер віруючі і Бог - родичі. Бо народжені згори, від Бога Отця, відділені Духом Святим. Ви розумієте, що значить "ходити в імені Ісуса"? І в якому, чи чиєму, імені ходить Ісус? Подумайте над цим. Може тоді ви припините "запихати" родичів Бога в союз з Богом.