Подяка попри все

Цього року осінь в нас сумна,
Не бувало вже давно такої,
Точиться країною війна,
І це зло нам сатана накоїв.

Але Бог чомусь це допустив,
І напевно то ніхто не знає,
Чи таке народ наш заслужив,
Чи Бог на́ми ворога карає.

Та хто в Бога вірою живе,
Тим ніяк не слід панікувати,
Навіть в час, як ворог нападе,
Ми повинні спокій зберігати.

Спокій - від упевненості в тім,
Що ми твердо стоїмо́ у вірі,
І що Бог на нашій стороні,
Й виправдає всі наші надії.

Та припустимо, - прийшла б біда -
Бог не дав врожа́ю землеробам,
Не прине́сли би сади плода́,
І не стало б у хлівах худоби.

Й посеред руїн, в важкій нужді,
Якби ми раптово опинились,
Чи Творця б ми славили тоді,
І казали - Бог то наша сила.

У таких обставинах складних,
Коли ми у розпачі й тужінні,
Чи ми б дійсно тішилися тим,
Що Господь, Бог нашого спасіння.

Бо радіти в Бозі, попри все,
У важких умовах і трагічних,
Можна тільки я́кщо ми земне,
Вище не цінуємо за вічне.

Щоб потреби, цінності земні,
Не цілком займали наше серце,
Бо лише Господь, а не вони,
Є основа нашого блаженства.

Але зараз скаржитись нам гріх,
Поки Бог дає поживу всяку,
І духовний в Слові дає хліб,
І за те Йому хвала й подяка.


По Авакуму 3 : 16-19