Хоче Господь, щоб жили ми достойно
І постанови Христа берегли,
Перебували у Слові постійно,
Серцем, душею у небо росли.

Тож не пильнуймо земної турботи,
А допевняймось того, що вгорі,
Бо нема часу вже дітям Господнім
Блудно ходити в гріхах на землі.

Вилив Господь в серця Свого народу
Божу любов Своїм Духом Святим.
Де ж та любов поділася з роками?
Де ж ти, народ, ту любов загубив?

Люд, зупинись і знайди любов Божу,
В Царство Небесне зі злом не ввійдеш,
Ти переглянь життя своє по Слову,
Там ти побачиш, чи з Богом живеш.

Тож віднайди лице Боже сьогодні,
Поки можливо Його ще знайти.
Прощення щиро проси ти у Бога,
Що змарнував неповторні роки.

Скоро настане той день, що вже буде
Пізно шукати все те, що згубив.
Нині Господь благодаттю нас будить:
«Серце очисти, щоб вічно ти жив.

Чим ти живеш, Мій народе, що маєш,
Що для душі ти своєї придбав,
Де твої скарби, чи в небі складаєш,
Там, де оселі для вас вготував?

О Мій народе, чому ти байдужий
До тої праці, що Я тобі дав!?
Опам'ятайся, сьогодні ще прошу,
Щоб під дверима ти не ридав!»

В вічність нічого не візьмеш з собою,
З того, що ти на землі назбирав.
В небо підуть лише вчинки любові,
Так бо Спаситель життям доказав.

Отже, шукай себе завжди у Слові,
Сили усі приклади, щоб спастись.
В Бога проси благодаті й любові,
А на сміття вже земне не дивись.

Друзі, шукаймо, лице лиш Господнє.
Бог є любов, Він не ранить, не вб'є,
До покаяння прийди - Він пригорне,
Візьме за руку й до неба введе.