Арона ж і синів його приведеш до входу в намет зборів та й обмиєш їх водою. А взявши шати, надягнеш на Арона хитон і плащ, що до ефоду, ефод, нагрудник; та й опережеш його мережаним поясом ефоду. І покладеш йому на голову митру, а на митру вкладеш святу діядему. І візьмеш миро і зіллєш його на голову й помажеш його. Потім приведеш і синів його, і надягнеш на них хитони. І підпережеш їх поясами, Арона та синів його, і обгорнеш їм голови завоями, і буде їм священство установою вічною. (Вихід 29:4-9)

Якщо Бог каже, що священство буде установою вічною, то чому тоді у більшості протестантських церквах немає священиків?

По-перше, у Біблії часто ми зустрічаємо слова "і буде постановою вічною", однак саме слово "вічне" має ще й значення "довгий час", а не "без кінця", а по-друге, кожен відроджений християнин є священиком Богові.

Священики Старого завіту мали обов'язок приносити до жертівника жертву за гріхи народу.
І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів. А Він (Христос) за гріхи світу приніс жертву один раз... Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується. (Євр.10:11-14)
А хто вступив у Новий завіт з Христом, той приймає священство від Самого Бога:
Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою, новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє, маємо й Великого Священика над домом Божим, то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою! (Євр.10:19-22)

...ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані! (1Петр.2:9-10)

Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів, що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь.(Об.1:6)

Священики були доки існував Закон, До євреїв 10:1 Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей....
В Н.З. в Церкві Бог настановляє тільки дияконів (1Тим.3:8...), пресвітерів (Дiї.14:23), єпископів (1Тим.3:2....), інших посад для внутрішнього церковного управління у Біблії не існує.
Запровадження одягу який відрізняв би духовенство від простих віруючих почалося приблизно у 500 роках, а обов’язковою стала приблизно у 13 ст.

Диякони, пресвітери (власне священики) і єпископи є три рівні таїнственного (хіротонічного) священства в традиційних церквах.
Всі інші християни (миряни, монахи) є загальним - Царським священством.


Бо всі ми священики... Ви ж самі так кажете

То чому ви їх не називаєте прямо: диякони, пресвітери і єпископи.
Мене ще цікавить дяк, це диякон?
І чому ви це називаєте таїнство?
І чому ви називаєте інших мирянами, це як зрозуміти світські люди?

Ми і Писання так говорить 1Петр.2:9 Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого...

Пояснюю детально.
Мене ще цікавить дяк, це диякон?

Ні. Це мирянин, який читає апостолів, веде спів у церкві.
Диякон - первинний стан хіротонії.

"диякони, пресвітери і єпископи."

Так і називаються в деяких церквах. У інших церквах по традиції пресвітер - це священик...


"І чому ви це називаєте таїнство?"

Бо під час хіротонії на людину сходить особлива благодать Божа і дається особлива влада для проведення літургії, тайни Хрещення, Миропомазання і т.д. Але яким чином ця благодать сходить і діє через таінственного священика, ніхто не пояснить. Тому і тайна... Про таїнства взагалі ціла наука, але чи Ви її хочете розуміти?

"Ми і Писання так говорить 1Петр.2:9 Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого..."

І ту вченні традиційної церкви це є, просто священики не відроджені від Святого Духа це не розуміють і не пояснюють мирянам.

Миряни - тому що в світі перебувають... Така назва... Мені краще подобається - вірники. Вірники включають і монашество і духвенство і мирян...

До речі без мирян реально священик не може правити Літургію, бо миряни також царственне священство. Хоча інколи є в Римо-Католицькій Церкві вийнятки. Наприклад о. Піо був відлучений від загальних служб,. через свою ревність і йому лише дозволили проводити приватну Літургію... Але це не правило.

З вами нормально бачу можна поспілкуватися, то чому б не порозумітися!!!
Мені просто не подобається слово "таїнство". У нас теж на Спомин смерті Христа і на Хрещення говорять таїнство, але рідко. Просто не розумію, чому? Яка різниця якщо я молюся, це ж теж таїнство і особлива благодать сходить від Бога, але це не завжди.
Літургія - це Причастя чи Проповідування Євангелії?
І що таке хіротонія?

от через те і говорю що не можна на все говорити "таїнство"


Ну взагалі Біблія не ділить на вірників чи мирян і духовенство. Біблія говорить що ми Тіло І.Х., а Христос - Головою. А священики як у вас, чи пресвітер як у нас, це ті самі прості люди, але несуть служіння яке їм Бог дарував.
Священики теж перебувають у світі природному, але коли священик чи мирян чинить живе у світі про який пише Яків то це уже не християнин. (1Iван.2:15-17)
15 Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,
16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.
17 Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!

Також Христос говорить: Iван.17:15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого... і взагалі прочитайте 17 розділ, там Христос пояснює що він має на увазі "світ"

"але несуть служіння яке їм Бог дарував."



Це і є Таїнство. Адже Ілля пророк був такою ж людиною, як і всі, але Бог вислухай його молитву і пішов дощ... Тобто вибрані Богом люди для служіння. Чи пророки, чи священики, чи вчителі віри (катехити).

Тут до речі різні служіння. Одні рукопокладені - таїнственні, інші нерукопокладені...
У Вас же теж є таке, що пасторів рукопокладають, а людей, які несуть інші види служіння - не рукопокладають? Я думаю що в перших церквах також так було і це є важливо.

Ще дияконів і єпископів.
В перші церкві теж так було:
Дiї.14:23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.
1Тим.5:22 Не рукополагай скоро нікого...

Якова 5:16-18: "Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!Ілля був людина, подібна до нас пристрастями, і він помолився молитвою, щоб дощу не було, і дощу не було на землі аж три роки й шість місяців... І він помолився, і дощу дало небо, а земля вродила свій плід!

А священик, по вашому, не подібний до нас пристрастями?
Пастор те ж саме. Я думаю, що пастор також у таїнстві, але у Вас просто в це невірять.


"признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах"


Тут сказано, що потрібно постійно признаватись один перед одним в проріхах, а не лише один раз в житті.

У традиційній церкві це поєднано з цитатою "кому відпустите гріхи, відпустяться"... сказаною апостолам...

Крім того перевага сповіді перед Богом за допомогою священика в тому, що він не розголосить таємниці, так як це може зробити один із братів...

От я і говорю що потрібно визначити що таке " таїнство". І тільки хочу підкреслити, що вони не особливі, а такі самі люди як рядові члени Церкви, які отримали служіння для Бога для збудування Церкви.


Хіба є таке місце у Біблії? Прощає один Бог гріхи.
Є похоже:
Матв.16:19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!


Сповідь перед священиком( пресвітером)це не біблійний підхід, я думаю що ви не знаєте як за комуністів священики були за одно з ними, всі сповіді здавала. Я розумію що сповідь потрібна уже у крайних випадках, а не тому що це так правильно каятися.
Каятися потрібно перед Богом, у всіх своїх гріхам, звісно якщо є гріх перед людиною, то потрібно і у неї попросити вибачення.

„От я і говорю що потрібно визначити що таке "таїнство". І тільки хочу підкреслити, що вони не особливі, а такі самі люди як рядові члени Церкви, які отримали служіння для Бога для збудування Церкви.”

М: Поняття „Таїнство” вже давно визначене, просто його по-різному сприймають (або не хочуть взагалі сприймати) протестанти, баптисти і традиційні Церкви….
Так, по способу життя священики, монахи і інші вірники мають однакові шанси на спасіння, тому й є одинакові для Бога. Таїнство визначає служіння священиків, дияконів, єпископів… Вони просто мають особливу можливість вести Літургію, здійснювати інші таїнства… Всі християни чимось різняться за служінням Богу.
„Єдність в різноманітті”. Тому є один мудрий вислів просвященика: „ак, це така сама людина, але й не така… ”
До речі монашество і схима – не Таїнства, то в чому проблема. Це різні стани служіння. Примусовий целібат також не біблійна установа. Ось тому в східних Церквах його й нема. Навіть вище „начальство”: на єпископа, або архимандрита наприклад, можуть вибрати чоловіка, який був колись жонатий, але з тих чи інших причин (наприклад через старість) живе з дружиною „як брат і сестра”….


„У традиційній церкві це поєднано з цитатою "кому відпустите гріхи, відпустяться"... сказаною апостолам...”
Хіба є таке місце у Біблії? Прощає один Бог гріхи. 

М: Звичайно є:
Івана 20. 23 „Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!”

Я, звичайно, не знаю так добре цитувати Біблію, як протестанти, чи баптисти… Але від початку до кінця я її прочитав лише один раз (не рахуючи прочитання дитчої Біблії), а потім лише уривки перечитував. І Бог так дає, що я згадую в потрібні моменти потрібні фрази, але не памятаю їх главу і стихи, тому Слава Богу, що придумали електронний пошук!



„Сповідь перед священиком( пресвітером)це не біблійний підхід, я думаю що ви не знаєте як за комуністів священики були за одно з ними, всі сповіді здавала. Я розумію що сповідь потрібна уже у крайних випадках, а не тому що це так правильно каятися.
Каятися потрібно перед Богом, у всіх своїх гріхам, звісно якщо є гріх перед людиною, то потрібно і у неї попросити вибачення.”

М: Вибачте, але Ви ніяк не хочете заглиблюватись у християнське вчення.
Давайте розглянемо детальніше:

„Сповідь перед священиком( пресвітером)це не біблійний підхід,”

М: Оскільки є така фраза:
Івана 20. 23 „Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!”, то це вже Біблійний підхід. По-друге: Чи Ви читали книгу Якова Дика „Иисус исцеляет разбитые сердца”? Там автор (якийсь з євангельських церков., навірно баптист) описує, як сповідав свої гріхи одному старцю… І що у євангельських церквах так прийнято…
Чим гірше сповідатись духовному провіднику народу Божого?


„що ви не знаєте як за комуністів священики були за одно з ними, всі сповіді здавала.»

Чому Ви так думаєте? Може я не знаю, як за згоди „церковників” протягом історії робились набагато більші паскудства? За них, Іва-Павло просив вибачення від усієї Церкви Католицької? Людство чекає вибачень і від керівництва православної конфесії (Зауважую – православної конфесії, бо взагалі-то православною є вся Церква Христова - невидима), якщо таких вибачень ще не було. Також суспільство чекає вибачень від тих „православних” які зруйнували перші друкарні Федорова… і інших вибачень.

Таких священиків-зрадників треба „гнати в шию”, якщо щиро не покаялись. А якщо й покаялись, то їм досить і мирянами бути. В моїй області греко-католики були в підпіллі, а „православні” скромно прийняли в подарунок від влади СССР частину! бувших володінь греко-католиків… Та й тепер є різні „православні” і різні „католики” і „протестанти”. Одні спільно виконують божу справу, тоді як інші чубляться між собою… І це не лише священиків стосується. Але це не скасовує правдивість віковічних традиціїй, чи таїнств.
Просто в такий період як, в СССР, я б не ходив до священиків, які прийняли таку владу! Краще з підпільними було мати справу…
Думаєте люди не бачили, яка у них влада? Конєчно бачили, просто їх застрашили так, що своїм дітям вони мало про це розказували, щоб діти не проговорились. Та ще й в школі дітям довбили в мізки, яка хороша партія… І два поколіняння підтримували ту владу, все більше забуваючи про церкву.
Але сташі ж то не забули…. Мій дід і бабуся так і не стали партійними… Вони весь період вірили в Бога, але тайком. Хоча в хаті тримали образ на релігійну тематику… Їх навіть раз застукали (а дід був бухгалтером на крутому в той час заводі) і все-таки нічого не зробили, знову ж таки Слава Богу!

„Я розумію що сповідь потрібна уже у крайних випадках, а не тому що це так правильно каятися”

М: А коли людина свідомо і вільно (ніхто її не заставляв) згрішила проти ближнього свого і проти Бога, хіба це не крайній випадок? Людина ж свідомо відійшла на край пропасті. Каятись Богу в душі (в думці) – необхідно, само собою. Не можна просто прийти до сповідника (священика, наприклад) і просто розказати йому про свої прогріхи. До цього необхідно відчути великий надприродний (ради любові до Бога) жаль, розкаяня за свої гріхи! А сповідь – формальний, кінцевий етап…
І за випадкові помилки і прогріхи навіть у нас кажуть, що не „мусай” казати священику, можна і в думці покаятись…
Але за свідомий і вільний переступ казати священику тому, кому сповідаєшся – обовязково. Він дасть пораду, як такі гріхи далі не робити. Це ще одна перевага сповідання гріхів!
З мого власного досвіду, якщо приходити до сповіді періодично (як згрішиш і виникне відчуття покаяння), то чим далі. Тим менше гріхів робиш. Слава за це Богу!
І ще священик дає покуту. Це така духовна практика, щоб людина постаралась щось зробити, або додатково помолитись Богу (!).
Покута додатково заставляє задуматись людину, чи грішити далі. (Аналогічно в фізіології людини це означає – підкріплення умовного рефлексу ). І хоч я пожартував таким аналогом, але доля правди в ньому є.
Людин яка відрождилась від Духа Святого, - ще не досконала. Вона зростає в Дусі Святому все життя. І їй потрібна допомога… Багато хто з священиківвважає, що добре мати одного духівника… Я для себе важаю, що краще питати думки багатьох священиків, знайомих теологів, читати Біблію, старовинні і нові християнські твори…, молитись, відвідувати Літургію,

Ще про покаяння скажу таке, що людина, навіть якщо не змогла прийти до сповіді, але покаялась щиро і померла, прощена! Так у нашому катехизмі написано!
Почитайте катехизми традиційних церкво. Там багато цікавого і багато в чому спільного з вашим вченням знайдете.

„звісно якщо є гріх перед людиною, то потрібно і у неї попросити вибачення.”

М: В принципі треба… Хоча це інколи не допомагає. Та людина може загордитись, шо вона права і далі буде ще більше гризти того, хто „неправий”, а часто буває так,, що у сварці не праві в чомусь обоє… Саме краще вибачення – це примирення. Примиреня буває і без слів…. При чому далі, той хто мав би просити вибачення, вже не робить злого, а робить добре людині, яку образив… Хоча, якщо відчуваєш необхідність (ти не правий був, а та людина повністю права), тоді треба просити вибачення.

Коли живеш у Святому Дусі, багато чого відкривається…