на сарказм не хочу відповідати


ніхто не може забрати твою індивідуальність без твоєї згоди на то.
Але індивідуальність не полягає в відрізанні від цілого і владарюванні над тим відрізаним. Це утопія.
В свободі від помилок несвідомого розділення, а також в свободі від помилок примусового об'єднання.

Не відповідай.

Якщо ЮРА, то несвідоме розділення, хто ж тоді поримусове об'єднання? Не можеш відповісти - назви це сарказмом.

Примусове об'єднання - як приклад - комунізм, хрестові походи (від слова "хрест" - це ідол такий).
Ще приклад з сучасності: початок добровільно-примусового руху до антихристового "Нового Світовго Порядку" і однієї релігії (не віри)...

Ну хай я, затюканий сектант. А який Христос тобі дає владу судити?
Хто ти такий, що судиш комунізм, хрестові походи,"Нові світові порядки"? І тут же б"єш себе кулаком в груди, що вся влада від Бога!Хіба у тебе не інше призначення і покликання?
Як ти добре бачиш у мені, те що я виставляю напоказ як проказу християнства, і як слабо бачиш у собі. І не тільки ти так робиш.
Всі переповнені гордості і самосхвалення за належність до передового загону послідовників. І з лозунгом: "Уперёд" готові стерти з лиця землі любого супротивника. Хіба в цьому їх призначення?
Хіба сьогодні крикни "У хрестовий похід!!!", і не підуть? Ти вже йдеш! І я вже йду!
Ті, що не мають у собі відповідей на елементарні питання,
зате мають у собі купу "божественних" знань і бажання вести полемику там, де тисячоліттями жувалася жуйка, якого бога вони знають?
Стає нецікаво, бо скрізь сірість. І ця сірість претендує на знання Бога.
І серед цієї сірості і я. Зовсім не цікаво!
Бувай здоровий!

І ніякий Христос не забороняє.
Я ж не кажу що це погано, (є як є) і не беруся осуджувати чи розсуджувати це все, це не моя справа, Бог розсудить. А судження це ніщо інше як роздуми, інакше як знати що є що і хто є хто?


1. Ніхто.
2. Людина.
3. Частинка Бога (як і всі ми).

Вибирай до вподоби.

Суджу про комунізм, хрестові походи,"Нові світові порядки" і т.д.

сумніваєшся далі? - Це втеча від себе.


Я його наразі шукав. Вже знаю що, але ще не знаю як (не можу ще).

Я готовий відповісти за це, а ти?

Не розписуйся за інших! я - не йду.

Ну то виходь з сірості. Ти сам обираєш де тобі бути - в сірості чи у Знанні.


образився?

Ні. Благословив!

Хочемо ми цього чи ні, але кожен із нас двоякий, тобто живе у нас дві природи: одна від Бога, інша, як казав ЛМакс від звіра, тобто наше "Я", або старий Адам, плоть. Тільки сказати що батько наш сатана це визнати себе послідовниками падшого ангела. Ми є нащадками Адама, якщо по тілу, якщо по духу - то нащадками Бога, а сатана для нас просто ворог, він немає частки у нашому походженні, хіба якщо тільки ми не поклоняємося йому, і то образно. А ще, Христос назвав дітьми лукавого тих хто вперто не вірив або через кого сатана діяв (я точно не памятаю кого саме, можливо навіть Петра: відійди від мене сатано).

Чи можу я на підсаві цих теревеней як нащадок Адама оформитися на проживання у Ізраїль? Прошу посприяти!

Не послідовниками, а жертвами його деструктивної ідеології - "чорне/біле", "добре/зле" і т.д.
Краще казати "подобається/не подобається" або "працює/ не працює".
І не так зовсім цілком батько, а нашого отого подвійного сприйняття і мислення батько. Це мається на увазі.

кажучи слова "ворог" чи "боротьба" ти себе утверджуєш в ньому.

Так написано в Біблії про сатану - він ворог людських душ і взагалі ворог вживається в Біблії як синонім сатани. Чи ти не віриш що сатана це абсолютне зло? Зла як такого і не було б ніколи якби сатана не приніс його і людство б навіть слова такого не знало. Ми не можемо нікого судити, я згідний, але називаючи сатану злом я його не суджу бо сатана і зло це тотожність. Якщо сумніватися що сатана це зло, тоді треба сумніватися що зло це щось погане. Адже ти ж не можеш сказати "сатана мені не подобається", правильно? Або сатана не працює.

Хоча християнці і ігнорують гордо мої питання, а задам ше
Звідки той клятий його приніс? Чи він творець зла? Так начеб то ти мене вчора вчив , що Творець у нас один!
Звичайно, можна сказати що це тайна, винекнення зла.
Але якщо це тайна, то при чому тут "приніс". І з якого місця Біблії ти знаєш, що саме сатана приніс зло ?

Думаю, що в тих, хто писав це, були на той момент великі проблеми з сатаною (і з Богом в тому числі).

Сумнів це вже дія сатани. Як можна сумніватися в самому сатані? Сумніватися в сумнівах? - абсурд...
(питання риторичні)


Можу. Можу сказати так: "для мене сатана не працює".

А якщо ти кажеш що для тебе він працює, то ти віриш в сатану на такому ж рівні як і в Бога! - тобто ти розділяєш свою віру на дві: одну в сатану, а другу в Бога. Тоді виходить віриш і служиш (боїшся, поклоняєшся) двом панам (двом богам), що й треба було довести.

Тобто це і є свідомість антихриста - ніби ми всі такі "чемні" і правильні християни, сильно віруємо в Бога (а ще віримо в сатану і ще боїмося його і все що з того випливає, але про це ми не говоримо, бо боїмося що нас обличать в невірстві - ой, яке лицемірство!...).

Тут все просякло і смердить 666-тим. Він всюди, навіть в головах самих більших праведників, бо вони його "обожнюють" на рівні Бога.

Скажете це не так? - ну то тоді ваша особиста справа...
Ми ходимо по колу з Біблією і тими помилками, які і в неї потрапили також. Сліпі не бачать й того...

1. Знання про зло є зло. Якщо добро - тоді сатана добродій, бо відкрив занання про зло в раю.
2. Приховування знання про зло є зло. Цим теж займаються сатана, після того як відкрив колись знання про зло, тепер намагається його приховати.

Він що бог?

Замкнуте коло.
Які висновки? Або Бога нема або сатани нема і нас "тримають в дурнях".
Або Бог і сатана це представники одного Цілого.

Хто і для чого нас тримає в дурнях?

І на це я маю відповідь, але послухаю вас.

Ну, сумніватися це може і від сатани! Но ти мені скажи, доки я тверезий, думати що хтось тримає тебе в дурнях - це точно від Бога?