Абсурд егоїста. Я не сліпий, але чомусь незрячий, Нічого не знайшов, а так згубив багато, За те що Бог подарував, невдячний, За те що сам зробив, плачу зухвало. Я народився, але змушений вмирати, Про це я знаю, намагаючись забути, Під зіркою щасливою страждати. Я не глухий, але не хочу про це чути. Я всіх люблю, або ще краще все, Я все куплю, або, ще краще, всіх, І все вже маю, але місце сам пусте, І там, де сіяв Бог, тепер панує гріх. Бог дав – Бог взяв, нічого тут не вдієш, Нічого не приніс, і так підеш ні з чим, Але вже пізно буде, коли зрозумієш, Який же був сліпий, глухий, пустий.