Можливо це добре- контроль, але для чого тоді Христос? Ми ж християни, а не якась так секта.
Я думаю, що ми маємо молитися щоб Христос зробив нас вільними від всякого гріха, бо контроль це до пори, до часу, а потім може бути взрив.

Рим.7:18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.
19 Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
20 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
21 Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені.
22 Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,
23 та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
24 Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?
25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...

Я вище згадував, що лише в контекст з молитвою і христтииянськими зусиллями (заради Христа!). Тоді Бог допомагає.



Брате Юр:

До речі, якщо є "теологія тіла" десь у електронному варіанті, прошу дайте будь ласка ссилку.

Бо то лише стаття була.

Тут я все вислови що знаходив..

Щоб ти, брате Юр, не сумнівався, що я не від а...ка (навіть це вимовляти не хочу, бо навіть думати про нього не хочу), то тут перестаю писати. (Хіба що знайду вислів якогось святителя чи в документі Церкви, то вивішу).

Не знаю, що робили чи не робили Адам і Єва в Раю... І це питання ніеколи не розглядав. Але як би не було, я знайшов у документах Церкви, що сексуальність і статеві відносини благословенні. (Та це вже й видно, коли в Раю ще Бог саме благословляє "плодіться і розмножайтеся".


Компендіум соціальної доктрини Церкви


ІІ. ПОДРУЖЖЯ ЯК ОСНОВА РОДИНИ
а. Значення подружжя
215. Родина засновується на вільному виборі наречених поєднати"
ся у шлюбі, на повазі до значення і цінності цього інституту, який
не залежить від людини, а від Самого Бога: «Цей священний зв’я"
зок, яким поєднуються задля блага подружжя, дітей і всього су"
спільства, не залежить лише від людської волі. Бо Сам Бог – Тво"
рецьподружжя. Він обдаровує його різними благами і цілями»473.
Отже, інститут подружжя – «глибока душевна спільнота життя і
любові… яку заклав Творець і наділив її власними законами»474 –


148.
Необхідно приділяти значну увагу не лише фізичним і пси"
хологічним умовам праці, справедливій платні, можливості просу"вання по службовій драбині та усуненню різноманітних перешкод, а
й зважаючи на їхні можливості й моральний закон, який не робить
різниці між неповносправною і здоровою людиною, – емоційній і
сексуальній складовій життя неповносправних людей: «Вони та"
кож маютьпотребу кохати і бути коханими, потребу в ніжності,
близькості й інтимності»293.

Потребу! Це офіційний католицький документ так подає!



224. Аналізуючи теорії, які нехтують справжнім значення сексу"
альності і вважають сексуальну ідентичність незалежною від ста"
ті, суто культурним і соціальним наслідком взаємодії між спільно"
тою йособою, Церква невтомно проголошує своє вчення: «Кожному
– і чоловікові, і жінці – слід визнати і прийняти свою сексуальну
ідентифікацію. Фізична, моральна і духовна відмінність і взаємо"
доповнювання спрямовані на добро подружжя і процвітання ро"
динного життя. Гармонія подружньої пари і суспільства залежить
частково від того, як чоловік і жінка реалізуютьсвоє взаємодопов"
нення, свої взаємні потреби й взаємну підтримку»496. Тож, позити"
вний закон необхідно узгодити із природним, згідно з яким сексуа"
льна ідентичність не має винятків, оскільки вона становить об’єк"
тивну умову для утворення подружньої пари.


243. На батьків також покладено особливу відповідальність за сек"
суальне виховання дітей. Для гармонійного розвитку дитини на"
прочуд важливо навчити її в належному порядку і поступово
справжнього значення сексуальності та людських і моральних цін"
ностей, пов’язаних із нею. «Зважаючи на тісний зв’язок між сексу"
альним виміром людини і її етичними цінностями, виховання має
прищепити дитині знання і повагу до моральних норм; це необхід"
на запорука відповідального особистого розвитку у сфері люд"
ської сексуальності»553. Батьки зобов’язані цікавитися методами
сексуального виховання в освітніх закладах, аби упевнитись, що
це важливе і делікатне питання розглядаютьналежним чином.




ДОКУМЕНТЫ II ВАТИКАНСКОГО СОБОРА
Москва: Паолине, 1998 г.
________________________________________
Документы II Ватиканского собора. Москва: Паолине, 1998 г. Пер. Андрея Коваля. 589 с. Cтраницы указаны по этому изданию в прямых скобках и выделены линейками. Подстрочные примечания отнесены в конец текста. Две латинские буквы в заглавии вверху -- принятое сокращение названия данного документа.
Ведь Бог, Господь жизни, поручил людям возвышенное служение, цель которого — сохранять жизнь, и человек должен исполнять его подобающим образом. Поэтому жизнь уже с самого зачатия нужно оберегать с величайшей заботой. Аборт и детоубийство — чудовищные преступления. Напротив, сексуальная природа человека, а также его способность к размножению дивно превосходит то, что имеется на низших ступенях жизни, и потому акты, свойственные супружеской жизни и совершаемые с подлинно человеческим достоинством, следует окружать подобающим уважением.

Катехизм Католицької Церкви

2360 Сексуальність призначена для подружньої любові чоловіка і жінки. У подружжі тілесна близькість стає знаком і запорукою духовної спільності. Між хрещеними подружні зв'язки освячені святим таїнством.


2361 «Сексуальність, завдяки якій чоловік і жінка взаємно віддаються особливим притаманним лише подружжю актом, не є чимось чисто біологічним, а торкається людини як такої в її сокровеній суті. Сексуальність здійснюється правдиво людським способом тільки тоді, якщо становить невіддільну частину любові, якою чоловік і жінка цілковито себе зв'язують, аж до смерті» (Іван-Павло II, Апост. зверн. «Familiaris consortio», 11.):


2362 «Акти, через які чоловік і дружина з'єднуються одне з одним інтимно й чисто, є чесні і гідні. Вчинені справді по-людськи, вони є знаком і виявом взаємообдарування, через яке чоловік і дружина збагачують одне одного радістю і вдячністю» (II Ватиканський Собор, Паст, конст. «Gaudium et spes», 49.). Сексуальність є джерелом радості і задоволення:
«Бо Творець Сам (...) учинив, що в цій функції [дітонародження] чоловік і дружина відчувають радість і задоволення тіла й душі. Отже, чоловік і дружина не чинять нічого поганого, шукаючи цього задоволення і втішаючись ним. Вони приймають те, що Творець їм призначив. Однак чоловік і дуржина повніші вміти тримати себе в межах праведної поміркованості» (Пій XII, Промова 29 жовтня 1951 р.).
2363 Через подружнє єднання здійснюється подвійна мета шлюбу: добро самого подружжя і передавання життя. Не можна розділяти цих двох значень або вартостей подружжя, не спотворивши духовного життя пари та не наражаючи на небезпеку добра подружжя та майбутнього родини.
Таким чином до подружньої любові чоловіка і жінки ставиться подвійна вимога – вірності і плідності.


То яким чином благословення можна звести лише до "допущеності" (снисходительности)? У правильному відношенні до будь якої речі і до співжиття теж! Бог присутній з християнами щохвилини і благословляє їх життя і не покидає їх в ці хвилини... Але тільки-но щось гріховне прийде до людини - вона відходить від Бога. Це може бути і похоть.


Але що таке похоть. Максим Ісповідник це гарно тлумачить:



Не є злом ні жінка, ні думки про жінку! Є злом лише коли спорчений гріхом потяг людини (злий імпульс) спотворює образ жінки в чоловічій уяві (і навпаки, образ чоловіка в жіночій).... Якщо є лише імпульс, а людина не допустила уяви, то це потяг і хрисиянин його правильно невикористав. Якщо є лише чисті думки про жінку - бачимо просто естетичну красу, яку створив Бог, то без того імпульсу також не маємо гріха і можемо прославити Бога за красу Ним створену! (Як брате Юр, Максим Ісповідник і Тома Шпідлік є для Вас представниками Католицької Церкви?

Хай цитати Церкви самі за себе говорять. Що мені "просторікувати".

= не тільки.
1. За це не каралося смертю. Якби річ йшла про ТІЛЬКИ порушення закону левірату, то значить Бог покарав Онана більшою карою ніж сам встановив.
Вт: 25.5 Коли брати живуть укупі, й один з них умре й у нього не буде сина, то жінці померлого не можна вийти заміж за чужого чоловіка: дівер її мусить увійти до неї й узяти її собі за жінку. 6 І первенець, що його вона вродить, прийме ім'я померлого брата, щоб не зникло з Ізраїля його ім'я. 7 Якщо ж той чоловік не схоче взяти за себе жінку свого брата, то вона піде до брами, до старших, і скаже: Брат мого мужа не хоче зберегти ім'я свого брата в Ізраїлі; він не хоче виконати свого діверського обов'язку супроти мене. 8 Тоді старші його міста покличуть його і скажуть йому, що треба; і коли він упреться й скаже: Не хочу брати її собі за жінку, - 9 тоді ця жінка приступить до нього перед очима старших, зніме з його ноги обув'я, плюне йому межи очі й голосно об'явить: Так обходяться з чоловіком, який не хоче збудувати дому своєму братові. 10 І прозвуть його в Ізраїлі: Дім Босого

2. Онана було покарано за те, що він зробив, а не за те що відмовився зробити.
3.-Закон про який йде мова, і його порушення , не мали як наслідок смертну кару. Ось і через це кара, скоріше всього, все - таки не за порушення закону.

Порушення закону - гріх. Кара за гріх - смерть...
Тобто за порушення закону нічого... а за проливання на землю - смерть? За саму ж полюцію смерть не буває.

Ще раз детально прочитайте те місце, де написано про Онана.


"9. Онан знал, что семя будет не ему, и потому, когда входил к жене брата своего, изливал на землю, чтобы не дать семени брату своему.
10. Зло было пред очами Господа то, что он делал; и Он умертвил и его."


Щодо Онана - то причина була в поганій думці, в невиконанні доброї спраи (продовження братового роду). В зависті, бо він завидував, що його діти будуть називатись дітьми його брата... (З людської точки багато хто теж би завидів, але Дух Святий дає людям таку любов, що вони навіть чужих дітей усиновлюють, або своїх віддають іншим людям у випадку смерті своєї, для всиновлення, лиш би дітям було краще).

Але я не маю на увазі, що самовдоволення не є гріхом. Воно є гріхом.

Просто воно гріхом є не тому, що марнується сімя...
Бо воно і при полюції марнується.
Є гріхом саме саморозбещення.

п. Михайле, не каралося смертю за відмову продовжити рід. Прочитайте приведений мною відривок із Второзаконня.

Та в законі євреїв ні. Але порушення закону - гріх.
А плата за гріх - смерть.
От що я мав на увазі.

З іншого боку, крім цієї цитати в Біблії взагалі не згадується про самводоволення.

Та й суть розповіді про Онана не у всамовдоволенні. Це він міг робити і без братової жінки.

Також прикріплюю ще сторінки з католицького документу: "Катехиза на тему: Нова культура Християнської сім’ї" яка зв’язана, мабуть, з катехизою "Теологія тіла".

Там дуже гарно показано межу, де є безгріховний імпульс, а де починається пожадання. Підкреслено:



Початок і автор катехизи тут:


Тобто коли хтось допустить цьому імпульсу заволодіти собою (і ще раз почитайте думку Максима Ісповідника), тоді гріх. Бо той імпульс підпоречний первородним гріхом.

Якби Адам і Єва не згрішили, такого б не було і кожен дбав би про свою жінку (і жінка про чоловіка) на дуже високому духовному рівні. (Це вже моя думка, тому що Церква не віідповідає на питання "Якби Адам і Єва не згрішили"... Принаймні поки що в документах Церкив такого не знаходив. Але теологи про це говорять, так що роздумовувати можна.

Катехизм Католицької Церкви:
артикул 7 Таїнство Подружжя
Подружжя під владою гріха

1607 У світлі віри цей непорядок, який ми болюче стверджуємо, не походить від природи чоловіка і жінки, ні від природи їхніх стосунків, а від гріха. Розірвання з Богом, первородний гріх, має наслідком розірвання первісної спільності чоловіка й жінки, їхні стосунки спотворені взаємними звинуваченнями (Пор. Бут. 3, 12); їхній взаємний потяг - власний дар Творця (Пор. Бут. 2, 22.) - змінюється у стосунки панування і хтивості (Пор. Бут. З, 16); високе покликання чоловіка і жінки бути плідними, множитися і підпорядковувати собі землю (Пор. Бут. 1, 28.) обтяжене болем пологів і труднощами здобування хліба (Пор. Бут. З, 16-19.).





Брате Юра, вибачте, але ось думка Церкви.

Як я й мав на увазі. Адам і Єва мали призначення. Але тепер ми не можемо уявити, зрозуміти яким був той потяг, бо наші потяги спорчені. Тому і відчуваємо (через помазання), що є гріх, а що ні. І в подружжі відчуття потягу інакші, ніж до подружжя. І чим більш освячується подружжя у спільному житті, тиим більш потяг між ними наближується до подарованого нам Творцем "їхній взаємний потяг - власний дар Творця ".


Я думаю, що ці рядки катехизму Католицької Церкви:

І. Подружжя в Божому задумі

1602 Святе Письмо розпочинається створенням чоловіка і жінки на образ і подобу Божу (Пор. Бут. І, 26-27.) і завершується видінням «шлюбу Агнця» (Од. 19,7.9). Від початку до кінця Письмо говорить про подружжя і його «таїнство», про його установлення і значення, яке Бог дав йому, про його початок і мету, про різні способи здійснення його впродовж історії спасіння, про його труднощі, що виникають із гріха та відновлення його «у Господі» (1 Кор. 7,39), у Новому Союзі Христа і Церкви (Пор. Еф. 5, 31-32.).

Подружжя у порядку творення

1603 «Глибока спільність подружнього життя і любові заснована Творцем й унормована Його законами. (...) Сам Бог є творцем подружжя» (II Ватиканський Собор, Паст, конст.. « Gaudium et spes », 48.). Покликання до подружжя закладене в самій природі чоловіка і жінки, якими вони вийшли з рук Творця. Подружжя не є чисто людською установою, незважаючи на численні зміни, яких воно зазнавало впродовж століть у різних культурах, суспільних структурах і духовних укладах. Ця різноманітність не повинна спричинити забуття спільних і сталих властивостей. Хоча гідність цього союзу не виявляється скрізь з однаковою ясністю (II Ватиканський Собор, Паст, конст. « Gaudium et spes »,47), проте у всіх культурах існує певне поняття величі подружнього союзу. «Бо добробут кожної людини і людського та християнського суспільства тісно пов'язаний з процвітанням подружньої й родинної спільноти» (Пор. II Ватиканський Собор, Паст. конст. « Gaudium et spes », 47.).
1604 Бог, Який створив людину з любові, покликав її також до любові, яка є основним і вродженим покликанням кожної людської особи. Бо людина була створена на образ і подобу Бога (Пор. Бут. 1, 27.), Який Сам є Любов (1 Iв. 4, 8. 16.). Оскільки Бог створив людину чоловіком і жінкою, їхня взаємна любов стає образом абсолютної і вічної любові, якою Бог любить людину. Ця любов є доброю, дуже доброю в очах Творця (Пор. Бут. 1, 31.). І ця любов, благословлена Богом, призначена стати плідною і втілитися у спільну справу оберігання творіння: «І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся, наповняйте землю та підпорядковуйте її собі» (Буг. 1,28).
1605 Святе Письмо стверджує, що чоловік і жінка були створені одне для одного: «Не добре чоловікові бути самому» (Бут, 2, 18). Жінка, «плоть від його плоті» (Пор. Бут. 2, 23), тобто його подоба, рівня йому, найближча йому, дана чоловікові Богом як допомога, представляючи таким чином Господа, в Якому «допомогаn наша» (Пор. Пс. 121, 1). «Так-то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут. 2,18-25). Сам Господь указує, що це означає нерозривну єдність їх двох життів, пригадуючи, яким «від початку» був задум Творця Пор. Мт. 19,4: «Так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло» (Мт. 19,6).


Гарно висвітлюють Божий задум щодоподружжя (як і подальші рядки і наведені мною на початку посту), розказують гарно про подружжжя. Вони підтверджені Святим Письмом.

А піст також в тому полягає, щшоб молитися. І це буде контроль, але не самоконтроль, я з Благодаттю Христа, щоб не грішити.

Я не розумію одного. Якшо Онаній не запліднив жінку свого брата, а свої зертятка десь викинув то це гріх. Значить гріхом теж можна назвати секс коли ти ним займаєшся заради насолоди.
То виходить що навіть у подружньому житті секс тількі заради потомства і якшо так то через декілька десятків років у тебе цілий табір діток

Ні. І не лише заради діток, і не заради насолоди.

Погоджуюсь з тим, що мастурбація це гріх. Так, і Біблія на це натякає. Але якщо говорити про коріння цього явища, то сказати однозначно, що це від злого духа я теж не можу. В першу чергу з погляду на людську фізіологію. Дівчина, яка розпочала обговорення цього питання, пояснила, що сильне статеве бажання в неї з"являється раз на місяць. Таке бажання з"являється щомісяця у всіх жінок репродуктивного віку в час овуляції - готовності яйцеклітини до запліднення. Це інстинкт до розмноження і якого б віросповідування ми, жінки, не були, а від нього не позбавитись. Цей інстинкт проявляється в тому, що кол ми готові зачати, то організм нас до цього піштовхує - в нас з"являється для цього оте непереборне бажання. Це незалежно від сімейного стану. А якщо говорити відверто, то занадто добре теж не дуже добре. Жінкам, які до 30ти років не почал статевого життя, далі може бути важко в цьому, бо до того часу організм жінки повністю сформовується. Людина має сексуальний потяг і він проявляється, бо секс - це важливий аспект здоров"я. Тому тут таке - потрібно дуже заглибитись вмолитву, щоб дах не зірвало.

Ну не таке вже й непереборне. Сильне - так, але й то у одних жінок 9чоловіків) сильніше, у інших слабше. Але воля людини все ж сильніша.
Звичайно що це від природи, а не від "лукавого". Але лукавий цим може скористатись і (як відомо, вміє впливати на думки), підсилювати гріховні думки-бажання тобто започатковувати і розвивати "возжелание", закидувати гріховні образи в думки. І якщо людина зразу не усвідомлє що думає, це ще таке ,але коли усвідомила: перед нею постає вибір - думати далі і зробити, чи перестати думати і тим більше не робити.
Від того, що вона вирішить і буде залежати, чи зробила гріх чи ні. А сам потяг, звичайно, вона попередити в більшості випадків не в силі, бо виникнути він може раніше за думку, ну тому що ми вже говорили - він в тілі людини задля подружжя і задля народження дітей. Але не для гріха.

бо секс - це важливий аспект здоров"я.

Важливий, але все ж не віддільний від сімї. Якщо віруючі люди можуть собою володіти, і зберегти чистоту до весілля (хоч це і важко, але вони переборюють трудність), це і є прикладом того, що Творець не просто так вимагає такої чистоти. Якщо є якісь неполадки з здоров’ям через це (що може бути і я таку людину знаю) то потрібно одружитись. Час на одруження знайдеться, бо такі неполадки за швидкий час не розвиваються.

Якщо людина хоче стати монахом, чи просто в безсімейному стані, то повинна зберігати чистоту за прикладом ап. Павла і за словами Ісуса про оскоплення ради Царства Небесного. Але це дано не всім, а лише покликаним. (якраз у таких покликаних, раз вже вони себе провірили, неполадок з здоровям від цього здержання не виникає). Тобто одні покликані до целібату, інші до подружжя.

Все логічно і по добрій волі людини.

Якщо людина не здержиться і вчинить гріх (чи це ононізм, чи довесільна нестриманість), то які б умови не були це буде гріх.

Але вважаючи на слабість людини Бог простить, якщо людина пройде через покаяння. І повне прощення за цей гріх буде тоді, коли людин повністю цього гріха позбудеться у житті. Більшість людей пройшли через цей гріх, про який тема гілки форума. Є багато, які його позбулись.

За це слава Богу!