Найвища мова для людей – Мовчання,
Хоча нам Слово Господом дано.
Воно дано нам для пізнання Істин.
Щоб втілити у дійсності його.

А нам здається – ми такі розумні,
Ми все пізнали, в нас такі знання.
В науці і культурі – лиш здобутки,
І філософія найвище місце обійма.

Поглянь навкруг: Все в Радості квітує?
Земля радіє? Й кожен розцвіта?
Безодня болю! Окривавлена надія!
Земля – у ранах, душі і серця!

Невже для цього нам Господь дав Розум?
Яке ж то буде наше майбуття?
Забули Головне – Завіт Любові,
Його розп’яли на хресті буття.

Життя тече: ми в справах і роботі,
Змій-лис панує й став вже нормою буття.
А ми цього не бачим і не чуєм.
У нас мета – багатсво майбуття.

А скільки й що людині – в житті треба?
Пощо роздмухуєм бажання без кінця?
Забули Боже Слово, як потребу
Для вільного, щасливого життя.

Господь – Любов мовчить.
Хто зна його страждання?
Ікони плачуть. Що це – знак біди?
Ми ж потонули у брехні та словопріннях,
Не втілюєм – Найвищої Мети.

Найвища мова для людей – Мовчання.