У попередніх дописах ми торкнулися питання суду, осуду. Пропоную обговорити це питання на основі Біблії: що таке суд, чи може людина судити, що таке осуд, а що таке розсудження.

А чи не можливо все в одні темі обсудити?

Задлячого стільки тем відкривати...5 фктивний відвідувачів, а тем(схожих) одних на друге, вже 3.... Вони відобрахають одне й те саме, лишень потрібно поділити на аспекти, а не скожним новим запитанням відкривати щось нове....

Суд, взагалі-то, якщо мати на увазі не державний орган , це заключна думка про щось чи про когось (зауважу - думка може бути як позитивною, так і негативною).

Осудження - то є несхвальна думка про щось чи про когось.

А розсудження - це висловлювання стосовно ..., логічний ланцюжок думок.

Думаю, розсудження важко зіставити з осудженням. Коли починають негативно висловлюватися про людину, навіть якщо ці висловлювання справедливі - це осудження (ми не схвалюємо характер людини, її вчинки тощо). Тобто, розсудження стосовно особистості бути не може.

Право осуджувати, звичайно, Бог нам не дає. Ось декілька місць із Біблії:

"Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам."

"Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його."

"Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого."

З таким визначенням можу погодитися, але я думаю, що суд може стосуватися не чогось, а лише конкретної людини. А ось коли мова йде про ЩОСЬ, то це вже не суд, а розсудження, як далі Winslet і пише:

А може бути лише стосовно якогось предмету, явища.

Взагалі, наскільки я розумію, то суд обов’язково включає вирок.
Тому думаю, що суд - це роздуми, які закінчуються вироком, або тавром.

Написано: "не судіть, щоб і вас не судили", а також "по плодах ви пізнаєте їх".
То в чому різниця? Я думаю, що ми не повинні судити когось у розумінні "обмовляти", тобто приносити комусь прикрість нашим судом, як написано:
Не обмовляйте, брати, один одного! Бо хто брата свого обмовляє або судить брата, той Закона обмовляє та судить Закона. (Як.4:11)

Але ми повинні стерегти себе від усіх, хто чинить беззаконня! У такому випадку, ми не будемо обмовляти беззаконника, але просто берегти себе від його пасток.

Хто брат твій? Віруючі нового заповіту, знаходячись під "благодатью", який закон "обмовляють та судять", судячи свого брата?

Христос сказав, що брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!
Звичайно, що всі християни, які знаходяться під благодаттю, виконують Закон Божий!
Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть.
Бо хто іншого любить, той виконав Закона.
Отже, де є любов, там нема осуду і обмови.

Можна підсумувати, що суд - це вирок, тавро стосовно конкретної людини. Я підкреслюю, що суд стосується насамперед КОГОСЬ, людини, стосовно якої зроблений остаточний висновок, винесений вердикт про цю людину. Цього робити ми не вправі.
А ось осуд може стосуватися як людини (її поведінки, вчинків, поглядів), так і самої поведінки, вчинків, поглядів, світогляду. Але найперше осуд стосується не людини, а саме оцих її аспектів: її світогляду, поглядів, які дотримується ця людина, певних вчинків чи відповідного стилю поведінки.
Тобто, кожен християнин повинен осуджувати таку поведінку, такий стиль життя, такі погляди, такий світогляд, які не відповідають, суперечать Євангелії, які Біблія сама засуджує.
Це питання нам потрібно добре розуміти з тієї причини, що сьогодні зявилося чимало фальшивих учень, які пропагують відверто розпусний стиль життя нібито під благодаттю. І на жодне заперечення реагують, що ти не маєш права судити таке вчення, осуджувати таке розуміння. Маніпулюючи цими місцями з Біблії про недопустимість для християнина судити іншу людину, вони поширюють ці місця вже не на суд конкретної людини, а на те, що не можна осуджувати їхнє вчення, їхню поведінку тощо.
Зустрівшись з такими поглядами, я просто вжахнувся від того, наскільки брутально можна викручувати Біблію, аргументуючи свою позицію ВСЕДОЗВОЛЕНОСТІ.
Тому потрібно чітко розставити все на свої місця: де суд, де осуд, а де розсудження.
Для початку пороздумуємо над такими дуже близькими поняттями як суд і осуд.
Я маю право осуджувати і осуджую нехристиянську поведінку, нехристиянський стиль життя (відповідно до моїх власних уявлень про цей стиль життя, який я не вважаю винятково правильним). Виходить, що я осуджую і людину (будь-яку, а не конкретну, в тому числі і себе), яка так поводиться. Але разом з тим я не виношу вироку нікому (ні собі), бо кожен може покаятися. А якщо хтось вважає цю ж поведінку нормальною (відповідно власної віри), то тим більше це його не стосується. Тобто осудження певних поглядів чи поведінки НЕ ОЗНАЧАЄ, що виноситься комусь вирок.
Розсудження - можна розглядати як роздуми над певними обставинами, умовами, не дотримання яких КОЖЕН може потрапити під ОСУД, може СУДИТИСЯ Словом Божим.
Така моя позиція щодо цих питань: що таке суд, осуд, розсудження.

На продовження теми я наперед задекларую ті розуміння, які я засуджую і осуджую на підставі Біблії.
Я осуджую релігію вседозволеності, будь-яке інше вчення сатаністського характеру, навіть якщо воно прикривається християнською одежою, християнськими термінами.
Я осуджую ідеологію шовінізму у всіх її проявах, зверхнє ставлення до представників якоїсь нації, зневажливе відношення до будь-якої (у тому числі власної) мови.
Я осуджую будь-яке насильство, у тому числі психологічне, яке призводить до формування у людини стійких звичок, тої чи іншої залежності.
Таким чином, я осуджую будь-який вчинок, поведінку, вчення, погляди, які стосуються наведених вище тверджень. А якщо і я так чиню - то тим самим я осуджую і себе. І я повинен осуджувати себе, щоби не бути осудженим потім. І це дуже добре, якщо я осуджую себе сьогодні, щоби не впасти під Божий осуд.
Але для того, щоби я міг зрозуміти, в чому мені потрібно осуджувати себе, то потрібно РОЗСУДЖУВАТИ над тим, що є добре, а що - зле.
Якщо людина призналася, наприклад, що пє пиво, то навряд чи варто виносити відразу суд щодо цієї людини. Краще тут розсуджувати над тим, як це виглядає в Божих очах, і до чого воно призведе.
Але якщо людина розповсюджує вчення, згідно з яким вважається нормальним вести розгульне життя, то такі погляди підлягають осуду. А людину цю, якщо після першого і другого наставлення і далі дотримується і розповсюджує це вчення, ап.Павло радить називати єретиком і далі з таким не спілкуватися.
Я думаю, що ці приклади допоможуть краще зрозуміти різницю між термінами: суд, осуд, розсудження.

Осудженняі несправедливий суд - це коли дехто з вас, погрязши у гордині ставлять тавро на інших християнах: мовляв ти слухаєш іншу музику, значить ти лжевчитель. У тебе нема дару інших мов(і по барабану, що безліч інших дарів, по барабану, що людина має кілька служінь у церкві, та ще й поза нею багато чого робить, тоді як ці дехто, окрім того, що молитись іншими мовами, нічого не роблять), значить ти не спасенний. А якщо ще й стиль одягу не той, то хавайся... тебе твої ж брати-християни готові проклясти, охрестити антихристом і якби вбивсво не було гріхом....

Ольг@! Чому ти застереження сторонніх сприймаєш як гординю? Особисто я дуже ціную будь-яким застереженням чи наставленням. Звісно, не завжди приємно чути докір у свою адресу, але я завжди вдячний кожному, хто критично ставиться до мене. Навіть якщо зауваження несправедливе, то все-одно той, хто це робить, бажає мені добра, навть якщо він не правий.

Пр.15:32 Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум.

Сонячнику, застереження сторонніх, особливо щодо себе сприймаю дуже обережно.
Але те, що відбувається останнім часом на форумі - це ніяк не застереження. Це пряме осудження. Осудження кожного, хто якось відрізняється від вас.

Ольго, ми розуміємо, що Слово - є тим мечем, яким потрібно користуватися дуже обережно, оскільки Словом можна як допомогти ближньому так і пошкодити йому. Нам дуже неприємно, що на форумі деякі учасники використовують Слово Боже для того, щоб принизити іншого учасника чи осудити представника іншої конфесії. Проте заборонити висловлювати категоричні думки ми теж не можемо, оскільки форум призначений для різнобічного обговорення міжконфесійних християнських проблем. Але якщо чиєсь висловлювання Вам видалося осудливим чи неприпустимим, то повідомте про це на ПП або у спеціальній темі: http://forum.jerelo.info/viewtopic.php?t=210

Не знаю, як інші, але я за 6 років, дякувати Богу, навчилася розрізняти "зауваження" християн: роблячи які, він бажає мені добра, і роблячи які, він палає ненавистю чи заздрістю, чи взагалі не вважає мене християнкою і намагається це висловити в любій манері. А у твоїх зауважень (не тільки у мій бік), Сонячнику, ображайся-не ображайся, дуже важко помітити перший пункт...