Ще кілька днів тому гукали ви «Осанна»,
Ісуса зустрічали, як Царя свого,
Та огорнула душі темряви омана –
І раптом рветься з уст «Ти розіпни Його!»

Й уста, які недавно прославляли,
Враз насміхатися змогли і ображати.
Лиш кілька днів тому благословляли,
А тут змогли ганьбити і плювати.

Свій одяг на дорогу вистилали
Царю, Якого радо так зустріли.
Сьогодні з Нього одяг позривали
І між собою жеребом ділили.

Недавно віттям пальмовим стрічали,
Сьогодні ж, замість слави і хвали,
Вінець на голову не царський ви поклали –
Вінка тернового колючого сплели.

Ви думали, що владу над Ним мали,
Над Божим Сином, посланцем Небес,
І в темряві сердець своїх не знали,
Що з волі доброї Господь пішов на хрест.

Смиренно виконав святу Батьківську волю,
Помер за всіх, щоб кожен з нас ожив.
А в третій день безмежною любов’ю
Небесний Батько Сина воскресив.

З сердець і уст спасенних від безодні
Хай лине вічна слава до небес.
З тих давніх пір лунає до сьогодні:
Христос воскрес! Воістину воскрес!