Якби жили ми так, як треба,
То чи ж потрібне було б небо?
Жили б собі, як у раю,
Сім`ю кохаючи свою.
Якби жили ми справедливо,
Як Боже слово нас учило,
Не вбити, вкрасти, обманути
І Бога свого не забути,
То і жили б як у раю,
Сім`ю кохаючи свою.
Але навколо горе, біль,
Біда вирує – заметіль,
Дитина ходить сиротою,
Жде батька, вийшов щоб з запою.
Тому й життя, як не в раю,
Сім`ю ж покинули свою.
А ще навколо зрада, сором,
Не десь-колись, а всюди, хором.
Живуть без шлюбу як у шлюбі,
Допоки інші стануть любі.
Тому й життя як не в раю,
Сім`ю ж розбили не свою.
Сім днів на тиждень малувато,
На будній день змінили свято.
Взяли грошей пани в займи
І не пани вже- вже раби.
Тому й життя, як не в раю,
На волю скаржимось свою,
А ще церкви навколо, храми.
Там Бога славимо вустами,
Але мабуть що не живого,
Якщо снуємо, як без Нього.
Тому й життя, як не в раю
На долю скаржимось свою.
Якби жили ми так, як треба,
То й Бог до нас прийшов би з неба,
Жили б собі, як у раю,
Сім’ю кохаючи свою.