Відведені Господньою рукою,
Земні хвилини в небуття спливали.
І все, що з моїх уст роками чула,
У той важливий день ти пригадала.
Ти до хреста припала в покаянні,
Принесла всі гріхи, страждання, болі.
Й незмінна Божа сила благодаті
Звільнила від гріховної неволі.
Й коли минув один короткий місяць,
Відколи примирилася ти з Богом,
Твої останні дні переплелися
В нову, Христом освячену, дорогу.
На цій дорозі у стражданнях плоті,
У немочах, що поглинали тіло,
Твій дух бадьоривсь, не впадав в скорботу,
І моє серце крізь журбу раділо.
Раділо, коли ти благословляла
Дітей і внуків на шляхи життєві,
Коли із ближніми ти примирялась,
Забувши всі образи несуттєві.
Страждання ти приймала у покорі,
Себе віддавши у Господні руки.
Ми стали ближчі з Богом і з тобою
Через усі тривоги, болі й муки.
Ще від розлуки крається серденько,
Й тремтливі сльози падають під ноги.
Та ти не вмерла, моя люба ненько,
Ти перейшла в блаженну вічність з Богом.
липень 2009 року
Поділитися: